25 липня 2013 року Справа № 5023/5583/12(5023/274/12)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.,
суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерної компанії "Харківобленерго"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.05.13
у справі№5023/5583/12(5023/274/12)
господарського судуХарківської області
за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"
доДержавного підприємства "ТЕЦ-2 "Есхар"
треті особиАкціонерне товариство "Бізнес-сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова", Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія", Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Відкрите акціонерне товариство "Атоменергокомлект", Акціонерне товариство "Харімпекс"
проспонукання виконати умови мирової угоди
за участю представників від:
позивачаСолдатенко А.М. (дов. від 17.09.12)
відповідача та т.ос.4Снігир Т.А. (дов. від 22.01.13 та від 23.07.13)
Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про спонукання ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" виконати умови мирової угоди, затвердженої рішенням арбітражного суду Харківської області від 24.07.01 по справі №8164/3-17.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.13
(суддя Лавренюк Т.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.
За результатом апеляційного перегляду справи Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Фоміна В.О., суддів: Крестьянінова О.О., Хачатряна В.С.) 23.05.13 прийняв постанову, якою рішення скасував з процесуальних підстав, але прийняв аналогічне рішення (про відмову в позові) з аналогічних підстав.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати,позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що рішеннями у справі №17/358-03 визнаний недійсним договір уступки права вимоги №169, за умовами якого позивач передав ТОВ "Енергосоюз" право вимоги з відповідача залишку заборгованості у розмірі 1589700,00 за мировою угодою у справі №8164/3-17, а відтак, скаржник наполягає на тому, що право вимоги зазначеної суми автоматично повернулося до нього.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 24.07.01 у справі №8164/3-17 за позовом АК "Харківобленерго" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 17356000грн. арбітражним судом Харківської області затверджено мирову угоду та зазначено про видачу наказу. Відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди сторони підтвердили, що заборгованість ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АК "Харківобленерго" визначена згідно розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджені Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу ДП "ТЕЦ-2" Есхар) склала суму 17356000,00грн., яка підлягала реструктуризації з погашенням щомісячно в розмірі 300000грн. до повного погашення в строк до 01.07.06.
В період з 24.07.01 по 06.02.03 відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 1459000грн., а залишок боргу за мировою угодою склав 15897000,00грн.
06.02.03 позивач уклав із ТОВ "Енергосоюз" договір №169 про відступлення вимоги, за умовами якого ТОВ "Енергосоюз" отримало право вимоги за зобов'язаннями між АК "Харківобленерго" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" у розмірі 15897000грн., що випливають з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджених Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). За уступку вимоги ТОВ "Енергосоюз" повинен був перерахувати на рахунок АК "Харківобленерго" 3974250грн. в строк до 20.07.03.
24.02.04 ТОВ "Енергосоюз" згідно договору уступки права вимоги №6/2-у уступило АТ "Бізнес-сервіс" право вимоги в сумі 15897000грн. за договором №169 від 06.02.03, укладеним між ТОВ "Енергосоюз" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар". АТ "Бізнес-сервіс" зобов'язано було сплатити за цим договором ТОВ "Енергосоюз" 4000000грн. АТ "Бізнес-сервіс" було здійснено повний розрахунок з ТОВ "Енергосоюз" за набуте право вимоги.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.04 у справі № 38/154-04 задоволено позовні вимоги АТ "Бізнес-сервіс" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 15897000грн. заборгованості, що виникла на підставі договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.04, розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджених Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).
15.12.07 між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", ВАТ "Атоменергокомплект" та АТ "Бізнес-сервіс" укладено договір про переведення боргу №15/12/07, за яким ВАТ "Атоменергокомплект" прийняло на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс" у сумі 11066561,95грн., що виникла з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.04, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджених Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).
21.12.07 ВАТ "Атоменергокомплект" уклав з ТОВ "Шахта "Садова" договір про відступлення права вимоги №Ц-21/12, за яким ВАТ "Атоменергокомплект" відступило на користь ТОВ "Шахта "Садова" право вимоги від ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" проведення розрахунків у розмірі 11066561,95грн., за прийнятий ВАТ "Атоменергокомплект" борг за договором про переведення боргу від 15.12.07 №15/12/07.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.08 у справі №29/284-08 стягнуто з ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" на користь ТОВ "Шахта "Садова" 11066561,95грн. за договором про відступлення права вимоги №Ц-21/12 від 21.12.07.
26.08.08 між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" та АТ "Харімпекс" укладено договір про перевід боргу №26/08-08, згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 300000грн., які мало ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс", що виникли з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.04, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджених Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). Вказаний перевід боргу був погоджений із АТ "Бізнес-сервіс".
Таким чином, на підставі аналізу матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Бізнес-сервіс" має право вимоги в сумі 11066561,95грн. з ВАТ "Атоменергокомплект" та 300000грн. з АТ "Харімпекс" (замість ДП "ТЕЦ-2 "Есхар"), що виникло з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.04, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.98, затверджених Міненерго України 26.09.98 (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.98 про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).
Відмовляючи в позові, суди послалися на те, що позивач не має права вимоги до відповідача, оскільки кінцевим набувачем відчуженого позивачем за договором № 169 від 06.02.03 права вимоги до відповідача виконання своїх зобов'язань з погашення заборгованості, та яке було предметом затвердженої судом мирової угоди у справі № 8164/3-17, стало АТ "Бізнес-сервіс".
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № 169 від 06.02.03 визнаний недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.04, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.08.04 у справі № 17/358-03, що, на думку позивача, призвело до повернення до нього права вимоги, яке було передано за цим правочином, в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України.
Судами ці посилання позивача були проаналізовані та відхилені з посиланням на те, що визнання договору недійсним автоматично не призводить до отримання позивачем назад права вимоги до відповідача. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне підтримати такі правові висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами. Згідно із статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Тобто, право вимоги приписами цивільного законодавства прирівняне визнається майном.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
АТ "Бізнес-сервіс" є добросовісним набувачем спірного права вимоги, так як придбала його за відплатним договором, сплативши його вартість. В той же час, майно (право вимоги) вибуло із володіння позивача за його волею, оскільки він підписав договір про уступку права вимоги. Тому суди дійшли цілком правильного висновку, що подальше визнання договору уступки права вимоги недійсним не означає для позивача відновлення його права вимоги.
Слушним також є зауваження судів, що у разі задоволення зазначеного позову у відповідача буде існувати обов'язок виконання одного зобов'язання перед двома кредиторами одночасно, що є неприпустимим.
Крім того суд касаційної інстанції зауважує, що, позовні вимоги, предметом яких є спонукання виконати умови мирової угоди, не можуть бути задоволені в принципі, так відповідно п.5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (яка була чинною на момент затвердження мирової угоди) мирова угода, затверджена ухвалою суду, є виконавчим документом та має виконуватися в порядку, встановленому цим законом. Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає можливості ні для існування ні для задоволення позову про спонукання до виконання виконавчого документу.
Тому суди цілком правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.13 у справі №5023/5583/12(5023/274/12) залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді С.В. Бондар
Б. М. Грек