ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10307/13 22.07.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 8176,13 грн.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача - Січкаренко Р.Г., за довіреністю №ГО-12/270 від 19.12.2012;
від відповідача - не з'явилися.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8176,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТ 3/21/44/48 (А0153250) від 12.10.2010 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 22.07.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання; про причини неявки представника суд не повідомляв; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслав.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 22.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
12.10.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» як страховиком та Бєдахою Юлією Юріївною, як страхувальником було укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТ 3/21/44/48 (А0153250) (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ, 2007 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є ВАТ "Ощадбанк".
Строк дії договору встановлено з 13.10.2010 по 12.10.2011.
16.05.2011 о 21 год. 10 хв. на вулиці Рішельєвській в місті Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Nissan" та автомобіля марки "МАН", а саме: Кротевич Владіслав Аполінарович, керуючи автомобілем марки "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Nissan", державний реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ під керуванням Бедахи Юлії Юріївни в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Кротевич В.А. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ДАІ УМВС України про дорожньо-транспортну пригоду №8811608.
Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 15.06.2011 у справі № 3-5308/11 встановлено порушення Кротевичем Владіславом Аполінаровичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, Кротевича Владіслава Аполінаровича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
17.05.2011 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Nissan" Бєдаха Ю.Ю. звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ, Бедаха Ю.Ю. №457-05-11 від 19.05.2011, складеного оцінювачем Нікотином Денисом Євгеновичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №7258 від 12.12.2009) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 12492,11 грн.
21.06.2011 вигодонабувач листом №03/1999 зазначив про перерахування страхового відшкодування на його рахунок.
03.08.2011 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 20055Р/21/2011, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Nissan" реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування, шляхом сплати на рахунок вигодонабувача в розмірі 8176,13 грн.
На підставі складеного страхового акту № 20055Р/21/2011 ПАТ «Страхова група «ТАС» виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТ 312/44/48 (А0153250), від 12.10.2010, перерахувало суму страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача ВАТ «Ощадбанк», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №31715 від 12.08.2011.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» перейшло в межах виплаченої суми по спірній ДТП право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ, належить громадянину Вовку Івану Івановичу та знаходився під керуванням Кротевича Владіслава Аполінаровича, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.
Доказів того, що Кротевич В.А. не мав права керування транспортним засобом "МАН" та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Кротевич В.А. на законних підставах керував транспортним засобом "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Кротевича В.А. встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА відшкодовується Кротевичем В.А. як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.
Під час розгляду справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність Вовка Івана Івановича, як власника автомобіля "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «Лафорт» згідно із полісом №АА/3288109 строк дії якого з 24.02.2011 по 23.02.2012, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.
При цьому, договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/3288109) віднесено до 1 типу (п. 15.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), умовами якого є страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Отже, оскільки Кротевич В.А. експлуатував автомобіль "МАН" реєстраційний номер ВН 3530 АА на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована ПАТ "Страхова компанія «Лафорт».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс №АА/3288109) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan", реєстраційний номер ВН 8375 ВЕ, з урахуванням зносу, становить 12492,11 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом № АА/3288109 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.) , суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8176,13 грн.
Позивач заявою № Г0502/1547 від 04.03.2013 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.
Відповідач відповіді на претензію не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43,33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, ідентифікаційний код 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65 ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 8176 (вісім тисяч сто сімдесят шість) грн. 13 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.07.2013.
Суддя Т.В.Васильченко