01.07.2013 р. Справа № 914/1953/13
за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі:
Позивач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл. Галицька, 15, м. Львів; ідентифікаційний код 25558625)
Відповідача: Львівська обласна організація Української республіканської партії "Собор" (79000, вул. Стефаника, 10, м. Львів; ідентифікаційний код 33981837)
про стягнення неустойки
ціна позову 270740,70грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
Прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор;
Позивача: Крикус В.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;
Відповідача: не з'явився
Суть спору:
Прокурором Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради заявлено позов до Львівської обласної організації Української республіканської партії "Собор" з вимогою стягнення боргу у сумі 270740,70грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за оренду нерухомого майна), передбачених умовами Договору № Г-5176-7 від 02.04.2007 року.
При цьому суд зазначає, що у вступній частині Прокурором зазначено, що позовна заява про стягнення неустойки та зобов'язання до звільнення і повернення об'єкта оренди. Проте, з тексту позовної заяви, в тому числі прохальної частини, не вбачається, що Прокурор ставить вимогу про звільнення та повернення об'єкта оренди. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що предметом позову є виключно вимога щодо стягнення неустойки. Наведене також підтверджено в судовому засіданні Прокурором та представником Позивача, які пояснили, що запис у вступній частині позовної заяви щодо зобов'язання Відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди є помилковим, тому в прохальній частині такого не вказано; помилка допущена внаслідок набору позовної заяви на основі попередньої, що розглядалась у справі №5015/2365/12, в якій вимоги щодо звільнення і повернення приміщення заявлені та розглянуті.
27.05.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 45хв. 18.06.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 18.06.2013р.
Протягом розгляду справи Прокурору та представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу, (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,28,29,38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення по суті спору.
В судовому засіданні подала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Відповідача.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, подав довіреність на право здійснення представництва та надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову повністю.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Відповідачу за адресою місцезнаходження (юридичною), зазначеною у позовній заяві, витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на час розгляду справи), - 79000, м.Львів, вул.Стефаника, 10. Крім того суд зазначає, що дана адреса є адресою місцезнаходження орендованого Відповідачем згідно договору спільного майна, іншої поштової адреси Відповідача Учасниками процесу не зазначено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Згідно п.1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007р. №1100 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, здійснення обліку орендованих платежів та контролю за їх надходженням.
Відповідно до п.1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
27.08.2012р. рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/2365/12 за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Львівської обласної організації Української республіканської партії "Собор" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 839985,36грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди - позовні вимоги Прокурора задоволено повністю; рішення набрало законної сили.
Зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2012р. у справі №5015/2365/12 встановлено наступні факти:
« 02.04.2007 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Львівською обласною організацією Українською республіканською партією "Собор"(Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №Г-5176-7 За орендоване приміщення відповідач зобов'язувався проводити оплату згідно умов договору, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково заборгувавши управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 839 985,36 грн.
Таким чином, станом на 01.04.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 839 958,36 грн.».
З врахуванням вимог ч.2 ст.35 ГПК України суд зазначає, що наведені вище факти не підлягають доведенню.
Відтак, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 року у справі № 5015/2365/12 Договір № Г-5176-7 від 02.04.2007 - розірвано, зобов'язано Львівську обласну організацію Української республіканської партії «Собор» повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стефаника, 10, загальною площею 298,3кв.м.
Проте, Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання зазначеного вище рішення суду та не звертався до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та/або Балансоутримувача спірних нежитлових приміщень з приводу прийняття-передачі об'єкта оренди.
При цьому суд зазначає також наступне.
02.04.2007 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач) та Львівська обласна організація Української республіканської партії "Собор" (надалі - Відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна № Г-5176-7 (надалі Договір), відповідно до якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1461 від 26.12.2006 року, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 55 від 14.02.2006 року, договору від 01.03.2007 року між ЛКП «Княже місто» та ЛОО УРП «Собор» (ідентифікаційний номер 33981837) та наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 232-О від 23.03.2007 року передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Княже місто» (надалі - Балансоутримувач).
Об'єктом оренди є нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стефаника, 10, загальною площею 298,30 кв.м. з індексами приміщення 36, 37, 38, 39, 40, 50-63, відповідно до даних технічного паспорту від 26.05.2006 року, який виданий ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки», який відповідає технічному паспорту від 05.09.2001 року № 927 виданому Львівським обласним державним комунальним БТІ та ЕО.
Відповідно до п. 2. Договору, цільове призначення об'єкта оренди - для статутної діяльності.
Приписами п. 3.1. Договору встановлено, що приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем. Сторони повинні передати об'єкт по акту приймання-передачі протягом п'яти днів з дати підписання Договору (п. 3.2.).
Пунктом 3.4 Договору встановлено, що при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 3.5.).
Відповідно до п. 3.6. Договору, передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно.
Згідно п.4.1 Договору, термін дії Договору оренди визначений з 02.04.2007 року до 01.04.2008 року.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розмір місячної орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 98 «Про затвердження методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова» і складає (933562,00*0,10)/12 = 7779,68грн. без ПДВ на момент укладення Договору. Врахувати індекс інфляції за березень, квітень місяці 2007 року.
Пунктом 9. Договору встановлено, що повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.
Приписами п. 10 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, які виникають між сторонами за Договором або у зв'язку з ним вирішуються у порядку встановленому чинним законодавством.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Пунктом 2 ч. 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 9 спірного договору оренди визначено порядок повернення орендованого об'єкта оренди. Так, згідно п.9.3 договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку неустойки за період з 07.09.2012р. по 07.05.2013р., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 270740,70грн. неустойки.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
01.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 08.07.2013р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Львівська обласна організація Української республіканської партії "Собор" (79000, вул. Стефаника, 10, м. Львів; ідентифікаційний код 33981837) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл. Галицька, 15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625) - 270740,70грн. неустойки.
3. Стягнути з Львівська обласна організація Української республіканської партії "Собор" (79000, вул. Стефаника, 10, м. Львів; ідентифікаційний код 33981837) 5414,81грн. судового збору, який зарахувати на спеціальний рахунок Державного бюджету України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.