"25" липня 2013 р. м. Київ К/800/13614/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Ємельянової В.І.
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
В серпні 2012 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з останньої на його користь 24002,17грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що, перебуваючи на обліку як безробітна, відповідачка одночасно була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушила вимоги Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", й за час перебування на обліку в центрі зайнятості незаконно отримала допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу (стипендію) у розмірі 19430,56грн., а також пройшла професійне навчання, вартість якого складає 4571,61грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012р. позов задоволено та стягнуто з відповідачки на користь позивача кошти в розмірі 24002,17грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції, яке вона просили залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.11.2011р. відповідачка подала до Подільського районного центру зайнятості заяву про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства України.
Наказом Подільського районного центру зайнятості №НТ111114 від 14.11.2011р. відповідачці на підставі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» надано статус безробітної та відповідно до пунктів 1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, призначено допомогу по безробіттю.
24.11.2011р. між Подільським районним центром зайнятості та ОСОБА_4 укладено договір №028511112400001/360 про направлення останньої на перепідготовку в ТОВ «Інститут секретарів» за професією, спеціальністю, навчальною програмою «обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)» строком на 9 міс. (в період з 25.11.2011р. по 20.08.2012р.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.
У зв'язку із зарахуванням відповідачки на навчання їй відповідно до пп.2.2.1 п.2.2 вказаного договору призначено матеріальну допомогу в період професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки.
У 2012 році Подільським районним центром зайнятості було встановлено, що відповідачка з 20.05.2002р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, в зв'язку з чим наказом Подільського районного центру зайнятості №НТ120531 від 31.05.2012р. останню знято з обліку.
10.07.2012р. відповідачці направлено вимогу про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та матеріальна допомога (стипендія), у період перепідготовки в сумі 19430,56грн. та перерахованих ТОВ «Інститут секретарів» коштів за навчання відповідачки в період з 25.12.2011р. по 09.05.2012р. в розмірі 4571,61 грн. Однак, вказана вимога залишена відповідачкою без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. №803-XII (далі - Закон № 803-ХІІ) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно з п.п.«б» п.3 ст.1 Закону № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать та не можуть бути визнані безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Статтею 2 Закону № 803-ХІІ передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до п.п.«е» п.1 ст.4 Закону № 803-XII держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.
Згідно з п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219 (далі - Порядок) для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.
Громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку (пп.1 п.20 Порядку).
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вказує позивач в позовній заяві та суд першої інстанції в своєму рішенні, Подільським районним центром зайнятості проведено звірку даних, що були надані відповідачкою, та даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за результатами якої встановлено, що відповідачка з 20.05.2002р. зареєстрована як фізична особа-підприємець; крім того, в матеріалах справи міститься копія реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 від 14.05.2002р., що свідчить про реєстрацію відповідачки як фізичної особи-підприємця та є підставою для стягнення з неї незаконно отриманих коштів.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, як і суд апеляційної інстанції, не погоджується з такими твердженнями позивача і суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №740 (далі - Положення) фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за зразком згідно з додатком 2 до цього Положення, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являє документ, що посвідчує особу.
Згідно із абзацами 2 та 4 пункту 10 Положення орган державної реєстрації після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу суб'єкта підприємницької діяльності і фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ та письмово повідомляє про це заявника шляхом видачі (надіслання) довідки, яка підписується представником органу державної реєстрації, відповідальним за прийняття документів, і засвідчується штампом цього органу.
За наявності всіх документів, зазначених у цьому Положенні, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб'єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи (додаток 3 до цього Положення), який надається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів (додаток 4 до цього Положення).
Відповідно до п.14 Положення підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи).
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органі державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках в установленому порядку (п.16 Положення).
Однак, як правильно вказав апеляційний суд, ані свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ані документу, який підтверджує взяття відповідачки на облік в органах державної податкової служби, ані доказів відкриття рахунків у будь-яких банках матеріали справи не містять, а отже підстав вважати, що відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець у суду першої інстанції не було.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №437122, відповідно до якої, станом на 14.05.2012р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не знайдено.
Згідно із листом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва від 14.05.2012р. за №4064/03 відповідачка на обліку в Управлінні не перебуває.
Крім того, в листі ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 10.05.2012р. №4105/Г/18-534 вказано, що станом на 08.05.2012р. відповідачка на обліку в ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС як фізична особа-підприємець не перебуває.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Ємельянова В.І.
Черпак Ю.К.