16 липня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/3541/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
при секретарі - Сировні Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
18 червня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3455,43 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" порядок та строк не сплатила єдиний внесок, за особовим рахунком останнього утворилася заборгованість, вимогу про стягнення якої заявлено позивачем.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 20/.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав /а.с. 21/.
Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08 грудня 2008 року Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 /а.с. 14/.
Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 25 травня 2012 року №86 /а.с 13/.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 лютого 2013 року відповідачем подано до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2012 рік, у таблиці 2 якого страхувальником самостійно визначено суму внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті, у розмірі 3455,43 грн. /а.с. 9-10/.
Однак відповідачем вказану суму єдиного внеску у добровільному порядку не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недоїмки в розмірі 3455,43 грн.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289.
Так, згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Як визначено пунктами 4, 5 частини першої статті 1 зазначеного Закону, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, з огляду на вищезазначені норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7 % мінімального розміру заробітної плати щомісячно.
У відповідності до пункту 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1014/18309, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
В силу положень абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною дванадцятою вказаної статті встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Однак, відповідачем суму єдиного внеску за 2012 рік добровільно не сплачено, у зв'язку з чим за особовим рахунком фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилася заборгованість з його сплати у розмірі 3455,43 грн. /а.с. 7-8/.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату боргу від 06 лютого 2013 року №Ф-30 /а.с. 11/, яка отримана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 16 лютого 2013 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 12/.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент подачі позовної заяви до суду у розмірі 3455,43 грн., що підтверджується витягом з особової картки страхувальника /а.с. 7-8/, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.
Згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області борг зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3455,43 грн. /три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень сорок три копійки/.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2013 року.
Суддя Л.М. Петрова