23 липня 2013 року Справа № 921/42/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача -не з'явились,
відповідача третьої особи прокуратури-не з'явились, -не з'явились, -Томчук М.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника прокурора Тернопільської області
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013
у справі№921/42/13-г
за позовомпрокурора Чортківського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
до (третя особаЧортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - Чортківська міська рада)
про стягнення 930601 грн. збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.03.2013 (суддя Шумський І.П.) позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення скасовано та в позові відмовлено з підстав недоведеності вини відповідача у самовільному водокористуванні.
Перший заступник прокурора Тернопільської області в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.ст.44,48,49,110,111 Водного кодексу України, ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.6,7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Зокрема, скаржник вказує на доведеність наявними у справі доказами факту вчинення відповідачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування шляхом використання без спеціального дозволу поверхневих та підземних вод для потреб населення, а дії Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області щодо відмови у видачі нового дозволу порушником не оскаржено. Крім того, заявник вважає невірним висновок апеляційного суду про неврахування судом першої інстанції статусу відповідача як комунального підприємства, діяльність якого спрямована на забезпечення питною водою населення та не могла бути зупинена, оскільки обов'язок отримання дозволу на спецводокористування не залежить від організаційно-правової форми підприємства-водокористувача чи джерел його фінансування.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області (далі - Держекоінспекція) проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт від 19.09.2012 (а.с.14), яким встановлено, що Чортківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства в період з 18.09.2012р. по 21.11.2012р. здійснювало забір 106210куб.м. прісних поверхневих та 20350куб.м. підземних вод для виробничих та господарських потреб без дозволу на спеціальне водокористування, так як термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування закінчився 28.04.2012р., що є порушенням ст.44 Водного Кодексу України.
18.09.2012р. за результатами перевірки старшим державним інспектором Лужецькою С.Ф. складено протокол про адміністративне правопорушення №001290 стосовно начальника Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Вівчара В.В. (а.с.23).
На підставі зазначеного акту та зафіксованих порушень, винесено припис №3-1/3760 від 20.09.2012, яким зобов'язано Чортківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства отримати дозвіл на спеціальне водокористування в термін до 01.01.2013р. (а.с.24).
В подальшому, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.11.2012 встановлено факти невиконання Чортківським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства припису Держекоінспекції №3-1/3760 від 20.09.2012 та здійснення відповідачем забору поверхневих та підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування (а.с.15). Даний акт підписано директором відповідача без зауважень. На підставі зазначеного акту та зафіксованих порушень, винесено припис №3-1/4835 від 23.11.2012, яким повторно зобов'язано Чортківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства отримати дозвіл на спеціальне водокористування в термін до 01.01.2013р. (а.с.30).
Доказів оскарження чи скасування у встановленому законом порядку вказаних актів та приписів матеріали справи не містять.
Розмір збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування, розрахований згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389 (далі - Методика №389). Сума збитків за період з 18.09.2012р. по 21.11.2012р. визначена в розмірі 930601 грн. (а.с.25). Розрахунок здійснено на підставі довідки відповідача №416 від 22.11.2012 про кількість забраних поверхневих та підземних вод за період з 18.09.2012р. по 21.11.2012р. (а.с.26).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, як норми Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", так і Методики №389 оперують поняттям "винної особи", що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.
Судом першої інстанції не враховано статус відповідача, зокрема, залишено поза увагою те, що комунальне підприємство отримує дотації з місцевого бюджету для здійснення господарської діяльності та забезпечує водопостачання населенню, підприємствам і організаціям та не може зупинити свою діяльність у зв'язку з невидачею дозволу на спеціальне водокористування.
Матеріали справи свідчать про вжиття певних, хоча і недостатніх заходів для отримання нового дозволу відповідачем, зокрема, 12.01.2012р. відповідачем направлено до Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області заяву на продовження дозволу на спецводокористування (а.с.86), в задоволенні якої відмовлено, оскільки дозвільним органом умовою для подальшого продовження терміну дії дозволу на спецводокористування було визначено початок будівництва каналізаційних очисних споруд.
Кошти на будівництво каналізаційних очисних споруд у м.Чорткові передбачені районною програмою "Питна вода Чортківщини на 2011-2015 роки", яка затверджена розпорядженням Чортківської районної адміністрації №363 від 18.05.2011, відповідно до якої повинно було бути виділено 5369,3 тис. грн. з місцевого, 1820 тис. грн. з обласного та 22800 тис. грн. з державного бюджетів (а.с.93-97). Відповідачем на виконання даної програми було виготовлено проектну документацію реконструкції очисних споруд та проведено комплексну експертизу, однак, протягом 2011-2012рр. на виконання програми не було виділено жодних коштів.
У відповідь на листи та клопотання відповідача про виділення коштів на реконструкцію очисних споруд, адресовані Міністерству регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерству екології та природних ресурсів України, повідомлено, що питання виділення коштів для реконструкції очисних споруд у м.Чорткові може бути розглянуто в установленому законодавством порядку під час формування відповідних переліків об'єктів Тернопільською облдержадміністрацією, Мінрегіоном та Мінекономрозвитку і подання відповідного проекту розвитку систем водопостачання та водовідведення на конкурс проектів, однак, станом на 13.04.2012р. запит щодо проведення заходів по фінансуванню робіт з реконструкції міських очисних спору м.Чорткова до Міністерства не надходив (а.с.82-85).
З огляду на викладене, апеляційна інстанція зазначила, що відповідач не мав можливості припинити водопостачання населенню, підприємствам і організаціям у зв'язку із відсутністю продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування, оскільки зупинка водопостачання могла призвести до порушення забезпечення громадян питною водою для питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, що несе загрозу життю та здоров'ю відповідно до статей 6,7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність вини в діях відповідача щодо продовження забору та використання води для її постачання населенню як необхідного елементу складу цивільного правопорушення.
Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Судом першої інстанції з врахуванням вимог ст.ст.44,49,110,111 Водного кодексу України, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 №389, на підставі ретельної правової оцінки актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.09.2012 та від 21.11.2012, протоколу про адміністративне правопорушення від 18.09.2012 №001290, приписів №3-1/3760 від 20.09.2012 та №3-1/4835 від 23.11.2012, розрахунку збитків та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а апеляційним судом не спростовано факт порушення відповідачем водного законодавства шляхом самовільного спецводокористування (використання підземних вод без спеціального дозволу) в період з 18.09.2012р. по 21.11.2012р., внаслідок чого державі було завдано збитків на спірну суму.
Колегія визнає помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність вини відповідача у самовільному водокористуванні, який (висновок) ґрунтується передусім на відсутності надходження бюджетних коштів для будівництва очисних каналізаційних споруд, оскільки згідно з імперативними вимогами п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
При цьому, чинне водне законодавство не визначає обставини необхідності безперебійного забезпечення потреб населення у питному водопостачанні та відсутності бюджетного фінансування в якості підстав для звільнення водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування, а також від відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неотриманням такого дозволу.
Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином вищенаведені обставини перешкодили одержанню дозволу на спецводокористування ще до настання періоду, охопленого перевірками, з огляду на те, що дія попереднього дозволу закінчилася ще 28.04.2012р. і про цей факт водокористувачу було відомо завчасно.
Відтак, встановлені судами обставини здійснення самовільного забору відповідачем поверхневих та підземних вод для забезпечення питною водою населення не звільняють порушника від виконання вимог ст.ст.44,49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування.
Слід також погодитися з твердженням заявника про те, що обов'язок отримання дозволу на спецводокористування не залежить від організаційно-правової форми підприємства-водокористувача чи джерел його фінансування. Адже, відповідач, як первинний водокористувач, повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування незалежно від статусу комунального підприємства, що утримується за рахунок дотацій місцевого бюджету, а також незалежно від кінцевих споживачів добутих водних ресурсів.
Касаційна інстанція також враховує, що незаконність чи протиправність дій Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області щодо відмови у продовженні терміну дії дозволу на спецводокористування не встановлено в порядку адміністративного судочинства, тому апеляційний суд правильно зазначив про невжиття відповідачем достатніх заходів для отримання нового дозволу.
Відтак, колегія вважає, що висновок апеляційного суду щодо недоведеності вини в діях відповідача по самовільному водокористуванню, внаслідок яких державі було завдано збитків, не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Наведене переконливо свідчить про обґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.6 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З огляду на те, що підставою скасування рішення судом апеляційної інстанції стало неправильне застосування останнім норм ст.1166 ЦК України та ст.ст.44,48,49,110,111 Водного кодексу України, а судом першої інстанції встановлено факт завдання державі збитків внаслідок самовільного забору відповідачем підземних вод (без спеціального дозволу), і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, тому первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, слід зазначити наступне.
Як роз'яснено в п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.
Згідно з пп.1,2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
За таких обставин, в силу вимог ст.49 ГПК України та з врахуванням задоволення касаційної скарги першого заступника прокурора Тернопільської області судовий збір у сумі 9306,01 грн. покладається на відповідача, який не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.49,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Тернопільської області задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 у справі №921/42/13-г скасувати, а рішення господарського суду Тернопільської області від 07.03.2013 у даній справі залишити без змін.
Стягнути з Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в доход Державного бюджету України 9306,01 грн. судового збору.
Наказ доручити видати господарському суду Тернопільської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді : Є.Чернов
В.Цвігун