15 липня 2013 року м. Київ К/9991/65007/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів"
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012
у справі № 2а-13563/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000680700 форми "В1" від 26.09.2011.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 р., грудні 2010 р., січні 2011 р. та лютому 2011 р., березні 2011 р., квітні 2011 р., травні 2011 р., складено акт від 02.09.2011 №4196/07-0/34861144, в якому встановлено порушення позивачем:
- п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з ПДВ за червень 2011 р. в розмірі 491460 грн., та суму рядка 24 декларації звітного податкового періоду по декларації з ПДВ за червень 2011 р. в розмірі 163148,00 грн.;
- п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та недотримання вимог п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка задекларована по декларації з ПДВ за червень 2011 р. у розмірі 112577,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000680700 від 26.09.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 112577,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Так, у відповідності із п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно із п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Як було вірно встановлено судами, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх (звітних) податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, що переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування, яка виникла у березні 2011 року, за даними підприємства позивача склала 154509,00 грн., а за даними перевірки склала 42842,00 грн., розбіжність становить - 111667,00 грн.; у квітні 2011 року - за даними підприємства позивача склала 47386,00 грн., а за даними перевірки склала 46474,00 грн., розбіжність становить - 910,00 грн. Всього розбіжність становить 112577,00 грн.
Враховуючи положення п. 200.6 ст.200 Податкового кодексу України, у позивача виникло право на включення зазначених сум податку на додану вартість до розрахунку сум бюджетного відшкодування за квітень, травень 2011 року по деклараціям з ПДВ за вказані періоди, однак, як вбачається з декларацій за квітень, травень 2011 року з додатками (а.с.130-141), позивач таким правом не скористався.
Доводи позивача про те, що в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2011 року були зазначені уточнені показники щодо бюджетного відшкодування за період листопад 2010 року - травень 2011 року, правомірно не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки нормою п.50.1 ст.50 ПК України визначено право платника податків здійснити виправлення самостійно виявлених помилок у раніше поданій податковій декларації, однак, в даному випадку, позивачем не було виявлено помилок у показниках податкових декларацій за квітень, травень 2011 року, а тому вказана норма не поширюється на спірні правовідносини.
Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивачем неправомірно задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 році у розмірі 112577,00 грн.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль