36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.07.2013р. Справа № 917/567/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" (юридична адреса: територія Автотурбази "Кемпінг", селище Високе, Харківський р-н, Харківська обл.; поштова адреса: вул. Артема, буд. 25-Б, м. Харків, 61002)
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, буд. 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36024)
про стягнення 40998,20 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: П'ятак А. С., Фищук В. В.
від відповідача: Москаленко І. О.
Розглядається позовна заява про стягнення 40998,20 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (внаслідок залучення до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника), понесених у зв'язку з пошкодженням сідельного тягача марки "МАN 19.463", яке сталося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди через поганий стан дорожнього покриття.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на відсутність доказів у відповідача щодо понесених збитків (упущеної вигоди); прохає припинити провадження у справі, оскільки вважає, що предмет спору між сторонами відсутній, так як сума збитків позивачу повністю погашена за рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 14/159-18/623/11 щодо того ж предмету спору і з тих же підстав.
Як свідчать надані докази, в провадженні господарського суду Полтавської області перебувала справа № 14/159-18/623/11 за позовом ТОВ "САНОІЛ" до ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 42932,05 грн. майнової шкоди, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача, 52930,20 грн. упущеної вигоди, 551,52 грн. витрат на експертне дослідження (а.с.93-102). Дана справа розглядалася судами неодноразово.
31.05.2011р. господарським судом Полтавської області у справі № 14/159-18/623/11 було прийнято рішення про стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "САНОІЛ" майнову шкоду, спричинену пошкодженням в ДТП сідельного тягача "MAN 19.463" державний номер 02847ХА, на суму 42932,05 грн., збитки на суму 52930,20 грн., які були понесені позивачем у зв'язку з залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, витрат по сплаті державного мита на суму 961,14 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.75-80).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. вказане рішення залишено без змін (а.с.69-74).
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2011р. по даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "САНОІЛ" збитків на суму 52930,20 грн., які були понесені позивачем у зв'язку з залученням до здійснення власної господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.64-68).
При новому розгляді справи (№ 18/623/11) господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 03.05.2012р. про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "САНОІЛ" в частині стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 52930,20 грн. збитків які були понесені позивачем у зв'язку з залученням до здійснення власної господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника (а.с.59-63).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. дане рішення залишено без змін (а.с.54-58).
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. рішення першої та апеляційної інстанції по справі № 14/159- 18/623/11 залишено без змін (а.с.50-53).
Як свідчать вказані судові рішення в обґрунтування вимог про стягнення 52930,20 грн. збитків які були понесені позивачем у зв'язку з залученням до здійснення власної господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника у справі № 14/159-18/623/11, позивач посилався на те, що:
- 26 березня 2010 року на 323 км автодороги «Київ - Харків» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю сідельного тягача марки «MAN 19.463», державний номер 02847ХА, що належить на праві власності ТОВ «САНОІЛ», внаслідок чого останній зазнав пошкодження. Вина Відповідача у спричиненні даного ДТП встановлена рішенням суду по справі № 14/159-18/623/11;
- в зв'язку з несправністю вказаного транспортного засобу позивач вимушений був залучити до перевезення вантажів транспортні засоби стороннього перевізника - СПД-ФО Улізько Станіслава Васильовича на підставі Договору № 1006 від 10.06.2008р., укладеним між Позивачем та СПД-ФО Улізько С.В.;
- протягом періоду 26.03.2010р. - 10.06.2008р. транспортними засобами СПД-ФО Улізько С.В. було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями позивача по території України. Загальна вартість, сплачених позивачем коштів за перевезення за вказаний період, становить 52930,20 грн.
- посилаючись на ст. 22 ЦК України позивач заявляв вимоги про стягнення 52930,20 грн. збитків, які виразилися у додатково здійснених позивачем витратах, пов'язаних із залученням для своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника.
В постанові від 30 січня 2012 у справі № 14/159-18/623/11, скасовуючи рішення судів в частині стягнення збитків, які були понесені позивачем у зв'язку з залученням до здійснення власної господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, Вищий господарський суд України у постанові від 03.12.2012р. зазначив, що:
- господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що на момент пошкодження транспортного засобу позивач мав будь-які господарські зобов'язання, невиконання яких могло б призвести до застосування до позивача штрафних санкцій, як і в підтвердження того, що такі штрафні санкції значно перевищили б витрати, понесені позивачем;
- поза увагою судів попередніх інстанцій залишився також той факт, що, здійснюючи перевезення власними засобами, не залучаючи при цьому стороннього перевізника, позивач у будь-якому випадку мав би витрати, зокрема, на пальне, оплату праці водія тощо (а.с.12-15).
Залишаючи без змін судові рішення у справі № 14/159-18/623/11, якими було відмовлено у стягнення цих збитків, Вищий господарський суд України у постанові від 03 грудня 2012р. зазначив, що:
- звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач посилався на те, що протягом строку ремонту транспортного засобу позивача перевезення вантажів за замовленнями контрагентів позивача здійснювалось транспортними засобами суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Улізко С.В. відповідно до договору №1006 від 10.06.2008р., укладеного між позивачем та Улізко С.В. Протягом вищевказаного періоду транспортними засобами суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Улізко С.В. було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями контрагентів позивача по території України, що підтверджується актом виконаних робіт та копіями ТТН. Загальна вартість перевезень за вищевказаний період склала 52930,20грн., які перераховані на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Улізко С.В.;
- посилаючись на приписи ст.22 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому збитки, що безпосередньо пов'язані з пошкодженням у ДТП сідельного тягача марки "МАN 19.463", державний номер 02847ХА, які виразились у додатково здійснених позивачем витратах, пов'язаних із залученням для здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника;
- під час розгляду справи судом першої інстанції було визнано недоведеним причинний зв'язок між укладанням договору з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Улізко С.В. у липні 2008р., здійсненням перевезень у квітні 2010р. та пошкодженням автомобілю у березні 2010р. та не доведено, яким чином оплата послуг по зазначеному договору відноситься до реальних збитків позивача. Позивач не надав інформацію про об'єми перевезення у квітні 2010р. та наявність замовлень саме у зазначений період, обсяги зазначених замовлень та докази неможливості виконання зазначених замовлень власним транспортом, список контрагентів позивача за 2010р. також не містить зазначеної інформації, у списку не визначені обсяги перевезень, час перевезення, наявність замовлень, скільки транспорту необхідно для здійснення перевезення. Відтак, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено факт наявності у квітні 2010р. договірних зобов'язань по перевезенню, які неможливо було виконати транспортом позивача, не зазначений обсяг таких зобов'язань;
- суди попередніх інстанцій встановили, що в обґрунтування вимог про стягнення реальних збитків у сумі 52930,20грн. позивач не надав доказів того, чи не було в останнього вільних транспортних засобів у гаражі (автобазі), та чому не використовувались для перевезення зазначені транспортні засоби, що могло запобігти настанню збитків. Крім того, позивач здійснюючи перевезення власними транспортними засобами, не залучаючи при цьому стороннього перевізника, у будь-якому разі мав би витрати, зокрема, на пальне, оплату праці водія тощо (а.с.16-19).
В обґрунтування позову у справі № 917/567/13 позивач посилається на наступне:
- 26 березня 2010 року на 323 км автодороги «Київ - Харків» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю сідельного тягача марки «MAN 19.463», державний номер 02847ХА, що належить на праві власності ТОВ «САНОІЛ», внаслідок чого останній зазнав пошкодження. Вина Відповідача у спричиненні даного ДТП встановлена рішенням суду по справі № 14/159-18/623/11;
- в зв'язку з несправністю вказаного транспортного засобу позивач вимушений був залучити до перевезення вантажів транспортні засоби стороннього перевізника - СПД-ФО Улізько Станіслава Васильовича на підставі Договору № 1006 від 10.06.2008р., укладеним між Позивачем та СПД-ФО Улізько С.В.;
- протягом періоду 26.03.2010р. - 10.06.2008р. транспортними засобами СПД-ФО Улізько С.В. було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями позивача по території України. Загальна вартість, сплачених позивачем коштів за перевезення за вказаний період, становить 52930,20 грн.
- за мінусом витрат, які б поніс позивач при використанні в своїй господарській діяльності сідельного тягача марки «MAN 19.463» (зокрема на придбання дизельного пального для заправки автомобіля, сплати заробітної плати водієві, сплати добових, здійснення відрахувань на амортизацію), які становлять 11932,00 грн., сума збитків позивача у вигляді упущеної вигоди становить 40988,20 грн.;
- посилаючись на ст. 22 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення 40988,20 грн. у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
В п. 3.6 (четвертий, п'ятий та шостий абзаци) постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Як встановлено вище судом, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.05.2012р. по справі № 18/623/11, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. по справі № 14/159-18/623/11 та постанова Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. по справі № 14/159-18/623/11 прийняті між тими ж сторонами, що виступають у справі № 917/567/13 (позивач - ТОВ "САНОІЛ", відповідач - ДП "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України").
Предметом спору у справі № 14/159-18/623/11 та у справі № 917/567/13 є ідентичним - стягнення збитків, понесених внаслідок того, що в зв'язку з несправністю вказаного транспортного засобу позивач вимушений був залучити до перевезення вантажів транспортні засоби стороннього перевізника - СПД-ФО Улізько Станіслава Васильовича на підставі Договору № 1006 від 10.06.2008р.
Підставою позову є фактичні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. У справі № 14/159-18/623/11 та у справі № 917/567/13 як підставу позову позивач вказує на ті ж самі обставини: дорожньо-транспортна пригода через поганий стан дорожнього покриття призвела до механічним пошкодження сідельного тягача марки "МАN 19.463", і як наслідок позивач був вимушений був залучити до перевезення вантажів транспортні засоби стороннього перевізника - СПД-ФО Улізько Станіслава Васильовича на підставі Договору № 1006 від 10.06.2008р.
Зменшення заявленої до стягнення суми збитків на витрати, які б поніс позивач при використанні в своїй господарській діяльності сідельного тягача марки «MAN 19.463» (зокрема на придбання дизельного пального для заправки автомобіля, сплати заробітної плати водієві, сплати добових, здійснення відрахувань на амортизацію), не є зміною предмету позову, оскільки позивач фактично посилається на ті ж обставини, які не були ним доведені у справі № 14/159-18/623/11 та які були підставою для відмови у позові, що підтверджено Вищим господарським судом України у постанові від 03 грудня 2012р. (а.с.16-19).
Як свідчать матеріали справи, при розгляді справи № 14/159-18/623/11 господарськими судами були створені сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 43 , 22 ГПК України, зокрема і для доведення позивачем факту понесення ним збитків.
При цьому судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 13 грудня 2012р. у справі № 18/1873/12 (режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/28045051).
Враховуючи, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.05.2012р. по справі № 18/623/11, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. по справі № 14/159-18/623/11 та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. по справі № 14/159-18/623/11 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, які заявлені і у позові по справі № 917/567/13, провадження у даній справі підлягає припиненню.
Керуючись ст.ст. 80 (п.2), 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалив:
Припинити провадження у справі.
Суддя Безрук Т. М.