24 липня 2013 року Справа № 5015/5131/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Перевальський торговий дім"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.2013 року
у справі № 5015/5131/12 господарського суду
Львівської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Перевальський торговий дім"
до публічного акціонерного
товариства "Миколаївцемент"
про стягнення 736 360,56 грн.
За участю представників сторін:
позивача - Горбань Р.О. дов від 12.07.2012 р.,
відповідача - Федак З.Я. дов. 30.12.2012 р.,
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.
Рішенням від 18.02.2013 р. господарського суду Львівської області (суддя - Мазовіта А.Б.) відмовлено у позові.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. (судді - Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.) рішення від 18.02.2013 р. господарського суду Львівської області залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.02.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт № МYК2012, предметом якого була поставка позивачем на адресу відповідача енергетичного вугілля марки Т навалом загальним об'ємом 100 000 метричних тон ±20% в опціоні відповідача на умовах DDP ПАТ "Миколаївцемент" в період з лютою 2012 року по грудень 2012 року.
Відповідно до п. 5.1. контракту, продавець несе зобов'язання по поставці товару до моменту прибуття товару у відповідності з умовами DDP (ІНКОТЕРМС-2010) на станцію Миколаїв-Дністровський, Львівської залізниці, та подачі товару на територію покупця.
В період лютий-березень 2012 року на виконання даного контракту позивач поставив на адресу відповідача 17 235,10 тон енергетичного вугілля марки Т, що підтверджено залізничними накладними.
За розрахунками позивача загальна вартість поставленого відповідачу вугілля становить 14 659 531,47 грн. Крім того, позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі на загальну суму 3 228 953,24 грн.
Відповідно до положень п. 5.8 контракту, з кожною партією вугілля на адресу відповідача було направлено сертифікати якості, які було зроблено лабораторією ТОВ "ССІ" у відповідності з ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети".
Згідно вимог п. 5.3 контракту відповідач повинен визначити якість вугілля, що поставляється, за результатами незалежної компанії SGS (ССІ) на свій розсуд та за свій рахунок. У випадку розбіжностей результатів аналізу товару з характеристиками, вказаними в специфікації п.2.1 контракту, буде виданий сертифікат міжнародної незалежної компанії SGS (ССІ), згідно стандартів ISO чи ДСТУ.
В п.5.5 контракту встановлено, що відповідач зобов'язаний визначити якість вугілля, що поставляється, протягом 20 днів з моменту прибуття вугілля на станцію призначення.
Судами встановлено, що відповідачем на виконання п. 5.3 контракту, для визначення характеристик поставленого товару залучалась незалежна компанія SGS. Компанія SGS надавала відповідачеві сертифікати із встановленими характеристиками поставленого товару, зокрема, фактичної вологості та калорійності.
За даними відповідача, загальна вартість отриманого від позивача вугілля становить 14 091 465,25 грн.
На підставі отриманих від компанії SGS сертифікатів із характеристиками поставленого вугілля, відповідно до визначеної п. 2.2 та п. 2.3 контракту формули перерахунку ціни залежно від фактичної калорійності та вологості поставленого товару, відповідачем проведено перерахунок ціни отриманого товару.
За даними відповідача, загальна вартість отриманого від позивача вугілля становить 14 091 465,25 грн.
Звертаючись з даним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" посилалось на те, що він у повному обсязі виконав свої зобов'язання та поставив на адресу відповідача 17 235,10 тон вугілля на загальну суму 14 659 531,47 грн. Крім того, позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі на загальну суму 3 228 953,24 грн. Однак, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого вугілля та сплатив лише частину грошових коштів в сумі 17 320 418,48 грн., а відтак заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті за отримане за контрактом вугілля становить 568 066,24 грн. Також, позивачем до стягнення було заявлено 111 926,21 грн. штрафу, 568,07 грн. інфляційних, 9 920,94 грн. 3% річних, 45 879,70 грн. пені.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання п. 5.3 контракту якість поставленого товару визначалася відповідачем у відповідності з результатами досліджень незалежної компанії SGS. Компанією SGS надано відповідачеві сертифікати із встановленими характеристиками поставленого товару. На підставі отриманих від компанії SGS сертифікатів із характеристиками поставленого вугілля, відповідно до визначеної п. 2.2 та п. 2.3 контракту формули перерахунку ціни залежно від фактичної калорійності та вологості поставленого товару, відповідачем було проведено перерахунок ціни отриманого товару та згідно цього перерахунку здійснено оплату на загальну вартість отриманого від позивача вугілля на суму 14 091 465,25 грн.
З таких обставин, суд дійшов висновку про повну оплату відповідачем поставленого товару та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до п.5.3. контракту якість поставленого товару визначається у відповідності з результатами незалежної компанії SGS (ССІ) на вибір та за рахунок покупця.
З матеріалів справи вбачається, що в п. 5.5 контракту встановлено, що відповідач зобов'язаний визначити якість вугілля, що поставляється, протягом 20 днів з моменту прибуття вугілля на станцію призначення.
Згідно положень п.9.1 контракту відповідач має право заявити рекламацію по якості вугілля, але не пізніше 20 днів з дати поставки вугілля на станцію призначення. У випадку, якщо відповідач пропустить вказаний 20-денний термін для заяви рекламації, вугілля вважається прийнятим відповідачем без заперечень по якості та кількості. Сторони узгоджують вартість товару згідно п.2.2., 2.3, 2.4 цього контракту на протязі 10 днів від дня отримання рекламації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 5.3. контракту якість поставленого товару визначається у відповідності з результатами незалежної компанії SGS (ССІ) на вибір та за рахунок покупця. У випадку розбіжностей результатів аналізу товару з характеристиками, вказаними у специфікації п.2.1. контракту, дана залучена незалежна компанія видає сертифікат.
Судами встановлено, що відповідачем для визначення характеристик поставленого товару залучалась незалежна компанія SGS. Компанія SGS надавала відповідачеві сертифікати із встановленими характеристиками поставленого товару.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами контракту, пунктом 9.1. передбачено право відповідача заявити рекламацію по якості вугілля, але не пізніше 20 днів з дати поставки вугілля на станцію призначення. А пропуск відповідачем цього строку означає згоду відповідача з якістю та кількістю товару.
Тобто, дане право відповідача заявити рекламацію протягом певного строку, надає йому право на заперечення щодо якості товару, що с свою чергу може вплинути і на ціну товару, відповідно до п.п. 2.2, 2.3 контракту.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
В даному випадку, посилаючись на перерахунок ціни залежно від фактичної калорійності та вологості поставленого товару, відповідачем не було доведено дотримання приписів п. 9.1 договору, щодо заявлення рекламації по якості вугілля, не пізніше 20 днів з дати поставки вугілля на станцію призначення.
Виходячи з умов укладеного сторонами договору, у разі пропуску 20-денного терміну для заяви рекламації, вугілля вважається прийнятим відповідачем без заперечень по якості та кількості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За таких обставин, враховуючи прийняття товару та не заявлення відповідачем рекламації, у встановлений строк, щодо якості та кількості товару, відповідач повинен був здійснити оплату товару відповідно до умов договору.
Однак, в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, відповідачем не була здійснена своєчасна та повна оплата товару.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за поставлений товар.
Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013 підлягають скасуванню частково як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на повноту встановлення обставин справи вважає за можливе прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до п. 2 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).
Умовами договору передбачено стягнення штрафу у випадку несвоєчасної оплати вартості місячної партії вугілля (п.п. 8.1.2 п.8.1).
Відповідно до розрахунку позовних вимог сума штрафу складає 111 926,21 грн., сума інфляційних нарахувань - 568,07 грн. та 9 920,94 грн. - 3 % річних.
Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки умовами договору не було передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язання по оплаті товару, колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 45 879,70 грн.
Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягаю стягненню на користь позивача - 27 619,21 грн. витрат по сплаті судового збору.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 5015/5131/12 скасувати частково.
Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" заборгованість в сумі 568 066, 24 грн.; 111 926,21 грн. штрафу; 568,07 грн. інфляційних нарахувань; 9 920,94 грн. - 3 % річних.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі залишити в силі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" 27 619,21 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видачу наказу доручити господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
Судді Бакуліна С.В.
Полянський А.Г.