Провадження № 2-3584/13
Справа № 760/10895/13-п
23 липня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі : головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Осадчій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 211, третя особа: ОСОБА_2, Солом»янська районна в м. Києві державна адміністрація про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
24 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу № 211 та просила поновити її на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу №211 з 13.03.2013 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2013 p. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що наказом директора Дошкільного навчального закладу №211 ОСОБА_2 від 13.03.2013 р. за №57 вона була звільнена з 13.03.2013 р. з роботи у зв'язку з прогулом за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Даний наказ позивач отримала поштою 14.03.2013 року.
Вважає, що її звільнення згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним та проведене з порушенням трудового законодавства.
Посилається на ту обставину, що згідно встановленого графіка роботи ДНЗ №211 передбачена робота в дві зміни.
Зазначає, що 06.03.2013 р. її робоча зміна мала починатися в 13 год. 30 хв., але в цей день вона вийшла на роботу о 10:00 год. ранку, так як в цей день мав відбутися святковий ранок об 11:15 год., відповідальність за його підготовку та проведення було покладено на неї.
Позивач посилається, що для забезпечення належного проведення свята вона спустилася на перший поверх за святковим інвентарем, при цьому дітей залишила на помічника вихователя ОСОБА_3 При отриманні необхідних атрибутів для свята відразу повернулася в групу до дітей, але в групі помічника вихователя не було, натомість в коридорі перебували директор ОСОБА_2 та вихователь-методист ОСОБА_4, помічник вихователя ОСОБА_3, які звинуватили її, що вона залишила дітей без нагляду і відсторонили, в грубій формі, від проведення святкового ранку.
Після чого, близько 11:15 год. помічник вихователя старшої групи ОСОБА_5 зайшла до кімнати в якій знаходилася позивачка, почала ображати її та завдала тілесних ушкоджень.
Стверджувала, що директор ОСОБА_2 не розібравшись у конфліктній ситуації сказала їй залишити дошкільний навчальний заклад.
Посилалася, що у зв'язку з погіршенням самопочуття, перебуваючи у стресовому стані викликаним конфліктом та нанесенням тілесних ушкоджень, враховуючи те, що вона є інвалідом другої групи, хворіє на цукровий діабет у важкій формі, інсулінозалежна, позивач була змушена залишити робоче місце. При цьому зазначила, що в цей же день звернулася за допомогою до начальника управління освіти у Солом'янському районі, сімейного лікаря, а згодом до правоохоронних органів.
Позивач вважає, що відсутність її на робочому місці 06.03.2013 року з 13-30 год. обумовлено поважними причинами, а саме, різким погіршенням стану здоров'я викликаного конфліктом, спровокованим адміністрацією Дошкільного навчального закладу №211.
Крім цього позивач посилається, що вона не викликалася та не була присутня при розгляді профспілковим комітетом ДНЗ №211 подання про розірвання з нею трудового договору з ініціативи роботодавця, заяви про розгляд зазначеного подання за її відсутності вона не надавала, від неї не відбиралися письмові пояснення, що передують застосуванню дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Посилаючись на викладене, позивач просила поновити її на роботі з 13.03.2013 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати 50,38 грн. з 13.03.2013 року.
Позивач також просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., мотивуючи тим, що внаслідок її звільнення з роботи їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні її честі і гідності, як вихователя з двадцятирічним досвідом роботи.
Крім цього, позивач просила суд поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом, як такий, що порушений з поважних причин.
В обґрунтування поважності причин позивач зазначила, що з метою поновлення своїх порушених прав вона 02.04.2013 року звернулась з клопотанням до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту, відповідь на яке отримала в кінці квітня 2013 р. В даному листі їй було рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на вказані вище обставини, а також те, що вона є інвалідом другої групи, хворіє на цукровий діабет, інсулінозалежна, а тому не змогла звернутися до суду з даним позовом протягом 1 міс.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом передбаченого ст.233 КЗпП України, без поважних причин.
Також зазначила, що наказ відповідача від 13.03.2013 р. за №57 про звільнення позивача прийнято з дотриманням вимог закону, а тому підстав для поновлення позивача на роботі не має.
Зазначила, що позивач залишила своє робоче місце та не з'явилася на роботі 06.03.2013 року з 13-30 год. до 18.30 год., без поважних причин.
Стверджувала, що позивач не надала жодних доказів поважності причин її відсутності на роботі 06.03.2013 року з 13-30 хв. до 18-30 хв., а тому відповідач мав законні підстави для її звільнення, у зв'язку з прогулом (відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Крім цього зазначила, що позивач усно відмовилася бути присутньою на засіданні профспілкового комітету, про що були складені відповідні акти, а тому вважає, що процедура звільнення позивача не була порушена відповідачем та узгоджується з вимогами чинного трудового законодавства.
Враховуючи вищенаведене, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа-директор ДНЗ №211 ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Зазначила, що 07.03.2013 року вона відібрала пояснення у ОСОБА_1 щодо її відсутності на роботі 06.03.2013 року з 13-30 хв. до 18-30 хв. Також зазначила, що вона звернулася з письмовим поданням про звільнення ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації ДНЗ №211. Після чого, голова первинної профспілкової організації ДНЗ №211 ОСОБА_7 особисто двічі повідомила ОСОБА_1 про засідання комітету, проте позивачка на засідання не з'явилася.
Зазначила, що 13.03.2013 відбулось засідання первинної профспілкової організації ДНЗ №211 у відсутності позивача, за наслідками розгляду якого була надала згода на звільнення ОСОБА_1 за прогул, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Третя особа-Солом»янська районна в м. Києві державна адміністрація свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд до відома не поставила.
Суд вислухавши думку сторін, вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи- Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.
Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Судом встановлено, що наказом від 02.02.2007р. позивач прийнята на посаду вихователя до Дошкільного навчального закладу №211 за строковою угодою на три місяці, а наказом від 01.05.2007 р. переведена на постійну посаду вихователя, що підтверджується копією трудової книжки та не заперечувалося сторонами в суді.
Наказом ДНЗ №211 від 07.03.2013 року за № 24 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани (а.с.116).
Підставами для накладення на позивача вказаного вище дисциплінарного стягнення було порушення ОСОБА_1 Інструкції з охорони життя та здоров'я дітей та педагогічної етики, що мав місце 06.03.2013 р. Вказаний наказ позивачем не оспорювався.
Згідно наказу ДНЗ №211 від 13.03.2013 р. за №57, за погодженням профспілкового комітету, позивача звільнено з роботи 13.03.2013 р. у зв'язку з прогулом, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України ( а.с. 12).
Підставою звільнення позивача було подання директора ДНЗ №211 ОСОБА_2 від 07.03.2013 року ( а.с.53).
В даному поданні зазначено, що 06.03.2013 року зміна ОСОБА_1 мала починатися з 13.30 год., але остання була попереджена про необхідність вийти на роботу на першу зміну для проведення святкового ранку. Близько 11-00 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт, після якого ОСОБА_1 пішла з садочку, не надавши ніяких пояснень та нікого не попередивши. Була відсутня на робочому місці більше 3-х год. протягом робочого дня та документів, які виправдовують її відсутність на робочому місці 06.03.2013 року не надала.
Згідно протоколу засідання профспілкового комітету від 13.03.2013 року за №5 зазначено, що позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин та пояснюючих документів з 13.30-18.30 год.
В суді відповідач підтвердив, що підставою для звільнення позивача за прогул без поважних причин було саме її відсутність 06.03.2013 року на робочому місці з 13.30 -18.30 год.
Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Встановлено та не заперечувалося сторонами в суді, що позивач була відсутня на робочому місці 06.03.2013 року більше трьох годин, тобто з 13.30-18.30 год.
Разом з тим, суд вважає, що відсутність позивача на робочому місці у даний час, пов'язана з поважними причинами.
Встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що дійсно близько 11.15 год. між позивачем та ОСОБА_5 відбувся конфлікт. При цьому, службового розслідування відповідачем даного конфлікту не проводилося.
Встановлено та не заперечувалося сторонами в суді, що позивач після вказаного конфлікту пішла з роботи.
Як пояснила в суді позивач, вона була вимушена шукати захисту щодо неправомірної бездіяльності керівництва відповідача та протиправних дій ОСОБА_5
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Згідно з пунктом 22 зазначеної Постанови у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Як встановлено в суді, від позивача 07.03.2013 року були відібрані письмові пояснення з яких вбачається, що позивач була вимушена піти з роботи 06.03.2013 року, т.я. її було побили та остання була на прийомі у РДА Лазаревої Г.Р.( а.с. 49).
З листа начальника Солом'янського РУО Лазарєвої Г.Р. № 1026/31 від 17.06.2013 року вбачається, що 06 березня 2013 року ОСОБА_1 перебувала в приміщенні Солом'янського РУО м. Києва з 13 год. 00 хв. (з 13-00 до 14-00 в РУО обідня перерва), о 14-00 год. ОСОБА_1 була прийнята начальником управління освіти з приводу конфлікту , що стався в закладі 06.03.2013 року (а.с.50).
Згідно повідомлення органу самоврядування населення мікрорайону Жуляни м. Києва, вбачається, що ОСОБА_1 06.03.2013р. з 15.00 до 17.30 знаходилась в приміщенні ОСН мікрорайону Жуляни м. Києва (а.с.51).
В суді позивач пояснила, що звернення до посадових осіб та органу самоврядування мікрорайону пов'язано з тим, що вона хотіла довести до відмова про конфлікт, що стався на роботі з ініціативи керівництва та сприяти в захисті її прав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що 06.03.2013 року вона відвела свою дитину до дитячого садка. В цей день мало бути свято. Близько 10.45 - 11.00 до неї підійшли батьки та попросили підписати колективну скаргу проти ОСОБА_1, але вона відмовилася.
Свідок ОСОБА_10 бувший працівник ДНЗ №211, підтвердила, що Директор ДНЗ №211 ОСОБА_2 підбурювала весь колектив проти ОСОБА_1 Вважає, що конфлікт, що стався 06.03.2013 року був спровокований директором ДНЗ ОСОБА_2 Свідок бачила на тілі у ОСОБА_1 подряпини. Також пояснила, що ОСОБА_1 не була конфліктною людиною та не ставилась зневажливо до колег.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2-ї групи, страждає на цукровий діабет важної форми та є інсулінозалежна ( а.с.14,15).
З листа поліклініки №2 Солом'янського району м. Києва вбачається, що ОСОБА_1 зверталась в медичну амбулаторію №2 м/р Жуляни 07.03.2013р. з приводу: гіпертонічна хвороба II ст. гіпертонічний криз. Інших звернень до лікарів зафіксовано не було (а.с.52).
В суді позивач пояснила, що вона звернулася до сімейного лікаря ОСОБА_11 06.03.2013 року, проте час його роботи був з 8.00 до 12.00., повторне звернення за медичною допомогою було саме 07.03.2013 року.
Дані обставини підтверджуються випискою із медичної картки позивача, наданою поліклінікою №2 Солом'янського району м. Києва ( а.с. 102).
Згідно довідки слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України заява ОСОБА_1 про нанесення їй тілесних ушкоджень була прийнята 08 березня 2013 року та 09 березня 2013 року зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Розпочато досудове розслідування (16).
Згідно висновку експерта № 759 від 12.03.2013 року вбачається, що в ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено: синець - на правій верхній повіці правого ока, садна - в проекції середньої третини грудини (п'ять), тильній поверхні правого передпліччя в середній третині (три), на тилі лівої кисті. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 06.03.2013 року, внаслідок не менше 10-ти травматичних впливів, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (а.с.111-112).
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що відсутність позивача на робочому місці 06.03.2013 року після 13-30 год., було обумовлено поважними причинами, а тому доводи позивача в цій частині, вважає обґрунтованими.
Крім того, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги закону в частині процедури звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України.
Встановлено, що позивача не було повідомлено в порядку передбаченому ст. 43 КЗпП України про засідання профспілкового комітету на 07.03.2013 року та 13.03.2013 року, на засіданні остання не була присутня, не надавала пояснення щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення за п. 4 ст.40 КЗпП України .
Суд не приймає до уваги акти від 07.03.2013 р. та 13.03.2013 року щодо відмови ОСОБА_1 бути присутньою на засіданні профспілкового комітету (а.с., 54, 57).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, голова первинної профспілкової організації ДНЗ №211 пояснила, що вона особисто усно повідомляла позивача про засідання первинної профспілкової організації, проте остання відмовилася бути на ньому присутнью. В суді свідок не змогла зазначити причини відмови, сказала, що позивач «не хотіла напевно». Також свідок не могла чітко зазначити на який саме час було призначено засідання профспілкового комітету, яке відбулося 13.03.2013 року. Підтвердила в суді, що від позивача додатково не відбиралися пояснення щодо її звільнення, яке розглядалося 13.03.2013 року.
Оцінюючи покази вказаного вище свідка, суд вважає їх такими, що узгоджуються з дослідженими в суді матеріалами справи в частині того, що позивач не була належним чином повідомлена про засідання профспілкового комітету та причини його проведення, оскільки відповідачем розглядалося два подання про догану та звільнення -07.03.2013 року (протокол №4 від 07.03.2013 року, який було надано згоду на оголошення догани), про звільнення -13.03.2013 року (протокол №5 від 13.03.2013 р., яким надано згоду на звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України)).
При цьому, позивачу не було запропоновано та не відібрано пояснення щодо застосування дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.
З наявного в матеріалах справи пояснення позивача від 07.03.2013 року вбачається, що воно містить загальні посилання на причини відсутності позивача на роботі 06.03.2013 року. Проте, з даного пояснення не вбачається, що воно надано позивачем в порядку застосування до останньої дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
З огляду на викладене вище, судом встановлено, що позивач був відсутній на робочому місці 06.03.2013 року з 13.30-18.30 год. з поважних причин, а тому враховуючи обставини справи, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП не можна вважати законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, суд приходить до висновку про поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу №211 з 13.03.2013 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Судом встановлено, що відповідно до довідки № 429 від 25.05.2013 року (а.с.61) середня заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи складала 2065 грн.82 коп. (2004 грн.20 коп. за січень + 2127 грн. 45 коп. за лютий /2 = 2065, 82 грн.).
Відповідно до п.п.3 п.3, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, середньоденний заробіток позивача складає 50 грн.38 коп. (2065, 82 грн. /41 кількість робочих днів =50,38 грн.).
Таким чином, борг по заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2013 -23.07.2013 р.р., тобто день ухвалення рішення складає 4 534,20 грн. (50 грн.38 коп. середньоденна заробітна плата х 90 кількість днів прогулу за період з 13.03.2013 року по 23.07.2013 року).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 534,20 грн.
Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Матеріалами справи встановлено, що позивач скориставшись своїм правом щодо поновлення порушених прав, зверталась до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту з відповідним листом, відповідь на який отримала в кінці квітня 2013 р. Та обставина, що обраний спосіб не дав позитивних результатів для позивача, не дає суду підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності.
Крім цього, суд враховує ту обставину, що позивачка є інвалідом другої групи, хворіє на цукровий діабет, інсулінозалежна, а тому звільнення її за п.4 ст.40 КЗпП України викликало у неї стресовий стан.
З урахуванням вказаних вище обставин справи, суд знаходить підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відшкодування працівнику моральної шкоди в зв'язку з порушенням його трудових прав врегульовано ст.237-1 КЗпП України, якою передбачено, що право на це відшкодування виникає у випадку, якщо порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на те, що позивач в своєму позові обґрунтовував спричинення їй моральної шкоди внаслідок приниження її честі та гідності, як вихователя, враховуючи обставини справи та ту обставину, що остання поновлена на роботі, суд не знаходить підстав для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229, 40 грн.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 40, 43, 147, 149, 233, 234, 235, 237-1, 238 КЗпП України, п.п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу №211, задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду для вирішення трудового спору.
Поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу №211 з 13.03.2013 року .
Стягнути з Дошкільного навчального закладу №211 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул за період з 13.03.2013 року по 23.07.2013 р. в розмірі 4534,20 грн.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Дошкільного навчального закладу №211 на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: