24 липня 2013 року Справа № 15/5005/10826/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Картере В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013
та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2013
у справі№15/5005/10826/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПрокурора Долинського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області
доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
третя особа у справі без самостійних вимог на стороні позивач Головне управління статистики у Кіровоградській області
простягнення 8 331,78 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Демиденко О.А.; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився; - прокуратури Баклан Н.Ю.;
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2013 у справі №15/5005/10826/2012 (суддя Петренко Н.Е.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), задоволений позов Прокурора Долинського району Кіровоградської області (надалі прокуратура) в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі відповідач), третя особа у справі - Головне управління статистики у Кіровоградській області; за рішенням зобов'язано відповідача повернути Головному управлінню статистики у Кіровоградській області нежитлові приміщення площею 131,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Долинська, вул. Леніна, 20 по акту приймання-передачі; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 8 331,78 грн.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі позивача (регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області) про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно по акту приймання-передачі та про стягнення з відповідача неустойки на підставі ст. 785 ЦК України в розмірі 8 331,78 грн.
Обгрунтовуючи підстави позову, прокурор посилається на те, що всупереч того, що договір оренди індивідуально визначеного майна від 04.11.2005 було розірвано за взаємною згодою сторін з 23.03.2012, орендар (відповідач) не повертає орендодавцеві майно за актом приймання-передачі, незважаючи на неодноразові претензії останнього.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи даний позов, погодилися із доводами прокуратури, та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629, 759, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 283 ГК України задовольнили позовні вимоги у повному обсязі.
Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із судовими рішеннями у даній справі, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 04.11.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1. якого позивач передає через третю особу (балансоутримувача), а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення в цілому комплексі будівель площею 131,8 кв.м. (надалі спірне майно), що розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Леніна, 20, з метою розміщення в ньому безбалансового відділення №17 Кіровоградської філії ЗАТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до приписів ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.п. 2.1., .2.4. та 2.5. договору, відповідач (орендар) вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна; у разі припинення цього договору майно повертається відповідачем третій особі (балансоутримувачу); орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна позивачем за цим договором; майно вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2005 позивачем, відповідачем та третьою особою підписано акт приймання-передачі орендованих приміщень і, відповідно, відповідач прийняв у користування спірне майно; строк договору оренди становить 3 роки по 04.11.2008 включно (п. 10.1. договору).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2012 у справі №5013/2446/11 в укладений договір оренди було внесено зміни, а саме: п.10.1. договору викладено в іншій редакції: "Цей договір діє з 04.11.2005 по 04.11.2014 включно".
Відповідно до п. 10.8. договору чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2012 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору від 04.11.2005, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору оренди з вказаної дати.
Як зазначалося вище, виходячи із приписів ст. 628 ЦК України щодо свободи вибору сторонами умов договору, що не суперечать цивільному законодавству, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди від 04.11.2005 є припиненим з 23.03.2012 внаслідок його дострокового розірвання за взаємною згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено.
Частиною 2 вказаної норми унормовано, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.
В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, що підтверджується матеріалами справи, на момент звернення прокурора до суду із даним позовом, спірне майно не повернуто відповідачем третій особі в установлений як договором оренди, так і чинним законодавством спосіб, що правомірно розцінено судовими інстанціями як підставу для задоволення даного позову про зобов'язання відповідача повернути майно за актом приймання-передачі та про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо недоведеності доводів відповідача про передання ним на підпис акту приймання-передачі спірного майна, які (доводи) є підставою й поданої відповідачем касаційної скарги, оскільки, як вірно зазначили суди, відповідачем не надано жодних доказів вручення/направлення/ вказаного акту або орендодавцеві, або ж балансоутримувачу; при цьому, твердження скаржника про те, що в акті чітко вказано, якій саме особі цей акт вручався, не є доказом фактичного вручення цього акту третій особі, адже протягом дії договору оренди (майже 8 років) орендарю (відповідачу) могли бути відомі прізвища керівників як орендодавця, так і балансоутримувача і їх зазначення в акті не може свідчити навіть про намагання вручити такий акт певній особі.
До того ж, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, та вбачається із матеріалів справи, про намір відповідача не повертати спірне майно після взаємного розірвання договору оренди, свідчить також його відповідь від 27.07.2012 №Э.52.0.0.0/4-618 на претензію позивача щодо повернення спірного майна, в якій (відповіді) відповідач, з метою укладення нового договору оренди спірного майна та у зв'язку із закінченням терміну дії експертної оцінки спірного майна, просить надати в оренду спірне майно та провести аукціон з відбору експерта для проведення експертної оцінки.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових рішень у даній справі колегія суддів не вбачає; при цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2013 у справі №15/5005/10826/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
В.І. Картере