23 липня 2013 року м. Київ К/9991/1421/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Бим М.Є.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення недоотриманої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення недоотриманої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та донарахування ОСОБА_2, інваліду 2 групи, одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням виплаченої компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю. Стягнуто з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради на користь ОСОБА_2, інваліда 2 групи, одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням виплаченої компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09.09.2011 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області було залишено без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2010 року - без змін.
У касаційній скарзі Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09.09.2011 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та на нього поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 02.08.2007 року ОСОБА_2 була встановлена безстроково 2 група інвалідності по захворюванню, пов'язаному з роботою по ліквідації наслідків ЧАЕС.
ОСОБА_2 звернувся до відповідачів із заявами про проведення перерахунку та виплату одноразової компенсації як інваліду 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області від 24.06.2010 року ОСОБА_2 було роз'яснено, що згідно з розпорядженням від 22.08.2010 року на підставі постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 йому була призначени одноразова компенсація за встановлення 2 групи інвалідності в розмірі 284,40 грн. А тому зазначена виплата проведена згідно з вимогами чинного на той час законодавства України.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникають внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Будь-яких інших змін до частини 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 2010 рік внесено не було.
Отже, нездійснення відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області нарахування одноразової компенсації за шкоду здоров'ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат є неправомірним та таким, що порушує права та інтереси позивача.
Доводи відповідача - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про те, що виплату сум компенсаційних виплат слід проводити в межах бюджетних асигнувань, судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги, оскільки обмеження соціальних виплат учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС суперечить вимогам Конституції та законів України.
Судами попередніх інстанцій обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області, які викладені у відповіді позивачу від 24.06.2010 року про те, що підставою для призначення та виплати даної допомоги у розмірі 284,40 грн. була постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 з наступних підстав.
Пунктом 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і їх правових наслідків є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення недоотриманої одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Є. Донець
судді: М.Є. Бим
В.Ф. Мороз