Справа № 182/6038/13-к
Провадження № 1-кп/0182/387/2013
22.07.2013 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого-судді Борисової Н.А.
при секретарі Величко Л.П.
з участю прокурора Ліхолат Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі кримінальне провадження стосовно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Нікополя, Дніпропетровської області, гр. України, не одружений, з неповною середньою освітою, працює прибиральником землі ТОВ «Нікопольський літейно-механічний завод», проживає: АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, раніше судимого:
14.02.2012 року Нікопольським міськрайонним судом за ст. 309 ч.1 КК України до штрафу у сумі 850 гривень,
вирок виконаний 22.07.2013 року,
за правовою кваліфікацією ст.389 ч.1 КК України, суд -
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 850 гривень.
Будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування призначеного йому покарання відповідно до вимог ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 389 КК України за ухилення від сплати штрафу, відповідно до ст. 27 Кримінально-виконавчого кодексу України, ОСОБА_1 заходів до сплати штрафу не приймав, не працював, чим ухилився від сплати штрафу, тобто від виконання призначеного йому судом покарання, оскільки відповідно до п.1 ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України зобов»язаний був сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і повідомити про це суд, шляхом надання документа про сплату штрафу.
ОСОБА_1 вину визнав та пояснив, що він думав, що нічого не буде за те, що він невчасно сплатить штраф. У нього не вистачало коштів для його сплати в повному обсязі, а питання про розстрочку сплати він не порушував, тому вважав, що краще буде не платити, тим більше, що постійне місце роботи він знайшов нещодавно. Та одразу ж, заплатив штраф, про що надав суду квитанцію. Просить не позбавляти його волі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12013040340002471, які за клопотанням прокурора та за згодою сторін кримінального провадження досліджені під час судового процесу. Так, згідно вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 850 гривень (а.п.9,10). Згідно довідки управління ПФУ в м.Нікополі ( а.п.38) ОСОБА_1 отримував пенсію у зв»язку з втратою годувальника по 31.07.2008 року. Згідно довідки Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (а.п.39) на обліку він не перебував ніколи як безробітний чи особа, що шукає роботу.
Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення доведена, саме за правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 389 КК України як ухилення від сплати штрафу.
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги невелику ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, враховує пом»якшуючі обставини, до яких відносить щиросердне каяття обвинуваченого, враховуючи ту обставину, що обвинувачений сприяв розкриттю вчиненого правопорушення, сплатив штраф за попереднім вироком, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, суд вважає, що достатнім для його виправлення буде покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Керуючись ст.ст.370,371,374,376 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого від призначеного покарання з випробуванням строком один рік, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов»язки відповідно до п.2,3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів, з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Головуючий :