"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/5924/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат»
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року
у справі №2а-3964/10/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» (надалі - ТОВ «Горохівський будівельний комбінат»)
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (надалі - ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового рішення-повідомлення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 28.05.2010р. №0000242301/0.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області №0000242301/0 від 28.05.2010р. в частині 16250,01грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 0,69грн.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.07.2007р. по 31.12.2009р., про що складено акт від 14.05.2010р. №619/23-35301710.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем зменшено у вересні 2008р. суму податкових зобов'язань на 31870,00грн. по отриманій у квітні 2008р. попередній оплаті від ТОВ «ТПК «Болеро-Сервіс», без повернення покупцю раніше отриманих грошових коштів за товар та без будь-якої зміни суми компенсації вартості поставленого товару.
Крім того, встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту в періоді з 01.03.2008р. по 31.12.2009р. суми по податковим накладним виписаним у минулих періодах (до 01.03.2007р.), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 21487,34грн.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 яким позивачеві визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 79738,00грн. в т.ч. основний платіж 52051,00грн., та штрафні санкції - 27687,00грн.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПК «Болеро-сервіс» був укладений договір №10/04 від 10.04.2008р. на поставку бетону. За умовами договору позивач отримав грошові кошти на загальну суму 340797,60грн., в т.ч. ПДВ - 56799,60грн., та видав податкову накладну від 15.04.2008р. №140 на суму 340797,60грн., в т.ч. ПДВ - 56799,60грн. В подальшому, позивач частково виконав умови договору та відвантажив ТОВ «ТПК «Болеро-сервіс» бетон на суму 165960,00грн., в т.ч. ПДВ - 27660,00грн., та повернув ТОВ «ТПК «Болеро-сервіс» кошти в сумі 174837,60грн., в т.ч. ПДВ - 29139,60 грн. склавши розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.04.2008р. №140 на загальну суму 366057,60грн., в т.ч. ПДВ - 61009,60грн.
Відповідно до п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час правовідносин, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушення позивачем п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело заниження податкових зобов'язань з ПДВ у вересні 2008р. на суму 31870грн.
Щодо виявленого під час перевірки порушення з боку позивача п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, віднесення позивачем до складу податкового кредиту в періоді з 01.03.2008р. по 31.12.2009р. суми по податковим накладним виписаним ТОВ «МИР» у минулих періодах (до 01.03.2007р.), слід зазначити наступне.
Матеріали справи свідчать, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2008р. податкову накладну від 28.12.2007р. №1128, отриману від ТОВ «МИР» на загальну суму 65000,00грн., в тому числі ПДВ - 10833,34грн.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на такі обставини.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.
Стосовно твердження відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит за податковими накладними по першій події (сплата продавцю вартості отриманих товарів), а отже, не має права на включення сум по цим податковим накладним до податкового кредиту, суд визнав такі твердження безпідставними. Як випливає зі змісту ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказана норма передбачає право, а не обов'язок платника податку звернутись до податкового органу за місцем своєї реєстрації у разі відмови постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні податкової накладної, або порядку її заповнення.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що підприємство має право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно дати отримання таких податкових накладних від своїх контрагентів і визначення позивачеві зобов'язання з посиланням на порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівський будівельний комбінат» - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ І.В. Приходько