23 липня 2013 р.
Справа № 902/531/13
Провадження № 2/902/34/13
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя В. Білоус
Секретар судового засідання Д.Нестеров
За участі представників:
позивача : Дейнеко П.В.- за довіреністю;
відповідача : Шамраєнко А.В.- за довіреністю;
інших осіб, на підставі ст.30 ГПК України:
Регіонального відділення Фонду державного майна України: Клочковська Н.Г.- начальник відділу оцінювання, за довіреністю;
Оцінювача ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТТ" м.Київ - Руденко Б.Б.: не з"явився;
Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції у м.Вінниці: не з"явився.
Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114
За клопотанням позивача, задоволеним судом, здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52-А) до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 148) про розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011, укладеного 08.09.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енмарк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" і про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" (ідентифікаційний код 37358072) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (ідентифікаційний код 34981872, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52-А) екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, реєстраційний номер 52739 АА, заводський номер DHKHEL WOE 70002140, вартістю 191625 грн., -
Відповідач у відзиві на позов, наданому суду 23.07.2013 р., покликався на те, що висновок експертної оцінки від 02.04.2013 р., складений експертом - оцінювачем Руденко Б.Б. не відповідає дійсності, оскільки на момент формування експертом - оцінювачем вказаного висновку, експерт - оцінювач не оглядав в натурі вищевказаний предмет лізингу, а тому не мав реального уявлення про технічний стан предмету лізингу, оскільки не володів інформацією про моторесурс техніки, її пробіг, додатковий знос, що на думку відповідача є суттєвими та переважними складовими при визначенні максимально реальної ціни предмету лізингу. На виконання вимог ухвали суду повідомив, що останнє відоме місце знаходження предмету лізингу, що є предметом позовних вимог у справі є с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано - Франківської області, територія Туристичного комплексу "Буковель". Всупереч вимогам ухвал суду від 10.06.2013 р., 09.07.2013 р., відповідач не надав письмових пояснень (відзиву на позов) щодо необгрунтованості чи обгрунтованості позовних вимог, оскільки у відзиві на позов, наданому суду 23.07.2013 р. нічого не вказано проти заперечення позовних вимог, заперечення проти доказів, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу і зобов"язання повернути об"єкт лізингу. Відповідач не надав доказів, які б стверджували те, що об"єкт лізингу станом на липень 2013 р. знаходиться в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано - Франківської області, територія Туристичного комплексу "Буковель", оскільки представник позивача в поясненнях від 29.05.2013 р. (а.с.66-67), в клопотанні від 03.07.2013 р. (а.с.91), в судовому засіданні 23.07.2013 р. пояснив, що екскаватор (предмет лізингу) знаходився, за вказаним відповідачем місцезнаходженням у відзиві на позов, станом на вересень 2012 р., а де знаходиться на даний час екскаватор не відомо, що стало причиною звернення позивача до органу досудового слідства із заявою про скоєння керівником відповідача кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в його віданні). Тому ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів про місце знаходження об"єкту лізингу (екскаватора) на даний час.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову покликаючись на те, що відповідач сплатив лізингові платежі в більшій сумі, ніж 948329 грн. 59 коп., яку позивач вказав в розрахунку боргу від 29.05.2013 р. (а.с.68). Всупереч вимогам ухвал від 10.06.2013 р., 09.07.2013 р. відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову не надав доказів (платіжних доручень, банківських витягів), які б стверджували дату, призначення і суму проведених відповідачем лізингових платежів.
Позивачем не виконано вимог ухвал суду від 10.06.2013 р., 09.07.2013 р. про надання суду договору про надання послуг з оцінювання майна (екскаватора) з ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг", м. Київ, додатків до нього, доказів оплати за договором, доказів про дату і місце прибуття оцінювача для огляду і ідентифікації об"єкту оцінки. Позивач в клопотанні від 22.07.2013 р. пояснив про зникнення у нього договору про надання послуг з оцінювання і квитанції про оплату за ним і про відсутність у позивача доказів прибуття оцінювача у вересні 2012 р. в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано - Франківської області для огляду екскаватора і неможливість знаходження таких доказів у позивача, оскільки документи про відрядження оцінювача можуть бути тільки у ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТТ", м. Київ. Суд розцінює вказані пояснення позивача щодо причин невиконання вимог суду про надання названих доказів, як з неповажних причин, оскільки згідно пояснень в судовому засіданні посадової особи РВ Фонду державного майна України у Вінницькій області (органу який згідно із законом видає сертифікати на право зайняття підприємницькою діяльністю з оцінки вартості майна) начальника відділу оцінювання Клочковської Н.Г. з посиланням на Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658 -ІІІ (надалі - Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ), на Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (надалі - Національний стандарт № 1), затверджений постановою КМ України від 10.09.2003 р. № 1440 оцінка майна, коли вона проводиться не на підставі ухвали суду, могла проводитися тільки на підставі договору між суб"єктом оціночної діяльності, в даному випадку ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТД", м. Київ і замовником - в даному випадку позивачем і в договорі має бути передбачено зобов"язання щодо розміру і порядку оплати робіт з оцінки майна, дату оцінки, строк виконання робіт з оцінки майна, інше. Також начальник відділу оцінювання Клочковська Н.Г. пояснила, що за результатами оцінки майна мав бути складений звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) в якому має бути вказано про виконанні процедури з оцінки майна, в тому рахунку, обстеження технічного стану екскаватора, який має бути складений за результатами такого обстеження і підписаний оцінювачем, замовником і особою у володінні, користуванні якого знаходився об"єкт лізингу, а також пояснила, що Фондом державного майна такий висновок (акт оцінки) від 02.04.2013 р., який поданий позивачем, як доказ вартості майна, що є предметом, майнових вимог, не був би взятий до уваги як документ який стверджує оцінку вартості майна, оскільки не є звітом в розумінні Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, оскільки в ньому немає посилання на договір, на проведення обстеження технічного стану екскаватора, складання акту обстеження технічного стану, на підставі яких пошкоджень, іншого робиться висновок про те, що екскаватор технічно несправлений і знижується вартість на 30 %, які конкретні ринкові цінові пропозиції і якого року випуску екскаватор для порівняння оцінювач брав для встановлення первісної вартості нового екскаватора в розмірі 427 700 грн., на те, що якщо ідентифікація екскаватора і його огляд за словами позивача проводилися 04.09.2012 р., то і звіт про оцінку мав бути складений оцінювачем тоді ж зі строком дії 6 місяців, а не 02.04.2013 р., тобто майже через 7 місяців.
Вказані докази: договір з оцінювачем, докази оплати за ним витребувалися від позивача в зв"язку із сумнівами щодо належності і об"єктивності поданого позивачем висновку (акту) з експертної оцінки, складений 02.04.2013 р. ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТД", м. Київ в особі директора, експерта - оцінювача Руденко Б.Б., об"єктивності визначення позивачем, на підставі названого висновку, ціни позову в розмірі 191 625 грн. і правильності сплати з цієї ціни позивачем судового збору до Державного бюджету, необхідності дотримання вимог п.2 ч.1, ч.3 ст. 55 ГПК України, п.2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України". Ціна позову має значення для правильності сплати судового збору. При позовних вимогах про повернення майна має зазначатися ціна позову на підставі вартості майна, оскільки може вплинути також і на права позивача - при зобов"язанні судом повернути майно певною вартістю і неможливістю в подальшому виконати рішення суду в зв"язку із відсутністю цього майна, суд на підставі заяви позивача і ст.121 ГПК України може змінити спосіб і порядок виконання рішення і замість повернення майна, стягнути його вартість, яка була визначена в установленому порядку, як ціна позову при направленні позову до суду або судом. Сумніви суду обумовлюються тим, що у висновку (акті) з експертної оцінки від 02.04.2013 р. вказано про те, що первісна вартість нового екскаватора складає 427700 грн. встановлена на підставі прейскурантів в Бюлетні автотоваровода № 63 за 2012 р., тоді як висновок складений 02.04.2013 р. і мали братися цінові пропозиції на ринку за березень 2013 р. Разом з тим, позивач згідно договору купівлі - продажу № 080912 від 08.09.2011 р. придбав цей ескаватор за 1040000 грн., а за договором фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р. передав відповідачеві у лізинг з вартістю відшкодування 1095000 грн. У висновку експерт - оцінювач Руденко Б.Б. не вказав, які конкретно екскаватори, якого року випуску, в якому стані, від кого і за якою ціновою пропозицією із Бюлетня автотовароведа, бралися ним для порівняння з об"єктом оцінки і встановлення первісної вартості нового транспортного засобу.
Згідно ст. 3, 9, 10, 11, 12, 20 Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, п.3, 51, 56, 61 Національного стандарту № 1, затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 р. № 1440 оцінка майна це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою встановленою нормативно - правовими актами, зазначеними в ст.9 вказаного закону і є результатом практичної діяльності суб"єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно - правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються КМ України. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб"єктом оціночної діяльності або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт, права та обов"язки сторін договору... Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна і скріплюється печаткою та підписом керівника суб"єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та резензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно - правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб"єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Акт оцінки підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються КМ України.
Сертифікат на право здійснення оціночної діяльності може бути анульовано Фондом державного майна України виключно з таких підстав: за наявності порушень вимог цього закону та інших нормативно - правових актів з оцінки майна.
Датою оцінки є дата (число, місяць, рік) на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість. Вихідні дані - документи, в яких містяться характеристики об"єкта оцінки. У разі коли у договорі на проведення оцінки майна не вказано вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Визначення ринкової вартості об"єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу, тощо.
Незалежна оцінка має проводитися в такій послідовності: 1) укладання договору; 2) ознайомлення з об"єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; 3) ідентифікація об"єкта оцінки та пов"язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; 4) вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільше відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним в договорі на проведення оцінки та їх застосування; 5) узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; 6) складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об"єкта оцінки на дату оцінки. Оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об"єкт оцінки, зокрема ... відомості про склад, технічні та інші характеристики, проаналізувати існуючий стан використання об"єкта оцінки. Зібранні оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися в звіті про оцінку майна з посиланням на джерела їх отримання та додатках до нього. Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. У стислій формі лише у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки.
Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити:... дату оцінки та дату завершення складання звіту, у разі потреби строк дії звіту;... опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; ... висновки щодо аналізу існуючого використання об"єкту оцінки; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації; особистий огляд об"єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обгрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки); висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку виданих документів.
З огляду на вказані норми законодавства та вимоги ч.2 ст. 34 ГПК України, єдиним доказом, який би мав бути поданий позивачем суду в обгрунтування вартості екскаватора, що є предметом позовних вимог мав би бути звіт про оцінку майна у повній формі з додатками з викладенням в ньому всіх передбачених законодавством даних, прикладенням до нього додатків, який мало б скласти і видати позивачеві на підставі договору ТОВ "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТД" м. Київ в особі директора, експерта - оцінювача Руденко Б.Б. Акт оцінки майна, згідно ст. 12 Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ може складати тільки суб"єкт оціночної діяльності, який є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, а "Інтернейшинал - Консалтинг ЛТД" не відноситься до них.
Згідно пояснень представника позивача, позивачу не було видано оцінювачем ніяких інших документів крім висновку (акту) з експертної оцінки від 02.04.2013 р. (а.с.19), а договір про надання послуг з оцінки і докази оплати за ним у позивача зникли.
Вказані норми законодавства свідчать про те, що у позивача мав бути договір про оцінку майна, докази оплати за ним, а відтак ненадання позивачем на вимогу ухвал суду, і поясненнях їх (доказів) зникненням, суд розцінює як ухилення позивачем без поважних причин від надання витребуваних судом доказів, з метою приховування їх змісту, оскільки вони можуть містити дані які можуть бути невигідні для позивача, спростовувати, підтверджувати проведення оцінки, вартості екскаватора, видачі висновку (акту) з експертної оцінки від 02.04.2013 р. з порушенням вимог законодавства.
Оскільки згідно законодавства договір про оцінку є підставою для оцінки майна, а такий договір позивач всупереч вимогам ст. 33, ч.2 ст. 34 ГПК України, вимогам ухвал суду, не надав суду, то суд приходить до висновку про те, що висновок (акт) з експертної оцінки від 02.04.2013 р. (а.с.19) є неналежним доказом і не підтверджує вартість екскаватора в розмірі 191625 грн., а відтак не підтверджує правильність сплати позивачем розміру судового збору до Державного бюджету, із вартості майнових вимог.
Окрім того, висновок (акт) з експертної оцінки від 02.04.2013 р. не є звітом про оцінку майна з додатками, в розумінні ст. 12 Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ, п.56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", оскільки не містить посилання на договір з позивачем, як підставу проведення оцінки майна, про виконані процедури з оцінки майна - про дату особистого огляду об"єктів оцінки, про акт обстеження на предмет визначення технічного стану екскаватора; не містить письмової заяви оцінювача про якість використаних вихідних даних, додатків до звіту про оцінку майна.
Представником відповідача в судовому засіданні було підтримане клопотання, подане відповідачем суду 29.04.2013 р. (а.с.27-28), про зупинення провадження у справі № 902/531/13 до вирішення господарським судом Вінницької області справи № 902/616/13 за позовом Романчика Д.І. (засновника ТОВ "ПМК Адат") до ТОВ "Енмарк" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р. Представник позивача проти цього клопотання заперечив, покликаючись на те, що відповідач цим клопотанням намагається затягнути строки розгляду справи, а також на те, що суд в справі № 902/531/13 може дати оцінку вказаному договору.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до вирішення судом справи № 902/616/13, суд прийшов до висновку про те, що вирішення судом справи № 902/616/13 не перешкоджає вирішенню справи № 902/531/13.
Позивачем в листі від 22.07.2013 р. подане клопотання про призначення експертизи для здійснення експертної вартості майна. Представник відповідача не заперечив проти цього клопотання.
Розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення начальника відділу оцінки майна РВ ФДМ України у Вінницькій області Клочковської Н.Г. про те, що автотоварознавча експертиза чи оцінка майна для визначення вартості екскаватора, з огляду на вимоги законодавства, не може бути проведена без огляду транспортного засобу експертом, оцінювачем на предмет його технічного стану, беручи до уваги те, що сторонами не надано жодних доказів місцезнаходження екскаватора на даний час, чи встановлення органами досудового слідства місцезнаходження цього транспортного засобу, про те, що в ухвалі суду при призначенні судової експертизи чи оцінки вартості екскаватора необхідно вказати місцезнаходження екскаватора для огляду, обстеження його експертом, оцінювачем, що місцезнаходженням екскаватора в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано - Франківської області на території Туристичного комплексу "Буковель" було в вересні 2012 р., а на даний час невідоме і відсутні підстави направляти експерта, оцінювача для експертизи, оцінки за вказаним місцезнаходженням, суд прийшов до висновку про неможливість призначення у справі експертизи для здійснення експертної оцінки вартості майна, а відтак і про відхилення клопотання позивача про це.
Оскільки суд прийшов до висновку про неналежність висновку (акту) з експертної оцінки від 02.04.2013 р., як доказу про вартість екскаватора в розмірі 191625 грн. та про неможливість призначення судової автотоварознавчої експертизи на предмет встановлення ринкової вартості екскаватора, то суд на підставі вимог п.2 ч.1, ч.3 ст. 55 ГПК України встановлює ціну позову щодо майнових позовних вимог про зобов"язання повернути екскаватор на підставі договору купівлі - продажу від 08.09.2012 р. встановлює ціну позову в розмірі 1040000 грн. (ціна за якою позивач придбав в 2011 р. екскаватор 2008 р. випуску, а передав відповідачеві за ціною 1095000 грн.). За таких обставин позивачем має бути сплачено судовий збір в сумі 21947 грн. (1147 грн. з немайнових вимог + 20800 грн. з майнових вимог). Фактично позивач при направлені позову до суду сплатив 4979 грн. 50 коп. (1031, 50 грн. + 3948 грн.). Недоплата судового збору, проти ціни позову встановленої судом, складає 16 967 грн. 50 коп. (21947 грн. - 4979, 50 грн.), яка на підставі ст. 44 ГПК України, ст.3, підп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4, ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету.
Представник позивача підтримав позовні вимоги. Із запереченнями відповідача проти позову не погодився.
Оскільки сторонами, іншими особами не в повному обсязі надано витребувані судом докази, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі вимог ст. 75 ГПК України за наявними в справі доказами.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, начальника відділу оцінювання РВ ФДМ України у Вінницькій області, оглянувши оригінали доказів, повно, всебічно, об"єктивно, в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст.83 ГПК Україні, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 317, 319, ч. 1 ст. 334, ст. 658, ч. 1 ст. 671, ч. 1 ст. 806 ЦК України прийшов до висновку про визнання недійсним договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р., як такого, що укладений на момент вчинення правочину з порушенням вимог ст. 658, ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 806, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 334 ЦК України і про відмову в зв'язку із цим в позові.
До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:
Між позивачем (в договорі «лізингодавець») і відповідачем (в договорі «лізингоодержувач») було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р._За умовами цього договору позивач надає відповідачеві предмет лізингу за плату у володіння та користування. Загальна сума договору лізингу 1 369 618 грн. 29 коп. Перший платіж 438 000 грн., останній 30 100 грн. 32 коп. Строк лізингу - 24 місяці.
Зміст фінансового лізингу, додатки до нього, взяті в нього зобов"язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з фінансового лізингу, які Регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР, ст. 806, 658, 768 ЦК України.
Причиною виникнення спору позивачем вказано сплата лізингових платежів відповідачем не в повному обсязі.
На виконання умов договору фінансового лізингу позивач за актом приймання - передачі від 23.09.2012 р. передав відповідачеві об"єкт лізингу - екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, заводський номер DHKHEL WOE 70002140 (а.с.9). Згідно графіку лізингових платежів відповідач мав з 08.09.2011 р. по 23.05.2013 р. сплатити позивачеві платежі в сумі 1 244 668 грн. 95 коп., в тому рахунку, перший лізинговий платіж 08.09.2011 р. - день укладання договору, в розмірі 438000 грн., що складає 31, 3% від всіх грошових зобов"язань за договором розподілених на два роки.
Суд не бере до уваги розрахунки позивача (а.с.68), в якому вказано про те, що відповідач станом на 23.05.2013 р. мав сплатити лізингові платежі в сумі 1 281 779 грн. 58 коп., оскільки позивач в цю суму включив пеню, яка не є грошовими зобов"язаннями згідно графіку сплати лізингових платежів, а є відповідальністю за порушення їх сплати. Позивач не надав розрахунку нарахування пені і вона не є предметом позовних вимог. Тому суд, встановлюючи фактичні обставини щодо розміру заборгованості як підстави позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу бере до уваги грошові зобов"язання згідно графіку сплати лізингових платежів. Тому за період з 08.09.2011 р. по 23.05.2013 р. відповідач згідно графіку мав сплатити лізингові платежі в сумі 1 244 668 грн.95 коп., а не 1 281 779 грн. 58 коп., як позивач вказав в розрахунку від 29.05.2013 р. (а.с.68). Фактично відповідач сплатив лізингові платежі за вказаний період в сумі 948 329 грн. 59 коп.(з 13.09.2011 р. по 27.12.2012 р.), що складає 69,2% від всіх грошових зобов"язань згідно графіку сплати лізингових платежів (1 244 668, 95 грн. х 100 : 1 369 618, 29 грн.). Борг зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті за період з 08.09.2011 р. по 23.05.2013 р. складає 296 339 грн. 36 коп., а не 333 449 грн. 99 коп., як вказано позивачем в розрахунку від 29.05.2013 р. Сплата відповідачем лізингових платежів в сумі 948 329 грн. 59 коп. стверджується банківськими виписками поданими позивачем. Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що лізингові платежі сплачені відповідачем в більшій сумі, оскільки відповідач в порушення вимог ст. 33, ч.2 ст.34 ГПК України, вимог ухвал суду не надав доказів - платіжні доручення, які б стверджували це.
14.01.2013 р. позивач пред"явив відповідачеві вимогу про сплату не пізніше 18.01.2013 р. заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 160208 грн. 09 коп. (з 23.08.2012 р. по 23.12.2012 р.) і 3043 грн. 95 коп. пені (а.с.11). При цьому зазначив, що у разі невиконання вимоги про оплату боргу і пені договір фінансового лізингу вважається розірваним (припиненим) з 21.01.2013 р. і відповідач буде зобов"язаний 21.01.2013 р. повернути предмет лізингу (екскаватор) позивачеві.
В п.8.2.4, 8.5 договору фінансового лізингу передбачено право позивача відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, якщо прострочення зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного) перевищує 30 календарних днів і вимагати від лізингоодержувача (відповідача) повернення лізингодавцеві (позивачеві) предмету лізингу
Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, про лізинг, найм (оренду), купівлю-продажу, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.
В ст. 806 ЦК України (договір лізингу) передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоорендувач) у користування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лінзигоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, законом передбачено, що на момент укладення договору лізингу, лізингодавцем може виступати тільки особа, якій майно, що підлягає про передачі у лізинг (об'єкт лізингу), належить на праві власності. Аналогічно регулюються законом правовідносини і щодо купівлі продажу - ст. 658 ЦК України, щодо передання майна у найм - ст. 761 ЦК України, згідно яких право продажу товару, крім випадків примусового продажу, інших випадків, право передання майна у найм має власник товару, речі. Згідно ст. 317, 319 ЦК України тільки власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В ч. 1 ст. 334 ЦК України що право власності у набувача майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем (в договорі купівлі - продажу «покупець») 08.09.2011 р. з ТОВ "Кредит - Європа Лізинг, м. Київ" в договорі купівлі - продажу «продавець») було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу, тобто того майна яке було предметом лізингу за договором фінансового лізингу, вартістю 1 040 000 грн. (за договором купівлі продажу) зі сплатою авансу в сумі 40 000 грн. до 14.09.2011р. в п. 4.5 договору купівлі - продажу сторони домовилися, що право власності на товар у позивача (покупця за договором купівлі - продажу) виникає з моменту 100% оплати вартості товару та підписання акту приймання - передачі товару.
Згідно копій платіжних документів 100% оплати за екскаватор здійснена позивачем тільки 22.09.2011 р. (а.с.93-96). За актом приймання - передачі екскаватор переданий позивачеві, як покупцеві за договором купівлі - продажу, тільки 23.09.2011р. Відтак, згідно вимог ч. 1 ст. 334, ч. 1 ст. 806, 658, ч. 1 ст. 761 ЦК України, п. 4.5 договору купівлі - продажу, позивач тільки 23.09.2011р. набув право власності на екскаватор і саме з цієї дати - 23.09.2011р., а не з 08.09.2011р. у нього, як власника, виникло право на укладання договору фінансового лізингу. 08.09.2011р. позивач уклав договір фінансового лізингу не будучи, на момент укладення договору фінансового лізингу, власником об'єкту лізингу. Тому укладений 08.09.2011р. позивачем, як лізингодавцем договору фінансового лізингу, суперечить ч. 1 ст. 806, ст. 658, ч. 1 ст. 768 ЦК України, оскільки укладений не власником майна. Відповідно до графіку сплати лізингових платежів, договору фінансового лізингу, відповідач мав не пізніше 08.09.2011р. сплатити позивачеві перший лізинговий платіж в сумі 438 000 грн., тобто за 15 днів до набуття позивачем права власності на екскаватор (23.09.2011р.) і при наявності у позивача за договором купівлі - продажу зобов'язань у вигляді авансу до 14.09.2011р. тільки в сумі 40 000 грн.
В п. 7 договору фінансового лізингу передбачено перехід права власності від позивача до відповідача, у випадку повного виконання за договором фінансового лізингу і підписання сторонами акту повного виконання своїх зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору, договір суперечить законодавству. Стаття 203 і ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Оскільки договір фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р. на момент його вчинення - 08.09.2011р. вчинений з боку позивача (лізингодавця), який на момент вчинення договору не був власником предмету лізингу, укладений з порушенням вимог закону, тобто без додержання вимог ч. 1 ст. 806, ст. 658, ч. 1 ст. 761 ЦК України, в порушення вимог цих статтей законодавства, то він - договір фінансового лізингу підлягає визнанню судом недійсним. Оскільки розірвати договір з підстав визначених в законі, договорі, можна договір який не суперечить закону, то позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу, з підстав не виконання відповідачем грошових зобов'язань, задоволенню не підлягають в зв'язку із визнанням судом договору фінансового лізингу недійсним.
Не підлягають задоволенню також позовні вимоги і про повернення предмету лізингу, оскільки підставою цих позовних вимог було невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо лізингових платежів, розірвання договору, а не визнання недійсним договору, ст. 216, ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.
Суд не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що на момент предмету лізингу відповідачеві - 23.09.2011 р. позивач був власником екскаватора, а відтак, на думку позивача, договір фінансового лізингу від 08.09.2011 р. не суперечить законодавству і міг бути укладений. Така позиція суду обумовлюється тим, що згідно ст.806, 658, 768 ЦК України вже на момент укладення договору фінансового лізингу позивач мав укладати договір про передачу або зобов"язуватися передати в лізинг майно, що вже спеціально придбане і що належить позивачеві, як лізингодавцеві на праві власності. Не набувши права власності на екскаватор і уклавши 08.09.2011 р. договір фінансового лізингу, позивач не будучи власником екскаватора незаконно мав отримувати, вимагати сплати, від відповідача 08.09.2011 р. 438000 грн. лізингового платежу.
За ухилення позивача від виконання вимог ухвал суду про надання договору оцінювання екскаватора, доказів оплати за ним, що призвело до розгляду судом справи тільки за наявними в справі доказами, з позивача на підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету 1000 грн. штрафу. З відповідача за ухилення виконання вимог ухвал суду про надання доказів про оплату лізингових платежів (платіжних доручень), письмових пояснень про те, скільки відповідачем було фактично здійснено лізингових платежів, з відповідача до Державного бюджету на підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України, підлягає стягненню 1500 грн. штрафу.
В зв'язку із відмовою в позові судові витрати на судовий збір в сумі 21947 грн. підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32 ,33, 34, 36, 43, 47, 49, 82, п.1, п.5 ч.1 ст.83, ст.84, 85, 87, 115 ГПК України , -
1. Визнати договір фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енмарк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" недійсним.
2. В позові відмовити.
3. Витрати на судовий збір в сумі 21 947 грн. (1 147 грн. - з немайнової вимоги і 20 800 грн. з майнової вимоги) покласти на позивача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (ідентифікаційний код 34981872, 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52-А) в дохід державного бюджету 16 967 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (ідентифікаційний код 34981872, 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52-А) в дохід державного бюджету 1 000 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених ухвалою суду. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" (код ЄДРПОУ 37358072, 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 148) в дохід державного бюджету 1 500 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених ухвалою суду. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 23.07.2013 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 29.07.2013 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи