Справа № 825/2469/13-а
24 липня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Левченко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії працівників Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області по складанню акту від 10 квітня 2013 року №037393; визнати протиправною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій №008334 від 22 травня 2013 року начальника Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою начальника управління Укртрансінспекції у Чернігівській області №008334 від 22 травня 2013 року до нього було застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 1700,00 грн. Позивач не погоджується з даною постановою, посилаючись на те, що водій не надав перевіряючим документи на підставі яких здійснюється перевезення, оскільки працівники відповідача відмовились зробити запис в Журналі реєстрації перевірок, який ведеться в транспортному засобі згідно наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року за № 18 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998 року за №619/3059. Також зазначив, що водій не був ознайомлений з актом, про що інспектори, в порушення встановлених правових норм, зробили запис.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання в якому просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких просив проводити розгляд справи без його участі та відмовити в задоволенні позову. При цьому, представник відповідача посилався на правомірність оскаржуваної постанови, оскільки під час проведення перевірки водій відмовився пред'явити уповноваженим особам документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, ліцензійну картку, витяг з паспорту маршруту, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також вказав, що перевірка позивача була проведена у відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», тому відсутні порушення процедури її проведення, на які посилається позивач.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволення позову необхідно відмовити з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29.03.2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.10), та надає послуги по перевезенню пасажирів.
Згідно завдання на перевірку від 09.04.2013 року № 002760 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області проводилась рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.37).
В результаті перевірки транспортного засобу МЕRСЕDЕS-ВЕNZ Sprinter 312 D, д.н.з. НОМЕР_1, що належать ФОП ОСОБА_1 10.04.2013 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №037393. Згідно вказаного акту, при наданні послуг по перевезенню пасажирів по маршруту Чернігів-Ріпки, в режимі регулярних перевезень, відповідно до трафарету на передньому вітровому склі автобусу, водій відмовився пред'явити уповноваженим особам документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, ліцензійну картку, витяг з паспорту маршруту, чим порушено вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». В салоні автобусу при цьому знаходилося 2 пасажири. Водій автобусу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився (а.с. 9, 38).
22.05.2013 року начальником Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області Петришиним В.Г. було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та, враховуючи наявність підстав, винесено постанову №008334, якою, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в сумі 1700,00 грн. (а.с. 8, 40).
Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344 та постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті».
Частиною першою статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (в редакції, чинній під час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 4 Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
В силу пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку (пункт 16 Порядку № 1567).
Згідно пункту 15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно пункту 22 Порядку № 1567, у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (частина третя пункту 20 Порядку № 1567).
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що водій не надав інспекторам Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області документи, на підставі яких здійснюється перевезення, оскільки вони відмовились зробити запис в Журналі реєстрації перевірок, який ведеться в транспортному засобі згідно наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року за № 18 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998 року за №619/3059, оскільки відповідно п. 1 даного Наказу впровадження Журналу здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах на підставі статті 7 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності». В Законі України «Про автомобільний транспорт» чи в Порядку № 1567, на підставі яких проводяться перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відсутня норма, яка б зобов'язувала посадових осіб органу контролю здійснювати будь-які записи до даного Журналу. Одночасно, в п. 38 Порядку № 1567 передбачено, що посадові особи зобов'язані під час проведення перевірки пред'являти службове посвідчення та завдання на перевірку, що було зроблено державними інспекторами.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене законодавство, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки, та такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим, позовна вимога про визнання неправомірними дій працівників Управління Укртрансінспекції у Чернігівській області по складанню акту від 10 квітня 2013 року №037393, задоволенню не підлягає.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за №408/17703 (далі - Порядок № 278), автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.
Згідно з пунктами 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В письмових заперечення представник відповідача вказав, що при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт був присутній представник ФОП ОСОБА_1, який надав лише копію паспорта маршруту, як доказ його оформлення, та не надав всіх інших документів для здійснення перевезень пасажирів в режимі регулярних перевезень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з відмовою водія автобуса пред'явити уповноваженим особам документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, ліцензійну картку, витяг з паспорту маршруту, було порушено вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому начальником Укртрансінспекції у Чернігівській області Петришиним В.Г. правомірно винесено постанову №008334 від 22 травня 2013 року про застосування щодо позивача фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також судом при розгляді справи були враховані положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать про те, що управління Укртрансінспекції у Чернігівській області при винесенні постанови про застосування фінансових санкцій, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Д'яков