Справа № 755/3136/13-ц
Провадження № 2/755/1934/2013
"24" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Галагана В.І.,
при секретарі Шилохвості А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі начальника Відділу обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_3, про оскарження неправомірних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб, -
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати дії відповідача Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо зняття з квартирного обліку неправомірними, зобов'язати відповідача скасувати рішення щодо зняття з квартирного обліку родини позивача та відновити квартирний облік та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що з 1991 року родина позивача, яка складається з чотирьох осіб, проживаючи у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 29,10 кв.м., перебувала на квартирному обліку в Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації для поліпшення житлових умов, при цьому член сім'ї ОСОБА_4 перебувала на квартирному обліку в пільговій черзі як ветеран виробництва. 16.10.2012 року позивачу надійшов лист начальника відділу обліку і розподілу житлової площі, в якому зазначено перелік документів, що мали бути надані позивачем для подальшого перебування на квартирному обліку, та дані вимоги виконано позивачем. 14.01.2013 року від начальника відділу ОСОБА_3 позивачу надійшло повідомлення № 24-23424 від 08.01.2013 року про зняття родини позивача з квартирного обліку, у зв'язку із забезпеченням житловою площею згідно з нормою. Разом з тим, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки в квартирі житловою площею 29,10 кв.м. проживає дві сім'ї, тобто троє дорослих осіб ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та її малолітня дитина ОСОБА_6, яка є незареєстрованою за адресою вищезазначеної квартири, тому, ураховуючи проживання в квартирі чотирьох осіб, житлова площа на одну особу складає 7,275 кв.м., що свідчить про неправомірне зняття родини позивача з квартирного обліку та є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що такими протиправними діями відповідача йому завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки рішенням відповідача про зняття сім'ї позивача з квартирного обліку є протизаконною відмовою у конституційному праві на житло, порушенням права малолітньої онуки позивача на належні умови проживання, та позбавленням права сім'ї позивача на поліпшення житлових умов. У зв'язку з чим позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, що містить зміст позовної заяви.
Представник відповідача Максимишина О.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. (а.с. 55-57)
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Максимишиної О.М., вивчивши матеріали квартирної справи № 23424, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Житлового кодексу УРСР, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно ч. 1 ст. 39 Житлового кодексу УРСР, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Як убачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_4, Рішенням виконавчого комітету Харківської районної Ради народних депутатів № 438 від 12.08.1991 року «Про взяття на квартирний облік працівників заводу «Буревісник», затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкової організації заводу «Буревісник» № 31 від 11.07.1991 року про прийняття на квартирний облік ОСОБА_4, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1, жилою площею 29,10 кв.м., із сім'єю в складі чотирьох осіб, в тому числі: чоловіка ОСОБА_1, доньки, ОСОБА_8, доньки, ОСОБА_9, у зв'язку із забезпеченням жилою площею менше 7,5 кв.м. на члена сім'ї для надання жилої площі на загальних підставах. (а.с. 62, 63, 64)
Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 830 від 10.10.2000 року «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району з квартирного обліку», взято на квартирний облік на загальних підставах громадян, справи яких прибули з інших районів, підприємств та установ м. Києва, а саме: ОСОБА_4 з сім'єю у складі чотирьох осіб: чоловіка, ОСОБА_1, доньки, ОСОБА_8, доньки, ОСОБА_9, які прописані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, жилою площею 29,10 кв.м. (а.с. 61)
Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 75 від 13.02.2002 року «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району з квартирного обліку», внесено зміни в облікову справу № 23424 відносно ОСОБА_4 з сім'єю у складі чотирьох осіб, в тому числі, чоловіка, ОСОБА_1, доньки, ОСОБА_8, доньки, ОСОБА_9, а саме, включено до першої черги з часу прийняття цього Розпорядження. (а.с.60)
28.12.2012 року Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 593 «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району з квартирного обліку», знято з квартирного обліку ОСОБА_4 . з сім'єю у складі чотирьох осіб, в тому числі, чоловіка, ОСОБА_1, доньки, ОСОБА_8, доньки, ОСОБА_9, з підстав забезпечення житловою площею згідно норми, ураховуючи дані Довідки Форми № 3, виданої ЖБК «Буревісник-3», згідно яких у квартирі АДРЕСА_2, жилою площею 29,10 кв.м. зареєстровано три особи: власник особового рахунку ОСОБА_4, чоловік, ОСОБА_1, донька, ОСОБА_5 (а.с. 58, 59)
Відповідно до правових позиції Європейського суду з прав людини, а саме до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Згідно положення статті 9 Житлового кодексу УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до ст. 31 Житлового кодексу УРСР, громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, серед іншого, громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. (п. 1 ч. 1 ст. 34, ст. 47 Житлового кодексу УРСР)
Відповідно до постанови Президії Київської Міськради Профспілок Виконавчого комітету Київсько міської Ради народних депутатів від 30.04.1991 року № 234 «Про внесення змін та доповнень до постанови виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15.07.1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» (далі - Постанова), встановлено, що жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9 кв. м жилої площі.
Згідно Постанови, дозволено виконкомам районних Рад народних депутатів, підприємствам, організаціям та установам, які мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво, або беруть пайову участь у житловому будівництві, зараховувати на квартирний облік громадян, які, серед іншого, постійно прописані та мешкають у гуртожитках або забезпечені житлом менше 7,5 кв. метра та досягли вісімнадцятирічного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Житлового кодексу УРСР, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Як убачається з матеріалів справи, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо винесення Розпорядження про зняття з квартирного обліку позивача та його родини, а також просить скасувати таке Розпорядження та відновити квартирний облік його родини, вказуючи на незаконність дій відповідача, оскільки родина позивача складається з чотирьох осіб, в тому числі малолітньої дитини, які проживають у двокімнатній квартирі жилою площею 29,10 кв.м., тому жила площа на одну особу складає 7,275 кв.м., та даний факт, відповідно, надає право позивачу та його родині на перебування на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов., оскільки норма жилої площі на одну особу не перевищує 7,5 кв.м. відповідно до діючого законодавства України.
Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч. 1 ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали квартирної справи № 23424, приймаючи до уваги пояснення позивача, заперечення уповноваженого представника відповідача, керуючись положеннями діючого житлового законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні вимог позивача, - оскільки надані позивачем до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації документи для проведення перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку, містять дані про зміну складу родини позивача, а саме, відповідно до наданої позивачем Довідки Форми № 3, складеної головою правління ЖБК «Буревісник-3», в квартирі № 269, жилою площею 29,10 кв.м., будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві власності, зареєстровані та проживають ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що відповідно, свідчить про забезпечення родини позивача жилою площею згідно встановленої законом норми, оскільки в даному випадку жила площа на одну особу складає 9,7 кв.м., що перевищує встановлений законом граничний розмір жилої площі, який надає право громадянам на постановлення на квартирний облік для поліпшення житлових умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожна особа має право на вільний вибір місця проживання.
Місце проживання - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, яке відображено у положенні ч. 4 статті 29 Цивільного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою бітьків.
Найчастіше дитина цього віку проживає з батьками (усиновителями, опікуном) або з одним з них. Однак, у силу тих або інших причин за згодою батьків, її місцем проживання може бути місце проживання баби, діда, тітки, інших родичів. Крім того, як зазначено у ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, може бути також місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (наприклад, якщо батьки відмовились від дитини).
Разом з тим, суд критично оцінює твердження позивача про не урахування відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення факту проживання у квартирі також малолітньої онуки позивача, ОСОБА_6, яка, відповідно, також має право на перебування на квартирному обліку разом із матір'ю ОСОБА_5, не зважаючи на відсутність реєстрації дитини у квартирі № 269, жилою площею 29,10 кв.м., будинку АДРЕСА_1, ураховуючи, що позивачем надано відповідачу копію свідоцтва про народження дитини, яку долучено до матеріалів квартирної справи, - оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту проживання малолітньої ОСОБА_6 саме за адресою реєстрації її матері ОСОБА_5, що не спростовано позивачем під час судового розгляду справи.
В частині відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні спорів про третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що при винесенні відповідачем Розпорядження № 593 від 28.12.2012 року про зняття родини позивача з квартирного обліку не порушувались норми чинного законодавства, а отже, не були порушені законні права позивача. Тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі начальника Відділу обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_3, про оскарження неправомірних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 47 Конституції України, ст.ст. 9, 31, 34, 36, 39, 40, 47 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 23, 29 Цивільного кодексу України, ст. 160 Сімейного кодексу України, Постановою Президії Київської Міськради Профспілок Виконавчого комітету Київсько міської Ради народних депутатів від 30.04.1991 року № 234 «Про внесення змін та доповнень до постанови виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15.07.1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР», ст.ст. 1, 4, 15, 10, 11, 58, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У позові ОСОБА_1 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі начальника Відділу обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_3, про оскарження неправомірних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.