31 травня 2013 р. Справа № 804/180/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Рищенко А. Ю.
при секретарі судового засідання -Шайді О.В.,
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Бідного С.С., Мирошниченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про скасування картки відмови № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року, визнання нечинним рішення № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року, стягнення коштів, -
04.01.2013 року Приватне акціонерне товариство «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Державної казначейської служби України про скасування картки відмови № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року, визнання нечинним рішення № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року, стягнення коштів.
05.04.2013 року від представника Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких останній уточнює суб'єктний склад осіб, які беруть участь у розгляді справи та викладає свої позовні вимоги у новій редакції.
Так, свої вимоги, з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач обґрунтовує тим, що Дніпропетровською митницею було протиправно прийнято рішення від 18.09.2012 року про корегування митної вартості товарів № 110050000/2012/000152/2, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10095, відповідно до якої товари не підлягають митному оформленню з причини корегування митної вартості митним органом. На думку позивача ним правомірно було застосовано основний метод визначення митної вартості товару (метод вартості операції), відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України. Однак, відповідач - Дніпропетровська митниця - протиправно використав резервний метод відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, посилаючись лише на те, що позивачем не було надано додаткових документів на його запит. У зв'язку із цим, Приватним акціонерним товариством «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» обґрунтовано було застосовано основний метод визначення митної вартості товару відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України.
Просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви:
- визнати протиправним рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року;
- скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного підприємства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі - 96 649, 31 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного підприємства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23 011, 74 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного підприємства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» судові витрати по справі у розмірі 1 196, 61 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача - Дніпропетровської митниці - в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що Дніпропетровською митницею було проведено контроль співставлення - порівняння заявленої митної вартості товару - 0, 232 Євро/кг (2, 28 грн./кг) із даними, які містяться в електронній копії митної декларації № 110120000/2012/410105 від 18.08.2012 року, за якою ввозився такий товар за ціною - 1, 03 Євро/кг (10,11 грн./кг). Тому, виникли підстави для надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Митним органом було проведено консультацію - 11.09.2012 року та запитано у позивача ці додаткові документи, перелік яких також відповідає вимогам ст. 53 Митного кодексу України. Однак, 18.09.2012 року останній повідомив відповідача про неможливість надання необхідних додаткових документів. Крім того, митна вартість товару, випущеного у вільний обіг за митною декларацією № 110120000/2012/410105 від 18.07.2012 року (ІМ 40), з якою порівнювалась заявлена митна вартість товару, визначалась за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, тому у відповідача не було правових підстав погодитись із вартістю, визначеною позивачем за 1 методом. Тому, всі дії відповідача - Дніпропетровської митниці - під час оформлення митної вартості товару вчинені в межах наданих йому законом повноважень.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі. Також останній надав суду письмові заперечення на позовну заяву та зазначив, що до нього не надходили висновки митного органу, який займався оформленням митної декларації. А відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, повернення спірних коштів з рахунку обліку доходів державного бюджету здійснюється на рахунок, зазначений у висновку митного органу. Тому, позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відповідних коштів є помилковими з боку позивача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.
Аналіз матеріалів справи показує, що 18.12.2008 року між Приватним акціонерним товариством «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» та фірмою «SMZ - REVIMEX a.s.» було укладено зовнішньоекономічний контракт № REV - KZGO/2009. Відповідно до умов вказаного контракту «SMZ - REVIMEX a.s.» зобов'язувався передати у власність Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» товар, а Приватне акціонерне товариство «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» прийняти та оплатити цей товар. Асортимент, кількість, ціна товару визначається відповідно даних додатків до контракту. Даним контрактом також були визначені, зокрема, умови оплати товару, відвантажувальні інструкції та повідомлення про відвантаження.
10.09.2012 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана Дніпропетровській митниці вантажна митна декларація № 110050004/2012/103265 для проведення митного оформлення товару - маса магнезитова JEHEARTH 11 K-65.OT - суміш неорганічних речовин, що відноситься до магнезіальновапнякового типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців темно-коричневого кольору; фізико-хімічні показники: SiO2 - 0, 52 %, Fe2O3 - 6, 95 %, A12O3 - 0,23 %, CaO - 10, 58 %, MgO - 79,8 %; зернистість: 0 - 6; одержана шляхом дроблення та збагачування у важкій суспензії, при температурі випалювання 1750 градусів за Цельсієм; використовується в металургійній промисловості для футеровки ливарних печей; торгівельна марка - відсутня; виробник - «AO SLOVENSKIE MAGNEZITOVE ZAVODY», країна виробництва - Словаччина (SK).
На момент виникнення спірних правовідносин між сторонами чинним є Митний кодекс України 13.03.2012 року за № 4495-VI (у відповідній чинній редакції).
Так, згідно пунктів 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, визначено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. А митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Так, з метою митного оформлення вищевказаного товару позивачем було надано Дніпропетровській митниці декларацію митної вартості № 110050004/2012/103265, відповідно до якої такий визначив митну вартість імпортованого товару за ціною контракту, а саме: за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на рівні 0, 232 Євро/кг (або 2, 28 грн./кг).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч. 2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару та перелік документів, які зобов'язаний надати декларант в разі наявності розбіжностей у наданих документах, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
А у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Так, як зазначає сам відповідач - Дніпропетровська митниця - в результаті проведеного митного контролю ним було встановлено, що у наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: рахунок від продавця товару від 23.08.2012 року № ОF0179/12 та пакувальний лист від 23.08.2012 року № 812/2012 містять ознаки недостовірності, а саме: підписи, якими вони завірені, не співпадають з жодним підписом у наданих до митного оформлення документах (контракт REV - KZGO/2009, додаткові угоди № 6 від 29.04.2011 року, № 7 від 20.05.2011 року та № 8 від 18.07.2011 року, додаток № 14 від 16.07.2012 року), а також відсутня інформація про особу, якій належить цей підпис. Також відповідач посилається на те, що в гр. 2 митної декларації № 110050004/2012/103265 від 10.09.2012 року та гр. 1 накладної ІС DPH: SK2020505520 відправником товару зазначено фірму «A.S.TRADE, S.R.O.». Проте, інформація про зазначену фірму не міститься у зовнішньоекономічному контракті, або у вантажній митній декларації країни відправлення. При цьому в гр. 1 накладної ІС DPH: SK2020505520 міститься інформація про те, що фірма «A.S.TRADE, S.R.O.» діє за дорученням «SMZ - REVIMEX a.s.». Такі обставини за словами відповідача призвели до необхідності перевірки ним правильності визначення митної вартості товару позивачем.
На підтвердження правомірності своїх тверджень та на виконання вимог ст. 71 КАС України відповідач надав суду копії вказаних документів для ознайомлення.
З огляду на вищевикладене, дані письмові докази, суд приймає до уваги вказані твердження відповідача як належні з огляду на приписи ст.ст. 69, 70, 71 КАС України. Більше того, під час судового засідання позивач жодним чином не спростовує їх, не заперечує їх можливу помилковість. Хоча п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України передбачено принцип змагальності сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Приписи ст. 337 Митного кодексу України надають митному органу право щодо проведення контролю співставлення документів, які було подано для митного оформлення імпортованого товару, яким і скористався відповідач.
Згідно положень частин 1, 2, 3 ст. 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Тому, відповідачем було проведено контроль співставлення - порівняння заявленої митної вартості товару - 0, 232 Євро/кг (2, 28 грн./кг) із даними, які містяться в електронній копії митної декларації № 1101120000/2012/410105 від 18.08.2012 року, за якою ввозився такий самий товар за ціною - 1, 03 Євро/кг (10,11 грн./кг). Копія такої митної декларації № 1101120000/2012/410105 від 18.08.2012 року є наявною в матеріалах справи.
За результатами проведеного відповідачем співставлення було встановлено, що позивачу необхідно надати додаткові документи для підтвердження обґрунтованості застосування основного методу визначення вартості імпортованого товару - за ціною договору. Так, 11.09.2012 року відповідачем під час проведення консультації у письмовому вигляді на зворотному боці вантажної митної декларації № 110050004/2012/103265 від 10.09.2012 року було запропоновано позивачу надати такі додаткові документи з переліком відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
18.09.2012 року відповідачем було повідомлено Дніпропетровську митницю про те, що вказані документи надати немає можливості. Все це підтверджується відповідними записами від 11.09.2012 року, 18.09.2012 року відповідно на зворотному боці вантажної митної декларації від 10.09.2012 року № 110050004/2012/103265. А також під час судового засідання позивач підтвердив те, що у нього не було можливості надати запрошені документи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про корегування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За результатами проведеного співставлення, з урахуванням не надання необхідних додаткових документів, відповідачем були зроблені висновки щодо не підтвердження правомірності використання позивачем основного методу визначення вартості імпортованого товару за ціною зовнішньоекономічного контракту.
Статтями 58-64 Митного кодексу України визначено методи, за якими визначається митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, які застосовуються в порядку черговості виключення один одного.
Тому, з урахуванням не підтвердження правомірності застосування позивачем основного методу визначення митної вартості імпортованого товару, відповідачем було послідовно застосовано кожен із передбачених методів.
Відповідно до приписів ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Отже, з урахуванням обставин, які виникли Дніпропетровська митниця винесла рішення про визначення митної вартості товарів № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року. Як вказує сам відповідач та було встановлено судом, під час оформлення вказаного рішення митним органом було використано наявну інформацію за вантажною митною декларацією № 110120000/2012/410105 від 18.07.2012 року, якою визначено митну вартість вже оформлених ідентичних та подібних товарів. А дана вантажна митна декларація приймалась згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, тобто за резервним (або шостим) методом.
Таким чином, правомірність використання відповідачем саме резервного (шостого) методу визначення митної вартості імпортованого товару знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Частиною 12 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
З урахуванням того, що відповідачем було скориговано митну вартість імпортованого товару та на підставі рішення № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року ним було заповнено картку відмови № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року у прийнятті митної декларації № 110050004/2012/103265 від 10.09.2012 року, яку і видано позивачу.
Таким чином, під час розгляду справи судом не було виявлено в діях відповідача будь-яких ознак протиправності, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року; скасування картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року - є такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного підприємства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі - 96 649, 31 грн.; стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного підприємства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23 011, 74 грн., то суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (далі - Порядок взаємодії) (у відповідній чинній редакції), платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Крім того, згідно вищевказаного Порядку взаємодії, повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації.
Враховуючи, що дії Дніпропетровської митниці були правомірними під час проведення оформлення імпортованого товару та винесення відповідного рішення від 18.09.2012 року про визначення митної вартості товару за резервним (шостим) методом мало дійсні правові підстави, суд не вбачає можливості повернення сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про скасування картки відмови № 110050004/2012/10095 від 18.09.2012 року, визнання нечинним рішення № 110050000/2012/000152/2 від 18.09.2012 року, стягнення коштів - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 05.06.2013 року.
Суддя А.Ю. Рищенко