Провадження № 2/641/191/2013 Справа № 2020/1752/2012
25 липня 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого: судді - Богдан М.В.
за участю секретаря - Коваленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення суми,-
21.02.2012 року позивач ПАТ «ВАБ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №286 від 12.07.2007 року у розмірі 26698,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 13.01.2012 р. складає 213312,08 гривень та заборгованість за комісіями та штрафними санкціями в розмірі 15157,42 гривень, а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2284,70 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до умов Кредитного договору № 286 від 12.07.2007 року (надалі - Кредитний договір), укладеного між ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (з 18 травня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» (надалі - Позивач), Відповідачу Позивачем був наданий кредит у розмірі 50000,00 доларів США із строком користування по 12.07.2011 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних.
В якості забезпечення виконання Відповідачем своїх забов'язань за Кредитним договором 12.07.2007 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого ОСОБА_2 передав Позивачеві в заставу рухоме майно: Автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S500L, рік випуску 2003, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, тип легковий седан - В, реєстраційний номер НОМЕР_2. Позивачем своєчасно було виконано свій обов'язок надати кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, передбачений Кредитним договором.
Згідно з умовами Кредитного договору, Відповідач, відповідно до пункту 2.5.1 Кредитного договору та графіку погашення (додаток до договору №1) зобов'язався до дати встановленої у графіку кожного місяця повертати кредитні кошти, сплачувати проценти та плату за обслуговування кредиту.
Відповідачем було порушено зобов'язання, встановлені умовами Кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Починаючи з червня 2009 року відповідач припинив виконувати умови Кредитного договору належним чином, а починаючи з квітня 2011 р. відповідачем взагалі було припинено здійснення щомісячних платежів. Тобто па даний час умови Кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів відповідачем не виконуються.
З огляду на зазначені порушення відповідачеві були направлені листи-повідомлення про наявність простроченої заборгованості з проханням погасити її. Після припинення здійснення чергових платежів відповідачеві 19.01.2012 р. була надіслана досудова вимога про повернення в 30 денний строк у зв'язку із постійним порушенням з боку Відповідача умов Кредитного договору всієї суми заборгованості по вказаному Кредитному договору, однак жодних дій направлених на погашення заборгованості з боку відповідача здійснено не було.
У зв'язку з вищезазначеним заборгованість відповідача ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 17.02.2012 року становить:
- Забргованість за тілом та відсотками по кредиту - 26 698,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті (відповідно до курсу НБУ на 13.01.2012 р. один долар США складає 7,9898 гри.) становить 213 312,08 грн.
- Заборгованість за комісіями та штрафними санкціями (п. 4.1, 4.4, 4.5 Кредитного договору) - 15 157,42 грн.
Тобто, загальна сума грошових зобов'язань, що підлягає сплаті за Кредитним договором станом на 17.02.2012 року загалом складає 228469,50 грн.
В зв»язку з викладеним вимушені звернутись до суду з даним позовом.
19.03.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «ВАБ» про визнання кредитного договору недійсним, в якому просив визнати недійсним кредитний договір №286 від 12.07.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем.
В обґрунтування позову посилається на те, що споживач - ОСОБА_2 не заперечує існування заборгованості перед Банком, але він при цьому не погоджується із правовими підставами цієї заборгованості, а відповідно і її сумою.
Так, Банк обгрунтовує вимоги порушенням Споживачем умов кредитного договору, тобто зміст правовідносин сторін, за твердженням Банку, складають правовідносини заборгованості на підставі договірного зобов'язання.
Споживач вважає, що укладений сторонами договір є недійсним правочином, тому договірні зобов'язання між сторонами не виникли, а заборгованість Споживача мас позадоговірний характер. Отже між сторонами виникли правовідносини у зв'язку з безпідставним отриманням Споживачем грошових коштів.
Позиція Споживача грунтується на наступному. Споживач звернувся до Банку з метою отримання споживчого кредиту на придбання у власність легкового транспортного засобу для задоволення власних потреб. Розрахунки за придбаний автомобіль мали здійснюватись на території України в грошовій валюті України - гривні, про що Банку було відомо. Проте Банк висунув вимогу оформлення кредиту в доларах США. Фактично долари США за кредитним договором Споживач для цільового використання не отримував, більше того - таке отримування і заздалегідь не передбачувалось. Так в п. 2.1.3 кредитного договору передбачено: «В разі надання кредиту в іноземній валюті Сторони з метою дотримання положень п. 1.1 цього договору, домовились, що на суму отриманого кредиту в іноземній валюті, Позичальник здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу Банку або на міжбанківському ринку по встановленому курсу на день здійснення операції та одразу зараховує її на свій поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_3 МФО 350620 відкритий в Харківський філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» (падалі за текстом договору - «поточний рахунок»)». Про оманливі дії Банку свідчить той факт, що при зазначенні в повідомленні про умови споживчого кредитування відсоткової ставки у гривні на рівні 15 %, Банк оформив кредитний договір зі ставкою 14 % в доларах США, в той час як згідно його ж інформаційного повідомлення ставка за кредитом в доларах США складала від 10 до 13 відсотків. Крім того, в порушення вимог розділу 3 «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168. Споживач не був повідомлений про збільшення сукупної вартості кредиту в зв'язку з виникненням додаткових (штучних) витрат „Споживача на комісійні винагороди банківським установам під час конвертування гривні у долари США для виконання договірних зобов'язань перед Банком. Споживач також не був повідомлений про ризик прогнозуємого Банком реального і значного здорожчання кредиту в порівнянні з вартістю автомобілю, який придбавається у кредит, в результаті коливання курсів валют при відсутності в межах строку дії кредитного договору будь-яких валютних доходів у Споживача. Діючи свідомо, в інформаційному повідомленні Банк виклав невигідну для Споживача інформацію дрібним шрифтом, який неможливо прочитати. Так, Споживач реально не міг усвідомити, що додаткові витрати Споживача у зв'язку з оформленням кредиту будуть включати в себе вартість страхування майна, яке надається в заставу та страхування життя відповідно до тарифів, встановлених страховою компанією, погодженою Банком. На час укладання договору такі тарифи не були відомі Споживачу і він не мав реальної можливості врахувати їх а також порівняти з тарифами іншої страхової компанії за власним вибором. Це ж стосується і викладеного дрібним шрифтом попередження Споживача про те, що у випадку невідповідності наведених в інформаційному повідомленні умов кредитування кредитному договору зміст кредитного договору є пріоритетним. Така умова порушує вимоги «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168. і є по суті беззмістовним, номінальним виконаням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону України від 01.12.2005 року № 3161-IV. тобто грубим порушенням прав Споживача. Важливим для оцінки обставин справи і реально нерівного положення Споживача при укладенні кредитного договору є той факт, що підписання кредитного договору здійснювалось після понесення Споживачем значних власних витрат на придбання автомобіля (30 % вартості), тобто в умовах, коли Споживач в істотній мірі був обмежений у вільній та рівній участі в процесі формування умов договору та у можливостях свідомого вибору. Оманливі дії з боку Банку призвели до того, що Споживач уклав договір не маючи повних та чітких даних про сукупну вартість кредиту та в умовах істотно обмежених можливостей для свідомого вибору. За відсутності таких факторів. Тобто при наявності повної і чіткої інформації, необмежених можливостей для свідомого вибору, Споживач не став би укладати договір з Банком.Перелічені обставини у сукупності свідчать про нечесну підприємницьку практику Банка під час укладення та виконання спірного кредитного договору. На підставі викладеного вимушені звернутись до суду з зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 20 березня 2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВАБ» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об'єднавши їх в одне провадження.
В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що у відповідності до ст. 1057-1 ЦК України у випадку визнання недійсним кредитного договору суд зобов'язаний повернути сторони в первісне становище та здійснити двосторонню реституцію. Поверненню на користь Споживача підлягають безпідставно сплачені ним, а також іншими особами за його рахунок, на користь Банку грошові кошти. Згідно даних судово-економічної експертизи ОСОБА_2 особисто сплатив на користь Банку 42111,74 доларів США, що на дату подання зустрічного позову, згідно офіційного курсу НБУ, складало 336051,69 гривень. Крім того, на підставі страхового випадку з автомобілем Споживача, за рахунок коштів Споживача, на користь Банку було сплачене страхове відшкодування в розмірі 13907,94 доларів США, що на дату подання зустрічного позову, згідно офіційного курсу НБУ, складало 110985,36 гривень. Таким чином загальна сума безпідставно отриманих Банком за рахунок Споживача коштів складає 447037,05 гривень, які мають бути стягнені з Банку як безпідставно отримані. Просив визнати недійсним кредитний договір № 286 від 12 липня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_2 в якості повернення безпідставно отриманих грошових коштів 447037,05 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити. Проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що отримуючи кредит в повному обсязі, Позивач за зусірічним позовом не пред'являли до ПАТ «ВіЕйБі Банк» вимог, щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Зазначені умови Кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст повністю відповідають положенням ст. 203 ЦК України. Крім того під час укладання Кредитного договору Позивач не міг не знати що «витрати у зв'язку з оформленням кредиту будуть включати в себе вартість страхування майна, яке надасться в заставу та страхування життя відповідно до тарифів, встановлених страховою компанією, погодженою Банком». А підписавши Кредитний договір Позивач засвідчив свою згоду з умовами викладеними у п. 2 Кредитного договору. Крім того слід зазначити, що до вимог заявлених у зустрічній позовній заяві застосовуються загальні вимоги позовної давності. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Отже якщо позивач вважає, що Кредитний договір є недійсним з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві, а саме через вираження грошових забов'язань між Позивачем і Банком в доларах США та оманливих дій з боку Банку, то і строк позовної давності слід відраховувати з моменту коли права Позивача були порушені - з моменту підписання Кредитного договору, тобто з 12.07.2007 року. Отже строк позовної давності для звернення до суду із позовною заявою про захист своїх прав з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві сплив ще 13.07.2010 року. Зазначать також, що позивач за зустрічним позовом зобов'язання за Кредитним договором № 286 від 12.07.2007 року належним чином не виконує, позичальник постійно має прострочену заборгованість, тому, подавши зустрічний позов до суду про визнання Кредитного договору недійсним Позивач намагаються уникнути виконання зобов'язань по Кредитному договору. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник відповідача проти позову ПАТ «ВАБ» заперечував в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі просив його задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.
Відповідно до умов Кредитного договору № 286 від 12.07.2007 року (надалі - Кредитний договір), укладеного між ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (з 18 травня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» (надалі - Позивач), Відповідачу Позивачем був наданий кредит у розмірі 50000,00 доларів США із строком користування по 12.07.2011 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних.
В якості забезпечення виконання Відповідачем своїх забов'язань за Кредитним договором 12.07.2007 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого ОСОБА_2 передав Позивачеві в заставу рухоме майно: Автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S500L, рік випуску 2003, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, тип легковий седан - В, реєстраційний номер НОМЕР_2. Позивачем своєчасно було виконано свій обов'язок надати кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, передбачений Кредитним договором.
Згідно з умовами Кредитного договору, Відповідач, відповідно до пункту 2.5.1 Кредитного договору та графіку погашення (додаток до договору №1) зобов'язався до дати встановленої у графіку кожного місяця повертати кредитні кошти, сплачувати проценти та плату за обслуговування кредиту.
Відповідачем було порушено зобов'язання, встановлені умовами Кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Починаючи з червня 2009 року відповідач припинив виконувати умови Кредитного договору належним чином, а починаючи з квітня 2011 р. відповідачем взагалі було припинено здійснення щомісячних платежів. Тобто па даний час умови Кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів відповідачем не виконуються.
З огляду на зазначені порушення відповідачеві були направлені листи-повідомлення про наявність простроченої заборгованості з проханням погасити її. Після припинення здійснення чергових платежів відповідачеві 19.01.2012 р. була надіслана досудова вимога про повернення в 30 денний строк у зв'язку із постійним порушенням з боку Відповідача умов Кредитного договору всієї суми заборгованості по вказаному Кредитному договору, однак жодних дій направлених на погашення заборгованості з боку відповідача здійснено не було.
Згідно із cm.cm. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Станом на 17.02.2012 року загальна заборгованість відповідача ОСОБА_2 за Кредитним договором становить 228469,50 грн.:
Забргованість за тілом та відсотками по кредиту - 26 698,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті (відповідно до курсу НБУ на 13.01.2012 р. один долар США складає 7,9898 гри.) становить 213 312,08 грн.
Заборгованість за комісіями та штрафними санкціями (п. 4.1, 4.4, 4.5 Кредитного договору) - 15 157,42 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував існування заборгованості перед банком, однак не погоджувався із правовими підставами цієї заборгованості, а відповідно і її сумою.
За ч. 1 cm. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В cm. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за ч.2: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, суд знаходить позовні вимоги Банку про стягнення з нього боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно зустрічного позову суд приходить до наступного.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.
Відповідно до умов Кредитного договору № 286 від 12.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (з 18 травня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», відповідачу Позивачем був наданий кредит у розмірі 50000,00 доларів США із строком користування по 12.07.2011 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних. Факт отримання вказаних коштів не заперечується представником відповідача.
Сплату кредиту, процентів за користування наданим кредитом та комісійної винагороди відповідач повинен здійснювати на умовах і в порядку згідно пунктів 1.3., 1.4, 2.1-2.5, 5 кредитного договору.
У кредитному договорі визначено усі умови - сума видачі кредиту, строк до якого позичальник має повернути кошти, умови та порядок його видачі і погашення, відсоткова ставка, порядок сплати кредиту, можливість дострокового погашення, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, реквізити та місцезнаходження сторін. Цей договір складено у письмовій формі, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір підписано обома сторонами без будь-яких застережень та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, при укладанні кредитного договору сторонами були дотримані положення ч.1ст.202 та ч.ч.1-5ст.203 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Окрім того, суд не приймає до уваги посилання представника ОСОБА_2 про використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором, так як її використання відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, належним виконанням зобов'язання з боку ОСОБА_2є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеним кредитним договором.
Згідно ст.36 Закону «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється Національним банком.
Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю, встановлюється Національним банком за погодженням із Кабінетом Міністрів. Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти відносно долара США не є незмінним, та враховувати підвищений валютний ризик за таким договором. Отже, вони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав уважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Посилання представника ОСОБА_2, в якості аргументу для визнання недійсними договорів, на зміну курсу валют є також безпідставними і необгрунтованими.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позичальник за договором повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором (таку саме позицію було викладено п.15 та п. 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.12 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» ).
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Суд критично оцінює посилання представника ОСОБА_2 та висновки судово-економічної експертизи про те, що Банк оформив кредитний договір зі ставкою 14 % в доларах США, в той час як згідно його ж інформаційного повідомлення ставка за кредитом в доларах США складала від 10 до 13 відсотків, оскільки правочин вчинено належним чином з дотриманням сторонами в момент вчинення правочину вимог ст. 203 ЦК України.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Кредитний договір підписаний відповідачем особисто, отже він ознайомлений та згодний з ним (а.с.8). Відповідач не заперечує наявність заборгованості за кредитним договором. Також відповідач частково виконував зобов»язання за кредитним договором до квітня 2011 року, що свідчить про його згоду з умовами договору.
На підставі викладеного суд відмовляє ОСОБА_2 в позові в повному обсязі.
Посилання ПАТ «ВАБ» на пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності є безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, що про порушене право ОСОБА_2 дізнався лише у 2012 році, після звернення з позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.
Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,58-60,88,209 - 215,217 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №286 від 12.07.2007 року у розмірі 26698,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 13.01.2012 р. складає 213312,08 гривень та заборгованість за комісіями та штрафними санкціями в розмірі 15157,42 гривень, а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2284,70 гривень, а всього 230754 (двісті тридцять тисяч сімсот п»ятдесят чотири) грн. 20 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: М. В. Богдан