23 липня 2013 року Справа № 922/955/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р.
у справі№ 922/955/13 Господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД"
доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"
простягнення коштів
за участю представників:
позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
відповідачаКрупка О.О., дов. від 04.02.2013р.
У березні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД", звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" заборгованості у сумі 53341,80 грн., пені - 4417,13 грн. та 3% річних - 1766,85 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників для потреб структурних підрозділів УМГ "Харківтрансгаз", посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про погашення існуючої заборгованості в сумі 54308,46 грн. на підставі відповідних платіжних доручень, проти нарахування штрафних санкцій заперечив.
Також відповідачем були подані відповідні клопотання про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені; про зменшення розміру компенсаційних до стягнення 3% річних на 90%; про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців зі щомісячною оплатою рівними частинами. В обгрунтування клопотань поданих відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України відповідач послався на те, що він є підприємством державного сектору економіки, виконує зобов'язання з транзиту природного газу і не має можливості виконати рішення негайно у зв'язку з відсутністю достатніх грошових коштів через існуючу дебіторську заборгованість контрагентів перед відповідачем у сумі 61583053 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.04.2013р. (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 53341,80 грн. заборгованості; 1766, 85 грн. - 3% річних; 1102,17 грн. витрат з оплати судового збору; в частині стягнення 4417,13 грн. пені у позові відмовлено.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором, які не були належно та своєчасно оплачені відповідачем; відмовою в частині стягнення пені з підстав спливу позовної давності; в клопотаннях про зменшення розміру 3% річних на 90% та про надання розстрочки виконання рішення суду відмовлено у зв'язку з відсутністю обставин для розстрочення виконання рішення, що ускладнюють або виключають виконання рішення, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. (судді: Слободін М.М.-головуючий, Гончар Т.В., Істоміна О.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, зазначено про недоведеність обставин, наведених у клопотанні про розстрочення виконання рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру суми 3% річних на 90% та про розстрочення виконання рішення, прийняти нове рішення про задоволення клопотання про зменшення суми 3% річних на 90% та розстрочити виконання рішення суду строком на 36 місяців рівними частинами щомісячно.
Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною судовою інстанцією статей 4, 43, 83, 121 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що суд не взяв до уваги обставини відповідача, які ускладнюють та унеможливлюють виконання рішення суду негайно та в повному обсязі а саме, відповідач є підприємством державного сектору економіки, виконує зобов'язання з транзиту природного газу, несе значні витрати через посилену експлуатацію магістральних газопроводів, має заборгованість по заробітній платі перед працівниками філії; також скаржник послався на неповне з'ясування та недоведеність обставини справи, які суди визнали встановленими.
Позивач не надав відзив на касаційну скаргу та не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Місцевим господарським судом задоволено клопотання позивача про заміну відповідача на його правонаступника. Замінено відповідача у справі - Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз".
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.07.2011р. між ТОВ "Марко Лтд" (виконавець) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник) був укладений договір №110706850 на закупівлю послуг по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників для потреб структурних підрозділів УМГ "Харківтрансгаз" № 110706850, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги: обстеження технічного стану та діагностики вогнегасників; виконання послуг по проведенню регламентного ремонту та перезарядки вогнегасників.На підтвердження факту надання послуг за цим договором, складається акт наданих послуг.
Відповідно до пунктів 1.2, 3.1, 4.1, 4.2 цього договору зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору; ціна договору становить 107650,26 грн.; оплата здійснюється поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Відповідно до пунктів 5.5, 6.1.1 договору, послуги повинні надаватися у відповідності до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану, що є невід'ємною частиною договору; замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги.
Відповідно до пункту 7.1 вказаного договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором строни несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Згідно з пунктом 7.2 зазначеного договору за прострочення надання послуг або надання в меншій кількості, ніж передбачено цим договором, відмову надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1%від вартості недоданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Апеляційною інстанцією встановлено, що протягом терміну дії договору виконавець у відповідності до зобов'язань за договором належним чином надавав послуги замовнику на загальну суму 107650,26 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: № ОУ-0001385 від 01.08.2011р. на суму 27486,54 грн., у тому числі ПДВ; №ОУ-0001447 від 03.08.2011р. на суму 21049,68 грн., в тому числі ПДВ; № ОУ-0001300 від 18.07.2011р. на суму 5772,24 грн., у тому числі ПДВ; № ОУ-0001317 від 19.07.2011р. на суму 53341,80 грн., у тому числі ПДВ., підписані уповноваженими особами як з боку виконавця, так і з боку замовника та скріплені печатками товариств сторін без зауважень та претензій.
Відповідачем здійснювалися часткові оплати виконаних робіт за актами: № ОУ-0001385 від 01.08.2011р., № ОУ-0001447 від 03.08.2011р., № ОУ-0001300 від 18.07.2011р., за актом № ОУ-0001317 від 19.07.2011р.; термін оплати послуг закінчився 14.01.2012р.
Попередніми судовими інстанціями досліджено, що відповідачем сплачено суму боргу 54308,46 грн., відтак, заборгованість відповідача складає 53341,80 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).
Відповідно до статей 626 та 629 цього Кодексу договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 216 цього Кодексу, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 1 статті 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 53341,80 грн. основного боргу та 1766,85 грн. 3% річних за період з 14.01.2012р. по 25.02.2013р. місцевий господарський суд виходив з доведеності вказаними вище матеріалами справи існування між сторонами договірних зобов'язань за укладеним договором про надання послуг, виконання позивачем умов укладеного договору, що породжує у відповідача обов'язок оплатити послуги за положеннями договору та за приписами чинного законодавства; переглядаючи справу в повному обсязі суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду.
Відмовляючи в частині стягненні пені у сумі 4417 грн., апеляційний господарський суд правомірно вказав, що умови договору не передбачають стягнення пені за прострочку платежу.
Отже, попередніми судовими інстанціями встановлено, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 53341,80 грн. основного боргу та 1766,85 грн. 3% річних.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення 3% річних у сумі 1766,85 грн. на 90%, заявленого в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України та про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців зі щомісячною оплатою рівними частинами, поданих з тих підстав, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, виконує зобов'язання з транзиту природного газу і не має можливості виконати рішення негайно у зв'язку з відсутністю достатніх грошових коштів через існуючу дебіторську заборгованість контрагентів перед відповідачем у сумі 61583053 грн. слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, відмовляючи в клопотанні про зменшення розміру стягнення 3% річних у сумі 1766,85 грн. на 90%, суд апеляційної інстанції дослідив доводи скаржника та вірно вказав про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, судова колегія зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, апеляційний господарський суд вказав про відсутність доказів, які підтверджували б обставини, викладені в клопотанні щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, тому оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.
Висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України та грунтуються на належно досліджених матеріалах справи, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених апеляційною інстанцією обставин справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.
Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. у справі № 922/955/13 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2013р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач