ун. № 2608/18673/12
пр. № 2/759/1171/13
23 липня 2013 року
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І., Прохоренко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліменти,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі 344 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
При цьому, посилається також на те, що по рішенню Святошинського райсуду м. Києва від 11.03.2009 р. з нього стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку на утримання двох неповнолітніх дітей. У зв'язкуз тим, що він є фізичною особою-підприємцем та має різний розмір доходу, тому вважає за можливе встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 позов свогодовірителя підтримали.
Відповідач позов не визнала, подала до суду зустрічний позов, з врахуванням збільшених позовних вимог в ході розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення на її користь заборгованості по аліментам на утримання двох неповнолітніх дітей з 1 січня 2009 р. по 30 червня 2013 р. в сумі 60481, 25 грн., пені за несплату аліментів в сумі 17500, 21 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_1 аліменти не сплачує, хоча являється приватним підприємцем та заробляє великі кошти, й заборгував їй аліменти за значний період часу та у дуже великих розмірах, які постійно збільшуються.
В судовому засіданні ОСОБА_2 зустрічний позов підтримала.
Представники позивача ОСОБА_1 зустрічний позов не визнали, вважаючи його безпідставним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що основний позов не підлягає задоволенню, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що на підставі рішення Святошинського райсуду м. Києва від 13.03.2009р. і виданого 4.06.2009 р. на його виконання виконавчого листа №2-933/2009, ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дітей. За ОСОБА_1 утворилась заборгованість по аліментам за період з 1.01.2009 р. по 30.06.2013 р., про що державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві були складені довідки-розрахунки від 17.10.2012 р. та від 20.06.2013 р.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 р. роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, зміна розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, можлива за наявності певних обставин.
Не має законних підстав для задоволення основного позову ОСОБА_1, бо позов залишився недоведеним по підставам, за наявності яких згідно ст. 192 СК України є можливість змінити розмір аліментів, визначений за рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 13.03.2009 р. Матеріальний або сімейний стан ОСОБА_1, стан здоров'я в сторону погіршення не змінилися з моменту винесення Святошинським райсудом м. Києва рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_1 продовжує працювати приватним підприємцем, отримує дохід, періодично платить аліменти, що підтверджується поясненнями представників позивача, відповідача, письмовими доказами по справі.
Суд не вправі виносити рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1, як він того хоче в позові, на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 344 грн. щомісячно на кожну дитину, бо є діючим рішення Святошинського райсуду м. Києва від 13.03.2009 р. про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1, яке суд враховує при розгляді даного спору згідно вимог ст.ст. 14, 61 ЦПК України.
Згідно ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору-судом.
Згідно ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.74 Закону України „Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.
Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику:
- у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання;
- за заявою сторін виконавчого провадження;
- у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника;
- у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
- за власною ініціативою;
- в інших передбачених законом випадках.
Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів
вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку,
встановленому законом.
За наявності заборгованості із сплати аліментів у
розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість
місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних
органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до
кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати
аліментів.
Тобто, відповідно до ч. 9 ст. 74 цього Закону суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності спору про розмір заборгованості така заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення аліментів.
При розгляді даної справи відсутній спір про розмір заборгованості по аліментам між сторонами по справі, бо ОСОБА_1 не подавав позов про оспорювання розміру аліментів, визначеного державним виконавцем, а ОСОБА_2 просить стягнути заборгованість по аліментам по довідкам-розрахункам, виданим державним виконавцем.
Вказане суд враховує при вирішенні спору, тому зустрічний позов в частині вимог про стягнення заборгованості по аліментам не може бути задоволений і в судовому порядку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не може бути стягнута заборгованість по аліментам за період з 1.01.2009 р. по 30.06.2013 р.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 неустойка за прострочення сплати аліментів за період з 1.01.2009 р. по 30.06.2013 р., з врахуванням статистичних даних середньомісячного заробітку, бо відповідач по справі офіційно не надавав відомості державному виконавцю про свій заробіток чи дохід щомісячно. Визначаючи розмір неустойки, суд виходить з того, що державним виконавцем був зроблений розрахунок боргу по аліментам помісячно і сума неустойки повинна бути вирахувана відповідно до правил ст. 196 СК України, коли розмір неустойки за кожен місяць прострочення залежить від суми несплачених аліментів, в залежності від кількості днів в місяці, оскільки в рішенні суду про стягненя аліментів вказувалось про стягнення аліментів щомісячно. При цьому, сума неустойки за один місяць не повинна накладатися чи перекривати інший місяць і вираховується виключно один раз за певний проміжок часу, яким є в даному випадку кожний місяць простроченого періоду сплати аліментів. Сума пені складає по місяцям:
січень 2009 р.-288, 67 грн., лютий 2009 р.-267, 26 грн., березень 2009 р.-320, 40 грн., квітень 2009 р.-314, 68 грн., травень 2009 р.-316, 77 грн., червень 2009 р.-328, 28 грн., липень 2009 р.-343, 09 грн., серпень 2009 р.-323, 06 грн., вересень 2009 р.-325, 03 грн., жовтень 2009 р.-333, 14 грн., листопад 2009 р.-315, 36 грн., грудень 2009 р.-380, 71 грн., січень 2010 р.-306, 79 грн., лютий 2010 р.-282, 08 грн., березень 2010 р.-348,05 грн.,квітень 2010 р.-325, 13 грн., травень 2010 р.-335, 97 грн., червень 2010 р.-359, 13 грн., липень 2010 р.-371, 09 грн., серпень 2010 р.-354, 52 грн., вересень 2010 р.-348, 70 грн., жовтень 2010 р.-365, 18 грн., листопад 2010 р.-353, 40 грн., грудень 2010 р.-430, 96 грн., січень 2011 р.-356, 83 грн., лютий 2011 р.-331, 78 грн., березень 2011 р.- 402, 39 грн., квітень 2011 р.-392, 16 грн., травень 2011 р.-405, 23 грн., червень 2011 р.-409, 82 грн., липень 2011 р.-368, 96 грн., серпень 2011 р.-357, 07 грн., вересень 2011 р.-285, 55 грн., жовтень 2011 р.-364, 60 грн., листопад 2011 р.-116, 83 грн., грудень 2011 р.-265, 50 грн., лютий 2012 р.-312, 21 грн., березень 2012 р.- 354, 72 грн., квітень 2012 р.-343, 28 грн., травень 2012 р.-354, 72 грн., червень 2012 р.-462, 77 грн., липень 2012 р.-354, 19 грн., вересень 2012 р.-462, 77 грн., жовтень 2012 р.-422, 41 грн., листопад 2012 р.-78, 78 грн., грудень 2012 р.-554, 69 грн., січень 2013 р.-471, 30 грн., лютий 2013 р.-425, 69 грн., березень 2013 р.- 471, 30 грн., травень 2013 р.-471, 30 грн., червень 2013 р.-377, 03 грн., а разом 18011 грн. 31 коп.
При цьому, суд не нараховує пеню за січень 2012 р., серпень 2012 р., квітень 2013 р., бо у вказані місяці ОСОБА_1 не допускав заборгованості по аліментам, про що свідчать квитанції про їх оплату поштовими переводами та розписки ОСОБА_2 про отримання аліментів, проти чого представники позивача та відповідач не заперечують.
Оскільки позивач по справі просить стягнути пеню за весь час прострочення сплати аліментів на свою користь з ОСОБА_1 в розмірі 17500, 21 грн., надаючи свій розрахунок пені, то суд, вирахувавши дійсний розмір пені по наданим доказам та фактичним обставинам справи в сумі 18011, 31 грн., не вправі виходити за межі позовних вимог, і вважає, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 пеня саме в розмірі 17500, 21 грн.
Суд критично відноситься до заперечень на зустрічний позов представників ОСОБА_1, бо ОСОБА_1 допустив порушення термінів сплати аліментів, які повинен платити щомісячно, що підтверджується матеріалами справи. Ніяких інших підтверджень отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 аліментів у більших розмірах чи отриманих коштів в рахунок стягнення аліментів внаслідок реалізації арештованого майна органом державної виконавчої служби не має і вони в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню витрати по справі, понесені судом, в розмірі 229 грн. 40 коп., бо ОСОБА_2 при подачі позову до суду по закону була звільнена від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 192, 195, 196 СК України, ст.74 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 10, 14, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліменти задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер якого НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 1.01.2009 р. по 30.06.2013 р. в розмірі 17500 гривень 21 копійку.
В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі в сумі 229 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя