"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/27377/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кельменецькому районі Чернівецької області про зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити дії щодо включення до актів щомісячних звірок суми витрат з виплати і доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника за вересень 2011 року.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Окремою ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року суд звернув увагу керівництва Головного Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на порушення стосовно недобросовісного користування своїми процесуальними правами.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року окрему ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2012 року залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів, які стосуються постановлення окремої ухвали.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 6.06.2011 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України до Віділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначив порядок дій суб'єктів владних повноважень при виникненні подібних правовідносин. У зв'язку з цим позивач, будучи обізнаним із правовою позицією Верховного Суду України щодо вказаної категорії справ та усвідомлюючи, що рішення останнього є обов'язковими для всіх судів України, продовжує звертатись до адміністративних судів для вирішення спорів у подібних правовідносинах, що, в свою чергу, призводить до надмірної завантаженості судів та безпідставного витрачання державних коштів.
Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які повинні привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Вказана норма закону дає можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність постановлення окремої ухвали, оскільки будучи обізнаним з рішенням Верховного Суду України, позивач продовжує звертатись до суду та заявляти вимоги, які цим рішенням визнані неправомірними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 2201, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
О.Ф.Ситников