"19" липня 2013 р. м. Київ К/9991/6280/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про перерахунок пенсії,
У серпні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що після призначення пенсії за віком продовжує працювати. У січні 2011 року звернувся з заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який, на його думку, помилково проведено з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік, а не за 2010 рік.
Ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року позовні вимоги за період з 01 січня по 01 лютого 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 призначено пенсію за віком та він продовжував працювати й 11 січня 2011 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік, проте перерахунок пенсії проведено з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, оскільки цей показник застосовується виключно для призначення пенсії, а не для її перерахунку.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання у цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
За змістом частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Слова «за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року» означають, що враховується вся заробітна плата, в тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп);
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний пропрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
У частині четвертій статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що при перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за рік, що передував року звернення за її призначенням, є обґрунтованим.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/