23 липня 2013 р.Справа № 2а/1570/10668/2011
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів про скасування рішень, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000651520 від 05.12.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року та №000065007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 26833,07 грн.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо неправомірності вищевказаних рішень податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що в порушення п.п.198.1, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України та ст.215, 216 Цивільного Кодексу України - позивачем укладено угоди з ТОВ "Буд Гарант Інвест-55", які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року, у розмірі 53666,13 грн., а тому податковим органом правомірно прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 11.11.2011 року по 15.11.2011 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Буд Гарант Інвест-55" за лютий 2011 року, про що складено акт №440/15-2/00206539/94, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України, а саме укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з ПДВ, за лютий 2011 року, у розмірі 53666,13 грн.
Порушення полягає у тому, що між позивачем та ТОВ "Буд Гарант Інвест-55" укладено угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, а тому позивачем неправомірно включено розмір ПДВ, при господарських операціях з даним контрагентом, до складу свого податкового кредиту.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000651520 від 05.12.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року, на вказану суму, та №000065007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 26833,07 грн.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Статтею 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Правила формування податкового кредиту визначені ст.198 цього ж Кодексу, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону для віднесення певних сум до валових витрат, не є безумовною підставою для включення до валових витрат, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання з ПДВ, за лютий 2011 року, у розмірі 53666,13 грн.
На формування розміру ПДВ вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Буд Гарант Інвест-55" щодо придбання послуг з монтажу, технічного обслуговування та ремонту обладнання позивача, які виконано на підставі договору №19/1 від 14.12.2010 року.
На підтвердження господарських відносин з даним підприємством, позивачем надано документи, що підтверджують наявність у контрагента реєстрації, ліцензії та свідоцтва платника ПДВ (а.с.59-68), копію відповідного договору (а.с.69-73), документи, що підтверджують виписку пропусків на територію ОПЗ працівникам контрагента (оскільки ремонт здійснено на території ОПЗ), акти прийому виконаних робіт та прийому \ здачі відремонтованих об'єктів (а.с.77-83), податкові накладні та платіжні доручення, журнал проведення робіт (а.с.86-91).
Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що дійсно між позивачем та вищевказаним підприємством укладено договір ремонту обладнання та іншими документами підтверджено фактичну присутність працівників контрагента на території ОПЗ та проведення ними ремонтних робіт, підтверджено прийом \ здачу обладнання замовнику, тобто позивачем доведено товарність проведеної операції та підтверджено право на віднесення сум за договором до складу свого податкового кредиту.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем підтверджено зазначений розмір ПДВ за вказаний період - оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими та правомірно скасовані судом першої інстанції.
Судова колегія не погоджується з посиланнями відповідача щодо того, що відсутність належної матеріально-технічної бази у субпідрядника контрагента позивача, ТОВ "АВС Ресурси" (а.с.17) - є підставою для визнання нікчемними господарських операцій між позивачем та контрагентом, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а якщо субпідрядник контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло