26 липня 2013 року Справа № 5017/3633/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013
у справі№5017/3633/2012
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до1.фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, 2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
встановив:
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.
Відповідно до положень ч.2 ст.1115 та ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.
При цьому, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Проте, всупереч вимог п.4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права без зазначення того, в чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування апеляційним судом.
Зміст касаційної скарги заявника зводиться виключно до викладення обставин справи та аналізу наявних у справі доказів (договір оренди від 01.01.2012, акти №№2;3 від 07.06.2012, висновок Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області №827 від 16.07.2012, експертний висновок від 19.06.2012 №4/06 тощо), наголошується на недоведеності обставин залиття орендованого підвального приміщення внаслідок прориву труби, тобто, скарга стосується спростування обставин справи, встановлених апеляційним судом, а також заперечень щодо оцінки судом доказів по справі.
Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги заявнику.
Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню без розгляду.
Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.
Враховуючи наведене та керуючись ст.44, п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, , п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі №5017/3633/2012 повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Одеської області.
Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) 860,25 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією №10067535 від 05.07.2013.
Судді: В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун