22.07.13р. Справа № 904/4159/13
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа",
до Комунального підприємства "Житлово-Експлуатаційна організація №45", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за теплову енергію
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: Кузьменко С.А. - представник, довіреність №7 від 21.05.2012 року
від відповідача: Німець Ю.С. -представник, довіреність від 10.01.2013 року
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" (далі-відповідач) про стягнення з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.07.2013р. 174 031,00 грн. - заборгованості за теплову енергію, 2 455,11 грн. - пені, 5 625,11 грн. - 3% річних та стягнення судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії по договору на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 615 від 01.10.2011 року.
10.07.2013 року відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності в частині заборгованості за лютий 2009 року - березень 2010 року. У своєму відзиві на позов від 22.07.2012 року просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію.
Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Стосовно поданої позивачем уточненої позовної заяви судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог, а оскільки така заява не порушує чиї - небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду
В судовому засіданні 10.07.2013 року оголошувалась перерва до 22.07.2013 року.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача та відповідача не заявлялось.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.11.2011 року між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір № 615 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та в виді пару на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію по установленим тарифом (Цінам) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 6.1. Договір діє з 01 лютого 2009 року по 01 лютого 2012 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однієї зі сторін про відмову від даного Договору або його перегляду.
Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом таплоспоживання з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (п. 1.3 договору).
Пунктом 3.1. Договору (з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей) встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісячно, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно п. 3.5. Договору споживач проводить передоплату в грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця.
Тариф теплової енергії передбачений постановою НКРРКП України №1844 від 14.12.2010р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", що складає 552,15 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).
Свої договірні зобов'язання Позивач виконав в повному обсязі, а саме: поставляв відповідачу теплову енергію на протязі всього періоду, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".
На виконання умов Договору протягом 01.02.2009 року по 31.03.2013року включно позивач відпустив відповідачу теплову енергію, що підтверджується рахунком - фактурою на суму 173 211,73 грн. та актом звірки взаєморозрахунків, за період з 01.04.2013 року по 06.04.2013 року в розмірі 819,27 грн. (а.с.76,87).
На підставі вище викладеного, протягом опалювального періоду з 01.02.2009 року по 06.04.2013 року відповідач порушував зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати поставленої теплової енергії, в зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 174 031,00грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки, на момент розгляду спору у справі доказів повної оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача основного боргу у сумі 174 031,00 грн. підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3.4. Договору, якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, передбачений п. 3.1. Договору, він несе відповідальність згідно з п.п. 4-7 ст. 231 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки місяця.
Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг нарахована пеня за період з 21.11.2012р. по 30.06.2013 року у розмірі 2455,11 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Нараховані позивачем відповідачу 3% річних у сумі 5625,11 грн., суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що право вимоги грошових коштів по оплаті за період лютий 2009 року - березень 2010 року виникло більше ніж за 3 роки до подачі позовної заяви. Проте з матеріалів справи вбачається, що термін оплати за період лютий 2009 року - березень 2010 року було встановлено лише 01.10.2011 року шляхом підписання договору №615 від 01.10.2011 року. Рахунок -фактуру на оплату заборгованості за період лютий 2009 року - березень 2010 року в розмірі 129 123,23 грн. було виставлено відповідачу 31.01.2012 року.
Крім того, слід зазначити, що сам факт підписання відповідачем договору №615 від 01.10.2011 року, в п.1.3. якого вказано, що постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом таплоспоживання з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року, оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору, свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку по оплаті заборгованості за період лютий 2009 року - березень 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню та стягненню з відповідача 174 031,00 грн. - заборгованості, 2455,11 грн. - пені, 5625,11 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" (50038, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, бульвар Кірова, 3, код ЄДРПОУ 20244448) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) суму 174 031,00грн. (сто сімдесят чотири тисячі тридцять одну гривню) - основної заборгованості, 2455,11 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 11 коп.) - пені, 5623,11 грн. (пять тисяч шістсот двадцять три гривні 11 коп.) - 3 % річних, 3642,22 грн. (три тисячі шістсот сорок дві гривні 22коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.07.2013 року
Суддя С.В. Мартинюк