Справа: № 826/671/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
24 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» до Державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2012 року ПАТ «Київський вітамінний завод» було отримано повідомлення Державної екологічної інспекції у місті Києві про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в якому вказано, що в період з 19.11.2012 року по 07.12.2012 року Державною екологічною інспекцією у місті Києві буде проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ПАТ «Київський вітамінний завод» (далі - перевірка).
22.11.2012 року державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Державної екологічної інспекції у місті Києві та Прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері прибули до ПАТ «Київський вітамінний завод» за адресою: вул. Капилівська, 38, м. Київ, для проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. На підтвердження правомірності проведення вказаного заходу інспекторами було пред'явлено представникам ПАТ «Київський вітамінний завод» направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.11.2012 року №2013. Як вбачається з вказаного направлення, перевірка проводилася згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 21.11.2012 року №1829 в період з 21.11.2012 року по 07.12.2012 року на підставі плану заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію у м. Києві завдань на IV квартал 2012 року.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, 27.11.2012 року представником ПАТ «Київський вітамінний завод» Старицькою Є.П. було надано інспекторам, які повторно прибули до ПАТ «Київський вітамінний завод» за вказаною вище адресою, частину витребуваної документації згідно з основним переліком питань, який був наданий представнику позивача 22.11.2012 року.
Як вказано представником відповідача, ознайомившись з частиною витребуваних документів, для повного з'ясування обставин, що мають значення для повноти проведення перевірки, інспекторами було запропоновано представнику ПАТ «Київський вітамінний завод» Старицькій Є.П. здійснити огляд території ПАТ «Київський вітамінний завод», зокрема: місць зберігання відходів та небезпечних хімічних речовин, приміщень, устаткування, в процесі роботи якого здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що використовується в процесі здійснення господарської діяльності (далі - приміщення). Проте, представником ПАТ «Київський вітамінний завод» Старицькою Є.П. було відмовлено інспекторам в наданні дозволу на огляд приміщень, мотивуючи таку відмову вказівкою керівництва.
З цього приводу представником позивача вказано, що підставою для відмови інспекторам в огляді приміщень стала відмова інспекторів підтвердити зобов'язання про зберігання (нерозголошення) комерційної таємниці ПАТ «Київський вітамінний завод». Крім того, представником позивача вказано на неможливість допуску інспекторів до огляду приміщень без проходження ними медичного обстеження, оскільки проходження медичного обстеження є обов'язковим для всіх співробітників ПАТ «Київський вітамінний завод», про що зазначено в правилах внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Київський вітамінний завод» та в п.п. 3.1.11 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2011 №723 (далі - Ліцензійні умови).
У зв'язку з недопущенням інспекторів до огляду приміщень, інспекторами було складено відповідний акт.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
У відповідності до статті 1 Закону України ВР УРСР від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1264), до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать зокрема: а) здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Згідно з направленням на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.11.2012 року №2013, вказана перевірка проводилася відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 21.11.2012 року №1829.
Отже, судом першої інстанції вірно зазначено про наявність у відповідача права на її проведення, оскільки таке право було делеговано відповідачу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зі змінами та доповненнями (далі - Закон №877), заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог природоохоронного законодавства регламентується Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. № 464 (далі - Порядок).
Підпунктом 1.1 Порядку встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1524, Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1520.
Згідно п.п. 1.2, 1.3, цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Держекоінспекції) та суб'єктів господарювання.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано було зазначено, що вказані положення Порядку розроблено відповідно до положень спеціальних законів, що регулюють здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та розповсюджується безпосередньо на відповідача.
Частиною 4 статті 5 Закону України №877 встановлено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку. Аналогічні приписи містяться в пункті 3 Порядку.
Згідно п.п. 4.3 Порядку, перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яке було отримано позивачем за десять днів до фактичного початку проведення вказаної перевірки відповідачем (дата отримання - 12.11.2012 року, дата виходу інспекторів та проведення перевірки - 22.11.2012 року). Зазначене повідомлення містить усі вищевказані реквізити.
Крім того, встановлено, що перед початком проведення перевірки, інспекторами було надано направлення на перевірку від 21.11.2012 року №2013 року, в якому зазначено підстави проведення перевірки та предмет перевірки, що також не заперечується позивачем.
У відповідності до п.п. 3.4 Порядку, тривалість планової перевірки не повинна перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єкта малого підприємництва - п'яти робочих днів. Продовження строку здійснення планової перевірки не допускається.
У повідомленні про проведення планової перевірки термін проведення перевірки вказано з 19.11.2012 року по 07.12.2012 року, що дорівнює 15-ти робочим дням, натомість в направленні на проведення перевірки - з 21.11.2012 року по 07.12.2012 року, що дорівнює 13-ти робочим дням.
Таким чином, хоча термін проведення перевірки, вказаний в повідомленні відрізняється від терміну, вказаного в направлення, такий термін не перевищив строку здійснення планової перевірки, передбаченого підпунктом 3.4 Порядку, а тому, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що зазначена обставина не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем.
Крім того, підпунктом 1.4 Порядку встановлено, що об'єктом перевірки є підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.
Підпунктами 4.4 - 4.6 Порядку передбачено, що під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.
Перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.
При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.
Відповідно до п. 4.9 Порядку державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.
Отже, з наведених норм вбачається, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства включає в себе не лише перевірку дозвільної документації підприємства та інших документів, а й огляд вищевказаних приміщень, що свідчить про правомірність вимог інспекторів щодо допуску їх для огляду місць зберігання відходів, та небезпечних хімічних речовин, приміщень, устаткування, в процесі роботи якого здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що використовується в процесі здійснення господарської діяльності.
Таким чином, не допуск до приміщень ПАТ «Київський вітамінний завод» інспекторів, не є достатнім для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Також, необхідно зазначити, що судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що посилання позивача, як на підставу правомірності не допущення інспекторів до огляду приміщень, на не проходження ними медичного огляду, що передбачений для працівників ПАТ «Київський вітамінний завод» у відповідності до правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Київський вітамінний завод» та в п.п. 3.1.11 Ліцензійних умов (при прийнятті кожен працівник, діяльність якого може вплинути на якість продукції, проходить медичне обстеження, а в подальшому - періодичний медичний огляд згідно з вимогами законодавства), не можуть бути взяті до уваги, оскільки правила щодо проходження медичного огляду стосуються безпосередньо працівників підприємства, натомість інспектори під час проведення перевірки не братимуть участь в процесі виготовлення продукції, відтак необхідність в проведенні медичного огляду відсутня.
Щодо відмови представника ПАТ «Київський вітамінний завод» в допуску інспекторів до огляду зазначених прощень, у зв'язку з відмовою інспекторів підтвердити зобов'язання про зберігання (нерозголошення) комерційної таємниці позивача, суд першої інстанції вірно зазначив, що пунктом 14 статті 4 Закону №877 встановлено, що під час здійснення державного нагляду (контролю) посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання. Інформація, доступ до якої обмежено законом, одержана посадовою особою органу державного нагляду (контролю) під час здійснення державного нагляду (контролю), може використовуватися виключно в порядку, встановленому законом. Органи державного нагляду (контролю) забезпечують спеціальний режим захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону.
Крім того, підпунктом 4.8 Порядку передбачено, що, окрім іншого, державні інспектори зобов'язані забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці, що стає доступною посадовим особам під час здійснення перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ПАТ «Київський вітамінний завод» вимагав від інспекторів підтвердити вказане зобов'язання в письмовій формі, проте, наведені вище норми не встановлюють обов'язку від державних інспекторів письмово підтверджувати зобов'язання про зберігання (нерозголошення) комерційної таємниці підприємства.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці», комерційну таємницю не становить, зокрема, інформація про забруднення навколишнього природного середовища. Також, у відповідності до названої постанови, підприємства зобов'язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, перед початком проведення перевірки інспекторами було надано представнику ПАТ «Київський вітамінний завод» основний перелік питань до проведення планових та позапланових заходів за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, із зазначенням, що такий перелік затверджено Наказом №108, що відповідає положенням підпункту 4.2 Порядку.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було обґрунтовано призначено планову перевірку позивача без порушення вимог стосовно її періодичності, дотриманий порядок її призначення та проведення, у представників відповідача були в наявності всі документи, визначені Законом, які в повній мірі відповідали його вимогам, а тому дії відповідача щодо проведення планової перевірки ПАТ «Київський вітамінний завод» є правомірними.
Крім того, у зв'язку з не виконанням обов'язку ПАТ «Київський вітамінний завод» допустити інспекторів до проведення планової перевірки, представниками відповідача було обґрунтовано складено акт про їх недопуск для проведення перевірки, що виключає підстави для визнання дій щодо складення такого акту протиправними.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.