"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/67867/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року
по справі №2а/0370/940/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія нерухомості" (надалі - ТОВ "Гільдія нерухомості")
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У квітні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2011р. №0002582302.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Волинській області.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Гільдія нерухомості» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2011р., про що складено акт №10197/23-3/22808435 від 27.12.2011р.
В згаданому акті податковим органом зазначено, що перевіркою не підтверджено відображене ТОВ «Гільдія нерухомості» у декларації за серпень 2011р. бюджетне відшкодування ПДВ у відповідній сумі.
На підставі зазначеного вище акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002582302 від 30.12.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
За результатами оскарження даного рішення в адміністративному порядку, скарга ТОВ «Гільдія нерухомості» залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено, що ТОВ «Гільдія нерухомості» на підставі договорів позики від 21.10.2011р., укладених відповідно з ТОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТОВ «Профітбудіннест», ТОВ «Текгум-Дизайн», та від 22.10.2011р., укладеному з ТОВ «Сістіма Ойл» надало позики на відповідну суму. Для забезпечення зобов'язань за договорами позики позивач уклав з позичальниками договори іпотеки та договори про задоволення вимог іпотекодержателя на конкретно визначене нерухоме майно, згідно з його ринковою вартістю у тому числі ПДВ. За умовами договорів іпотеки та звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна вартість об'єктів іпотеки визначена з нарахуванням ПДВ.
У зв'язку з неповерненням позичених коштів позичальниками, ТОВ «Гільдія нерухомості» отримало у власність нерухоме майно, що було предметом іпотеки на відповідну суму у тому числі ПДВ згідно з актами приймання-передачі від 18.11.2010р. та сформувало податковий кредит у листопаді 2010р. на підставі податкових накладних, виписаних іпотекодавцями на операції передачі майна у власність іпотекодержателю №203 від 18.11.2010р., №49 від 18.11.2010р., №59 від 18.11.2010р., №75 від 18.11.2010р.
У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно до ст.572 Цивільного кодексу України іпотека є одним із різновидів застави, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, які належать іпотекодавцю на праві власності. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Згідно статей 33, 37 цього ж Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Враховуючи наведене, судами обґрунтовано зазначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з набуття права власності на об'єкти іпотеки, а тому іпотекодавцями правомірно виписані на такі операції податкові накладні з визначенням суми ПДВ. При цьому, ТОВ «Гільдія нерухомості» позика надавалась позичальникам у сумі, яка дорівнювала ринковій вартості об'єктів іпотеки, що проведена суб'єктом оцінювання, з врахуванням нарахованої суми ПДВ на кожен об'єкт оцінки, тобто сума позики повністю покривала вартість об'єктів іпотеки і в тому числі нарахований на ринкову вартість майна податок на додану вартість.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що ТОВ «Гільдія нерухомості» на підставі отриманих податкових накладних від позичальників (іпотекодавців) правомірно сформовано у листопаді 2010р. податковий кредит на відповідну суму по операціях набуття права власності на об'єкти іпотеки та в подальшому таку суму позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011р.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені ст.200 Податкового кодексу України.
Як вірно встановлено судами, що позивачем не порушено вимоги п.п.«а» п.200.4 ст.200 ПК України та позивач включив до бюджетного відшкодування у серпні 2011р. ту частину від'ємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, тобто суму фактично сплачену, у вигляді позики у листопаді 2010р., за неповернення якої у листопаді 2010р. отримав у власність нерухоме майно.
Викладені вище обставини стосуються господарських операції, по яких у серпні 2011р. позивачем заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ на спірну суму, інша сума бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідному розмірі, яка за результатами документальної перевірки також не підтверджена, сформована по операціях придбання ТОВ «Гільдія нерухомості», нерухомого та рухомого майна у ТОВ «Рось-1», ТОВ «Марія», ТОВ «Агро-Рось», що обґрунтоване тим, що позивач не отримав економічного ефекту у вигляді прибутку від здачі придбаного майна в оренду.
Разом з тим, судами зазначено, що податковий орган не заперечує той факт, що нерухоме та рухоме майно придбавалося ТОВ «Гільдія нерухомості» з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є придбання та продаж нерухомого майна, здача його в оренду, тобто позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, тому, підстав для невизнання бюджетного відшкодування по таких операціях немає. Крім того, в подальшому таке майно в межах господарської діяльності позивача може бути не лише передане в оренду, а й відчужене, проте відповідач робить передчасний висновок, що майно має бути передане саме в оренду. При цьому, в акті перевірки від 27.12.2011р. №10197/23-3/22808435 відсутнє обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства по господарських операціях з ТОВ «Рось-1», ТОВ «Марія», ТОВ «Агро-Рось».
Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011р. на відповідну суму не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, тому прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення є безпідставним.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Замінити Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Волинській області.
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ І.В. Приходько