Справа № 182/6035/13-к
Провадження № 1-кп/0182/385/2013
22.07.2013 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого-судді Борисової Н.А.
при секретарі Величко Л.П.
з участю прокурора Якимця Я.К.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі кримінальне провадження стосовно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Керч, АРК, гр. України, з середньою спеціальною освітою, розлучений, не працює, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за правовою кваліфікацією ст.164 ч.1 КК України, суд -
Згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 25 квітня 2008 року обвинувачений ОСОБА_2 забов»язаний сплачувати, щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи з 17 березня 2008 року. Аліменти стягнуті на користь матері ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_2 достовірно знаючи про рішення суду, будучи попередженим неодноразово про кримінальну відповідальність, злісно ухилявся від сплати аліментів, заходів до працевлаштування не приймав, матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, маючи таку можливість, внаслідок чого допустив заборгованість по виплаті аліментів за період з жовтня 2009 року по березень 2013 року у сумі 26 515 грн.80 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав свою вину, але від пояснень відмовився.
Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що від спільного проживання з обвинуваченим вона має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, який після розірвання шлюбу проживає з нею. Стверджує про те, що обвинувачений знав про стягнення з нього аліментів, оскільки був присутній в судовому засіданні та кілька місяців сплачував аліменти поки працював. Був звільнений з роботи за прогули та з того часу, з жовтня 2009 року аліменти жодного разу не сплачував. Не заперечувала, що обвинувачений спілкується з сином, дарує подарунки на День народження та навіть купив куртку взимку, на її прохання, але не вживає заходів для погашення заборгованості зі сплати аліментів, хоча має реальну можливість оскільки недавно продав нерухомість та має кошти.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, які за клопотанням прокурора та за згодою сторін кримінального провадження досліджені під час судового розгляду. Так, згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 25.04.2008 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи з 17 березня 2008 року, на користь матері ОСОБА_1 На підставі чого був виданий виконавчий лист №2-2739/2008 від 25.04.2008 року (а.п.9) та відкрито виконавче провадження згідно постанови від 31.05.2008 року (а.п.10). Згідно довідки розрахунку державного виконавця сума заборгованості по сплаті аліментів станом на березень 2013 року склала 26515 грн.80 коп. Згідно довідки Нікопольського міськрайонного центру зайнятості(а.п.58) ОСОБА_2 перебував на обліку як особа, що шукає роботу, а потім безробітний з 21 травня по 22 жовтня 2009 року.
Обвинувачений не пояснив суду причини не сплати ним аліментів на утримання сина, не зазначив які заходи вживав для працевлаштування протягом тривало часу, не надав суду підтвердження того, що ним надавалася будь-яка інша допомога на утримання сина. Лише значив, що купував сину фрукти та подарунки на День народження. Таким чином, очевидно, що обвинувачений злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання сина.
Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного правопорушення доведена, саме за правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, враховує пом»якшуючі обставини, до яких відносить щиросердне каяття обвинуваченого, враховує те, що обвинувачений скоїв злочин вперше, має постійне місце проживання, за якими характеризується позитивно. Суд враховує думку потерпілої ОСОБА_1 та вважає, що достатнім для його виправлення та перевиховання, а також відповідним до вчиненого та його наслідків буде покарання у вигляді обмеження волі, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України. Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.370,371,374,376 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.
Відповідно до ст.ст.75, п.2,376 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки. А саме протягом визначеного іспитового строку не буде виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів, з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Головуючий :