23 липня 2013 року Справа № 910/1589/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачаКравчик С.М. - довіреність від 17.06.2013 р.
відповідачаКіщук Т.В. - довіреність від 11.02.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Автотранспортник -6"
на постановувід 29.05.2013 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/1589/13 господарського суду м. Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Житлово - будівельного кооперативу "Автотранспортник -6"
простягнення 376 555,68 грн.
У січні 2013 року ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЖБК "Автотранспортник-6" про стягнення 376 555,68 грн., з яких 354 101,12 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 14 629,46 грн. - пеня та 7825,10 грн. - 3 % річних, з посиланням на приписи статей 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 01.11.2000 року № 1630200, внаслідок чого за період з 01.10.2011 р. по 01.01.2013 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2013 р. становить 354 101,12 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.
У відзиві на позовну заяву ЖБК "Автотранспортник-6" частково не погоджувався з вимогами позивача вказуючи, зокрема на те, що позивачем всього було поставлено теплової енергії відповідачу для послуг з опалення та гарячого водопостачання у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 о. на суму 286 832,86 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. (суддя Грєхова О.А.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ЖБК "Автотранспортник-6" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 354 101,52 грн., 7 825,10 грн. - 3 % річних та 14 629,46 грн. пені, 7531,11 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зокрема, встановивши, що як підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та відомостями позивача, поставка теплової енергії у заявлений позивачем період здійснювалась в межах обсягів узгоджених сторонами при укладенні договору № 1630200 та встановленими сторонами у пункті 1.4 додатку № 1 до нього, та розрахованих із застосуванням максимальних теплових навантажень, визначених у пункті 1.1. додатку № 1 до договору, зважаючи на відсутність у відповідача приладів обліку, і як наслідок не подання звіту. При цьому, обґрунтованого контррозрахунку обсягів теплової енергії із зазначенням методів нарахування, виходячи із даних, встановлених сторонами при укладені договору, відповідачем суду не надано, а вказані у наданому відповідачем розрахунку дані не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.
За апеляційною скаргою ЖБК "Автотранспортник-6" Київський апеляційний господарський суд (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.05.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ЖБК "Автотранспортник-6" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням та порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою доводів відповідача про його непогодження із визначенням позивачем кількості Гкал на потреби гарячого водопостачання, оскільки їх вартість значно перевищувала у період дії договору, укладеного між сторонами, дія якого припинилась 31.12.2012 р., а дійсна вартість використаної відповідачем теплової енергії за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. становить 286 832,86 грн.
При цьому, заявник касаційної скарги зазначає, що судами залишено поза увагою та не спростовано встановлена у розрахунку, виконаному новим виконавцем житлово - комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої, холодної води та водовідведення у будинках ЖБК "Автотранспортник-6" - ТОВ "Водоканал - Сервіс", менша потреба у гарячому водопостачанні, а відтак і неправильність розрахунку, здійсненого позивачем, а також не перевірено кількість теплової енергії що використана відповідачем.
Скаржник зазначає, що судами не з'ясовані підстави застосування позивачем, який є юридичною особою у розрахунках з відповідачем, який також є юридичною особою, тарифів встановлених для населення, а також неправильно застосована частина 1 статті 275 Господарського кодексу України, оскільки відповідач ніяку теплову енергію не приймав та не купував у позивача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.11.2000 року між ПАТ "Київенерго" (Енергопостачальна організація) та ЖБК "Автотранспортник - 6" (абонент) було укладено договір № 1630200 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 1630200 Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно додатку № 1 до цього договору.
Судами під час розгляд справи встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору № 1630200, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності, порядок розрахунків за теплову енергію та інше.
Згідно з пунктом 2.3.1 договору № 1630200 Абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору № 1630200, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами.
Пунктом 5.1 договору № 1630200 сторонами встановлено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку, з гарячого водопостачання - розрахунковим способом.
Відповідно до пункту 3.2 додатку 4 до договору № 1630200, якщо Абонент не має приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел позивача та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання відповідача в розрахунковому періоді.
Судами зазначено, що як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, у останнього відсутні прилади обліку, отже облік споживання теплової енергії здійснювався позивачем розрахунковим способом.
Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" та Закону України "Про теплопостачання" енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що при укладенні договору № 1630200, зокрема, у пунктах 2.2.1, 2.3.1, 5.1, 8.1 та додатків № 1, 4 до договору, сторони погодили обсяги постачання, одиницю виміру теплової енергії, теплове навантаження, порядок розрахунків, об'єкт теплопостачання та строк дії договору.
Додатком № 1 до договору № 1630200 сторони дійшли згоди щодо величини визначення обсягів теплової енергії, яка постачається позивачем відповідачу, а саме Гкал, та приєднаного теплового навантаження окремо на опалення та гаряче водопостачання, доказів внесення змін до укладеного договору щодо одиниці вимірювання теплової енергії або рішення суду про визнання договору недійсним сторонами суду не надано.
Пунктами 1.1, 1.4 додатку № 1 до договору № 1630200 сторонами визначено щомісячний максимальний обсяг поставки позивачем відповідачу у 2000 році теплової енергії та максимальне теплове навантаження окремо з гарячого водопостачання та опалення в Гігакалоріях.
У пункті 4 додатку № 1 до договору № 1630200 сторони передбачили, що дата зняття відповідачем показників приладу обліку - 25 число поточного місяця, надання звіту позивачу з показами приладів обліку - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується позивачем згідно з максимальними договірними навантаженнями.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що як підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та відомостями позивача, поставка теплової енергії у заявлений позивачем період - з 01.10.2011 р. по 01.01.2013 р. здійснювалась в межах обсягів узгоджених сторонами при укладенні договору № 1630200 та встановленими сторонами у пункті 1.4 додатку № 1 до нього, та розрахованих із застосуванням максимальних теплових навантажень, визначених у пункті 1.1. додатку № 1 до договору № 1630200, зважаючи на відсутність у відповідача приладів обліку, і як наслідок не подання звіту.
При цьому, як встановлено судами, матеріали справи не містять доказів зміни сторонами умов договору № 1630200 щодо максимальних обсягів поставки теплової енергії та максимального навантаження, а також порядку здійснення розрахунку обсягів спожитої теплової енергії. Доказів, що підтверджують поставку позивачем відповідачу теплової енергії в обсягах, що перевищують визначені сторонами при укладенні договору № 1630200, з тепловим навантаженням більшим, ніж передбачено сторонами при укладенні договору № 1630200, відповідачем не надано.
Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що відповідачем обґрунтованого контррозрахунку обсягів теплової енергії із зазначенням методів нарахування, виходячи із даних, встановлених сторонами при укладені договору, відповідачем не надано, а наданий відповідачем контррозрахунок не приймається до уваги, зважаючи, що вказані в ньому дані не відповідають умовам укладеного сторонами договору.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що вартість поставленої Енергопостачальною організацією відповідачу теплової енергії становить 354 101,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками за період з 01.10.2011 р. по 01.01.2013 р. та відомостями обліку споживання теплової енергії.
При цьому, як зазначено судами розрахунок вартості теплової енергії здійснювався позивачем за тарифами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України, яка в силу Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", який набрав чинності з 22.07.2010 року, Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14.12.2010 року було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго", дія яких встановлена з 01.01.2011 р., що спростовує доводи відповідача про неправомірне застосування тарифі встановлених постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 р.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що пунктами 2, 3 додатку 4 до договору № 1630200 встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач до 25 числа поточного місяця сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
ЖБК "Автотранспортник-6" за надані послуги по договору № 1630200 в період 01.10.2011 по 01.01.2013 2013 не розрахувався, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором 1630200 становить 354 101,12 грн.
Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 вказаного Кодексу передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплата неустойки.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що положеннями пункту 3.5 додатку № 4 до договору встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (пункт 3 цього додатку) Енергопостачальна організація нараховує "Абоненту" пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача виходячи із встановлених обставин справи щодо наявності заборгованості у розмірі 354101,12 грн., з огляду на умови укладеного між сторонами договору з додатками та з урахуванням приписів чинного законодавства, суди дійшли висновку щодо правомірності нарахування позивачем пені у розмірі 14 629,46 грн. та річних у розмірі 7825,10 грн.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи приписи законодавства та виходячи із встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими такими, що спростовуються матеріалами справи та такими, що зводяться до непогодження скаржника із встановленими судами обставинами справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. у справі № 910/1589/13 та рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач