21 червня 2013 р. Справа № 804/7670/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шрамко Я.В. Сиромятников Е.О., Підлужний В.М. Семенова І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Компанія Ліон» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.06.2013р. Приватне підприємство «Компанія Ліон» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у включенні в акт перевірки від 08.04.2013р. № 745/221/34498292 висновків щодо завищення позивачем податку на додану вартість в розмірі 541 823,00 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у включенні в акт перевірки від 08.04.2013р. № 745/221/34498292 висновків щодо того, що правочини, що були укладені між позивачем з ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Старт-Д» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними;
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення коригування та внесення змін до інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, що відбулися внаслідок прийняття та реалізації акту перевірки від 08.04.2013р. №745/221/34498292;
- зобов'язати відповідача відновити в інформаційних базах, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту Приватного підприємства «Компанія Ліон», що були відкориговані внаслідок прийняття та реалізації акту перевірки від 08.04.2013р. №745/221/34498292.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 08.04.2013р. № 745/221/34498292 за висновками якого встановлено порушення позивачем ст.ст.180,185,186,187,188, 198 Податкового кодексу України, окрім того,зроблені ряд висновків щодо господарської діяльності позивача, зокрема, щодо того, що правочини, які виконувалися між позивачем та ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика -М», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Старт-Д» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними та висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 541 823,0 грн., при цьому, без прийняття податковим органом будь-якого рішення за результатами проведеної перевірки. Позивач вважає, що ряд висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, а також його подальші дії не відповідають чинному податковому законодавству, оскільки під час перевірки позивачем були надані усі первинні бухгалтерські документи, які були оформлені належним чином, які підтверджують реальність господарських операцій, здійснених позивачем з вищевказаними контрагентами, тоді як висновки, викладені в акті перевірки, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами про нікчемність правочинів, укладених позивачем з наведеними вище контрагентами, лише на підставі даних перевірок контрагентів позивача, без врахування первинних документів, які були надані позивачем. Також, позивач посилається і на те, що самостійна зміна (коригування) податковою інспекцією показників податкової звітності позивача на підставі вищевказаного акту, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, на думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, а порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії по відновленню у базах ДПС України показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані відповідачем на підставі акту перевірки від 08.04.2013р.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що у ході проведення перевірки позивача досліджувалися як первинні документи, надані позивачем, так і була використана інформація, яка надійшла до податкової інспекції за результатами перевірок контрагентів позивача у вигляді актів перевірок та за результатами вказаної перевірки було з'ясовано, що надані первинні бухгалтерські документи не були оформлені належним чином, а саме: специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні не містили прізвища, ім'я та по-батькові та посади осіб, що їх підписали, що в свою чергу, унеможливлює ідентифікацію осіб та встановлення їх повноважень на підписання відповідних документів, товарно-транспортні накладні оформлені з недоліками, а саме: в графах «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» зазначено м. Дніпропетровськ без вказівки на конкретну адресу, відсутнє найменування товару, не вказано одиниці вимірювання, ціну товару, тощо, не вказано також і посади осіб, що здійснювали здачу товару та ПІБ, посади осіб, що здійснювали одержання товару. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Наявність формально складених відповідно до вимог законодавства первинних документів, ще не є безспірним доказом, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Якщо фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Зазначена правова позиція вкладена в листі Вищого адміністративного Суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 та доводи позивача, наведені у позовній заяві, не спростовуються самого факту встановлених порушень.
У ході судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини у справі.
Приватне підприємство «Компанія Ліон» зареєстровано 04.07.2006р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа за місцезнаходженням: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вулиця Сєрова, буд.4, що підтверджується копією статуту позивача, копією витягу з ЄДРПОУ від 27.05.2013р. (а.с.30-48 том 1).
У період з 22.03.2013р. по 28.03.2012р. податковою інспекцією на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.03.2013р. № 223, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.79 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Ліга», ТОВ Ферріт-Д», ТОВ «Старт Д» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. за результатами якої було складено відповідний акт перевірки від 08.04.2013р. №745/221/34498292
за висновками якого встановлено:
- порушення підприємством п.198.1, п.198.2,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість в розмірі 541 823,0 грн. (а.с.49-171 том 1).
Позивач не погоджується з вищевказаними діями податкової інспекції, які полягають у включенні в акт перевірки висновків про завищення позивачем податку на додану вартість та висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами та просить їх визнати протиправними з підстав того, що дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки від 08.04.2013р. із встановлення порушення з боку ПП «Компанія Ліон» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах з ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Ліга», ТОВ Ферріт-Д», ТОВ «Старт Д» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. та внесення змін до інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні на підставі акту перевірки від 08.04.2013р. не відповідають чинному законодавству, зроблені суб'єктивно, на припущеннях перевіряючого ревізора-інспектора, без всебічного аналізу первинних документів, а тому є протиправними.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України у сукупності із наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Так, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на
органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.
Так, як вбачається зі змісту позовних вимог та змісту самого позову, позивач фактично оспорює дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки №745/221/34498292 від 08.04.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія Ліон» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Старт Д» за період 01.01.2010р. по 30.01.2013р.(а.с.49-171 том 1).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Однак, оскаржуваний акт та висновки, викладені в ньому, не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.
Також цей акт та висновки, викладені в ньому, не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.
Таким чином, зазначений акт та висновки, викладені в ньому, не можуть розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що дії по складанню вказаного акту та викладені у ньому висновки стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.
Також, слід зазначити, що акт перевірки є підставою для прийняття податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, податкових повідомлень-рішень, які і є тими рішеннями, які породжують для сторін права та обов'язки та підлягають оскарженню в судовому порядку.
Як з'ясовано від представниками позивача у ході судового розгляду справи, так і підтверджено представником відповідача, податковим органом на підставі вищевказаного акту від 08.04.2013р. жодного податкового повідомлення-рішення не приймалося.
Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки викладені в акті від 08.04.2013р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.
В той же час, досліджуючи питання щодо закриття провадження в частині вищевказаних позовних вимог на підставі ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що неможливо застосувати дану норму, оскільки вона передбачає роз'яснення позивачеві до якої юрисдикції належить розгляд даних позовних вимог, тоді як в даному випадку обраний позивачем для захисту порушеного права спосіб захисту не може бути предметом судового розгляду взагалі, у зв'язку з чим слід відмовити позивачеві в частині позовних вимог щодо визнання дій протиправними, які полягають у включенні в акт перевірки висновків про завищення податку на додану вартість.
Також є необґрунтованими належними доказами і позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача та внесення змін до інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби України на підставі акту від 08.04.2014р., зобов'язання відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача, що були відкориговані внаслідок прийняття і реалізації акту перевірки від 08.04.2013р. в інформаційних базах ДПІ, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи пояснив, що податковий орган жодних дій щодо коригування податкової звітності позивача за вищевказаний період на підставі акту перевірки від 08.04.2013р. не проводив та надати таку інформацію відповідач не може з огляду на те, що вона відсутня у відповідача.
В той же час, і позивачем на вимогу суду не було надано жодного доказу на обґрунтування своєї правової позиції, викладеної у позовній заяві, не надано і жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо коригування в інформаційних базах ДПІ показників податкової звітності позивача на підставі акту перевірки від 08.04.2013р., позивачем не було вжито заходів щодо отримання необхідних доказів шляхом звернення до податкового органу, тоді як судом були вжиті всі необхідні заходи шляхом витребування цих документів у позивача, однак з невідомих причин, позивачем суду не було надано жодного доказу на підтвердження, викладених у позові доводів.
Окрім того, слід зазначити, що не можуть бути прийняті та покладені в основу даного судового рішення доводи позивача щодо судових рішень, що стосуються визнання протиправними перевірок його контрагентів, правочини з якими податковий орган визнав нікчемними, оскільки зазначені судові рішення стосуються лише прав та обов'язків, які існують у контрагентів позивача та не стосуються прав і обов'язків позивача, при цьому, у даних судових справах позивач не був стороною у справі, а тому обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями можуть бути звільнені від доказування при розгляді справ, у яких беруть ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини у відповідності до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що обставини, встановлені у вказаних вище судових рішеннях, стосуються саме прав і обов'язків позивача, то суд приходить до висновку, що вказані судові рішення не можуть бути підставами звільнення від доказування при розгляді справ, що стосуються прав і обов'язків позивача у відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для його задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Компанія Ліон» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26.06.2013р.
Суддя С.О. Конєва