11 квітня 2013 р. Справа № 2а/0470/14318/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Рищенко А. Ю.,
при секретарі судового засідання - Шайді О.В.,
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Кудріна Д.А., Самсоненка Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0000761504, -
29.11.2012 року Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0000761504 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 18 176, 00 грн. та застосування до Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» (код ЄДРПОУ - 34884423) штрафних (фінансових) санкцій на суму 9 088, 00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Приватному підприємству «Науково-виробничому підприємству «Центросталь» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, ним були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень позивачем ч. 1 ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6 п. 4 розділу V, п. 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за липень 2012 року в сумі 18 176, 00 грн. та завищення податкового кредиту у липні 2012 року на суму 201 666, 80 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що Приватним підприємством «Науково-виробничим підприємством «Центросталь» було сформовано сумнівний податковий кредит за червень 2012 року по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг на загальну суму податку на додану вартість - 75 653, 25 грн. за рахунок включення сум податку на додану вартість з придбання товарів, надання послуг постачальників, які мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, в результаті чого в податковому обліку здійснено нікчемний правочин, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 18 176, 00 грн. За твердженнями відповідача, в частині здійснення операцій купівлі-продажу відходів цинку та надання послуг позивач здійснював завідомо збиткову діяльність, яка була направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції з метою її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із Державного бюджету України шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій з постачальниками, які значно наростили вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнули власні податкові зобов'язання за рахунок інших сумнівних контрагентів.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.
Аналіз матеріалів справи показує, що у період з 21.09.2012 року по 04.10.2012 року, з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Приватному підприємству «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 18 176, 00 грн., відображених у податковій звітності з податку на додану вартість, поданій за липень 2012 року від 17.08.2012 року № 9050075545 з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 30.08.2012 року № 9052600632 згідно із затвердженим планом перевірки.
Направлення від 21.09.2012 року № 895 та копію наказу відповідача було вручено позивачу під розписку 20.09.2012 року та 21.09.2012 року відповідно.
В ході проведеної перевірки відповідачем були зроблені висновки про порушення Приватним підприємством «Науково-виробничим підприємством «Центросталь» ч. 1 ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6 п. 4 розділу V, п. 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за липень 2012 року в сумі 18 176, 00 грн.; про порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у липні 2012 року на суму 201 666, 80 грн.
З урахуванням таких висновків на підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0000761504 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 18 176, 00 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 9 088, 00 грн.
Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому оскаржує його в судовому порядку.
Так, відповідно даних акта перевірки за поданою Приватним підприємством «Науково-виробничим підприємством «Центросталь» податковою звітністю з податку на додану вартість за липень 2012 року та додатками: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2012 року складає - 18 176, 00 грн.
За твердженнями відповідача причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року є: здійснення експортних операцій (відходи цинку), які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою «0», за липень 2012 року є: здійснення експортних операцій (відходи цинку), які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою «0». Крім того, в ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено включення Приватним підприємством «Науково-виробничим підприємством «Центросталь» до складу податкового кредиту липня 2012 року податкових накладних незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: накладна від 19.06.2012 року № 323062, постачальник - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», на загальну суму - 1 210 000, 80 грн., сума податку на додану вартість - 201 666, 80 грн., в результаті - спостерігається завищення податкового кредиту у періоді, який перевірявся.
24.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь та Приватним підприємством «Науково-виробничим підприємством «Центросталь» було укладено контракт № 889/13/12 за кодом - 2, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зобов'язувалось поставити, а Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті, строки поставки, за ціною та технічними умовами згідно даних специфікації контракту.
Вимогами ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
На підтвердження реальності проведеної господарської операції за укладеним правочином позивачем було надано суду відповідні копії первинних документів, належним чином складених у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: копії договору, рахунків-фактури, податкової накладної, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту надання послуг.
Тому, дослідженні під час судового засідання письмові докази - первинні документи належним чином підтверджують факт вчинення відповідних господарських операцій.
Однак, позивач надає суду копію податкової накладної, дата виписки податкової накладної - 19.06.2012 року, порядковий номер - 323062, видана Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на загальну суму - 1 210 000, 80 грн., податок на додану вартість - 201 666, 80 грн., при цьому вказуючи на те, що за господарською операцією з постачання товару контрагентом було надано йому лише факсову копію останньої та не надано на його вимогу оригіналу вказаної податкової накладної.
Так, аналіз даних акту перевірки показує, що безпідставність включення сум податку на додану вартість у розмірі 201 666, 80 грн. обґрунтовується відповідачем відсутністю вказаної податкової накладної від 19.06.2012 року № 323062 від постачальника - Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча». А з посиланням відповідача на положення п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України останній відстоює свою позицію щодо протиправності включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковою накладною.
Однак, відповідачем не було враховано, що відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Так, на виконання вищевказаної норми Податкового кодексу України під час подання податкової декларації за звітний податковий період позивачем було додано заяву № 08/20-1 від 20.08.2012 року із скаргою на постачальника - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - разом із розрахунковим документом, який підтверджує факт сплати податку на додану вартість у сумі 201 666, 80 грн. з придбання товарів та первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства.
А це в свою чергу є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, тому суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податного кредиту липня 2012 року податкової накладної від 19.06.2012 року № 323062 на суму податку на додану вартість у сумі 201 666, 80 грн., виписану Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Також у своєму акті перевірки відповідач зробив висновок про сумнівність податкового кредиту за червень 2012 року по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг на загальну суму податку на додану вартість - 75 653, 25 грн., за рахунок включення сум податку на додану вартість з придбання товарів, надання послуг постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 18 176, 00 грн.
Такі висновки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України призвели до тверджень про нікчемність укладеного правочину від 04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» та Приватним підприємством «Центросталь», відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» продає, а Приватне підприємство «Центросталь» купує відходи виробництва, відповідно до класифікатора відходів ДК 005-96.
Однак, відповідач помилково посилається на факти з даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по І - ІІ ланцюгу постачання щодо встановлення постачальників із ризиковими станами, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів». Адже, як вже було вказано вище, саме первинний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А на підтвердження правоти своєї позиції щодо реальності проведеної господарської операції позивачем було надано суду та відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи, а саме: копії договору, рахунків-фактури, податкової накладної, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту надання послуг.
Так, пунктами 14.1.18, 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, якими визнаються: бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1, пп. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Тому, аналіз вищевикладених норм Податкового кодексу України, матеріалів справи показує, що позивачем правомірно визначено суму податкового кредиту червня 2012 року на загальну суму податку на додану вартість - 75 653, 25 грн., а висновки відповідача з цього приводу не підтверджуються жодними фактичними обставинами та первинними документами.
Крім того, у своєму акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем норми ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України під час укладення відповідних правочинів.
З цього приводу суд вважає за необхідне вказати на те, що ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Однак, стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо їх нікчемності, не врахувавши всіх обставин, що склались під час виконання своїх податкових зобов'язань контрагентами за укладеними правочинами.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду платіжне доручення № 789 від 19.11.2012 року на суму 272, 64 грн.
Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 272, 64 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0000761504 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України від 22.10.2012 року № 0000761504 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 18 176, 00 грн. та застосування до Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» (код ЄДРПОУ - 34884423) штрафних (фінансових) санкцій на суму 9 088, 00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «Центросталь» (код ЄДРПОУ - 34884423) суму судового збору у розмірі 272, 64 грн. (двісті сімдесят дві гривні 64 копійки).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 17.04.2013 року.
Суддя А.Ю. Рищенко