Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"22" липня 2013 р. Справа № Б8/030-12
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в особі керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.,
до відповідача, - відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1,
про визнання недійсним договору та витребування майна,
та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1,
до відповідача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1,
про визнання договору дійсним,
в межах справи №Б8/030-12
за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 14371869, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22,
до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1,
про банкрутство,
керуючий санацією Боржника: арбітражний керуючий Толчеєв Олексій Юрійович, який діє на підставі ліцензії серії АВ №548006, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 27.01.2011 року та ухвали господарського суду Київської області від 09.07.2012 року;
Кредитор 1 - Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, ідентифікаційний код юридичної особи: 38164151; місцезнаходження: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 52;
Кредитор 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», ідентифікаційний код юридичної особи: 32010004; місцезнаходження: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Довженка, буд. 15/1,
за участю представників учасників провадження:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Блащук Н.І., яка діє на підставі довіреності б/№, б/дати;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Лісовський А.В., який діє на підставі довіреності від 20.05.2013р. №380, -
в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/030-12 за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (ідентифікаційний код: 14371869, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22) (Кредитор) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» (ідентифікаційний код: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 03 березня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13 березня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. розпорядником майна Боржника; вирішено інші процедурні питання у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №Б8/030-12 затверджено реєстр вимог кредиторів, ухвалено провести перші збори кредиторів до 28 червня 2012 року та до 30 червня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі; вирішено інші процедурні питання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09 липня 2012 року відкрито процедуру санації Боржника, призначено керуючим санацією Боржника арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.; вирішено інші процедурні питання у справі.
18 червня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в особі керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. про визнання недійсним договору та витребування майна б/№, б/дати (вх. №2276 від 18 червня 2013 року), якій Позивач просить: визнати недійсним Договір поставки №540/м від 20 січня 2011 року, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» (09751, Київська обл., Богуславський р-н, с. Медвин, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 32167932) та відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 00951770); витребувати від відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» 204,32 тонн пшениці на загальну вартість 356 944,00 грн.
Свої вимоги, викладені у позовній заяві про визнання недійсним договору та витребування майна б/№, б/дати Позивач за первісним позовом мотивує положеннями ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом: «Закон про банкрутство») та вказує, що 20 січня 2011 року невідомою особою від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» в особі уповноваженого представника Рудченко С.М. було укладено договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м. Договір, укладений невідомою особою від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», укладено з порушенням п.п. 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», а саме: без затвердження загальними зборами учасників товариства ціни на продаж продуктів власного виробництва; без надання головою зборів учасників товариства повноважень генеральному директору на укладання, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн. в місяць.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18 червня 2013 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» про визнання недійсним договору та витребування майна б/№, б/дати прийнято до розгляду в межах справи №Б8/030-12 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 03 липня 2013 року; зобов'язано Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом надати документальні докази у справі, звірити взаєморозрахунки станом на дату призначеного судового засідання і надати господарському суду акт звірки.
В судове засідання 03 липня 2013 року з'явився представник Позивача за первісним позовом, який частково виконав вимоги ухвали суду від 18 червня 2013 року та надав свої пояснення у справі. Відповідач за первісним позовом та інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 18 червня 2013 року не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 03 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 22 липня 2013 року.
22 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» надійшла зустрічна позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544 (вх. №15736 від 22 липня 2013 року), у якій Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати дійсним договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м.
Позивач за зустрічним позовом свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивач за зустрічним позовом сплатив на розрахунковий рахунок Відповідача за зустрічним позовом кошти в сумі 356 944,00 грн. за отриманий товар за договором поставки від 20 січня 2011 року, що вказує на вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» дій, які свідчать про виконання правочину, а саме прийняття коштів за поставлений товар.
22 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву від 18 липня 2013 року №541 (вх. №15751 від 22 липня 2013 року) з доданими документами, у якому Відповідач за первісним позовом просить прийняти рішення про відмову в позові товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», обґрунтовуючи це, зокрема, тим, що Позивач за первісним позовом вчинив дії, які свідчать про виконання правочину, а саме прийняв кошти за поставлений товар, що підтверджується реєстром документів, проведених по системі клієнт банк.
В судове засідання 22 липня 2013 року з'явився представник Позивача за первісним позовом, який виконав вимоги ухвали суду від 03 липня 2013 року, надав свої пояснення у справі, позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову. В судове засідання з'явився Відповідач за первісним позовом, який вимоги ухвали суду від 03 липня 2013 року в повному обсязі не виконав, надав пояснення у справі, проти первісного позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити та задовольнити зустрічний позов.
У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22 липня 2013 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом, вивчивши подані ними докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 34, 35 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом: ГПК України), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Провадження у справі про банкрутство № Б8/030-12 перебуває у процедурі банкрутства - санації боржника.
Пунктом 5 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.
Відповідно до ч. 3 п. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 п. 10.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №04-5/1193 від 04.06.2004 р., відповідно до частини 11 статті 17 Закону після введення процедури санації у межах справи про банкрутство господарським судом розглядаються заяви керуючого санацією про визнання недійсними угод (правочинів), укладених боржником до винесення ухвали про санацію, які мають ознаки, передбачені абзацами другим і третім частини 11 статті 17 Закону. Про визнання таких угод (правочинів) недійсними чи відмову у визнанні недійсними судом, що розглядає справу про банкрутство, виноситься ухвала. Розгляд заяв про визнання таких угод (правочинів) недійсними повинен здійснюватись з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода (правочин).
Відповідно до п. 81 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, розгляд господарським судом заяв про визнання таких угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода.
Судом встановлено, що 20 січня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» в особі уповноваженого представника Рудченко С.М., якій діє на підставі довіреності від 02 листопада 2010 року та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в особі директора Луценко В.Н., який діє на підставі статуту, укладено договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник передає, а покупець приймає сільськогосподарську продукцію.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, кількість, ціна та загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару згідно виписаних накладних. Покупець здійснює оплату партії товару револьверно шляхом перерахування 100% суми вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів після поставки партії товару на особовий рахунок відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» згідно п. 3.3.
Пунктами 3.2., 3.3. Договору визначено, що перша партія товару повинна бути поставлена до 20 січня 2011 року. Строк поставки наступних партій буде узгоджений додатково. Датою поставки партії товару вважається дата переоформлення або доставки партії товару на елеватор, що підтверджується реєстром про надходження зерна на особовий рахунок відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ».
Згідно п. 4.1. Договору, договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків сторін до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом на виконання вимог п. п. 1.1. Договору, в період з 21 січня 2011 року по 26 січня 2011 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 712 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач за первісним позовом прийняв сільськогосподарську продукцію у кількості 204,32 тонн на загальну суму 356 944,00 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 00 коп.), що підтверджено накладними від 21 січня 2011 року №10, від 22 січня 2011 року №11, від 24 січня 2011 року №12, від 25 січня 2011 року №13, від 26 січня 2011 року №14, які підписані Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом на виконання вимог п. п. 1.1., 2.1., 3.3. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем за первісним позовом товару у обсягах та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Позивач за первісним позовом та Відповідач за первісним позовом не заперечують.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», на виконання п. 2.2. Договору, перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» грошові кошти в рахунок оплати за отриманий товар за Договором у розмірі 356 944,00 грн., що підтверджується реєстром документів проведених по системі «Клієнт-Банк» за період з 26 січня 2011 року по 26 січня 2011 року, за період з 07 лютого 2011 року по 07 лютого 2011 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Поряд з цим, судом встановлено, що з урахуванням п. 4.1. Договору, договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м припинив свою дію 31 грудня 2011 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач за первісним позовом посилається на порушення п.п. 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», допущені невідомою особою, яка діяла від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА».
Дослідивши матеріали справи, зокрема статут товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в редакції, чинній станом на момент укладення договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м (далі за текстом: Статут товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА»), судом встановлено, що згідно п. 9.2.11. Статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питань щодо відчуження, обміну споруд, техніки, обладнання та інших основних засобів та матеріальних активів, незавершеного будівництва товариства. Затвердження цін на продукцію власного виробництва.
Пунктом 9.3.3. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» визначено, що до компетенції голови зборів учасників належить надання повноважень генеральному директору товариства на укладення, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума по яких не перевищує 100 000 грн. в місяць.
Відповідно до абз. 5 п. 9.7.5. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», укладати цивільно-правові угоди від імені товариства, які не суперечать діючому законодавству України, з урахуванням обмежень, передбачених у п.п. 9.2.10; 9.2.11; 9.2.12; 9.3.2; 9.3.3. цього статуту.
Як встановлено судом, загальна сума договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м складає 356 944,00 грн. Таким чином, сума договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м, укладеного між відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» в особі директора Луценко В.Н., значно перевищує суму (100 000,00 грн.), в межах якої, згідно п. 9.3.3. Статуту, директор товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» має право укладати цивільно-правові угоди від імені товариства без обмежень.
Згідно ч.ч. 1, 3 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», - «Органи управління товариством та їх посадові особи» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», - «Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Статтею 98 Цивільного кодексу України у ч.ч. 1-3 встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м укладено директором Луценко В.Н. від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» з порушенням вимог п.п. 9.3.3, 9.7.5 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України, оскільки на момент підписання Договору, директор Луценко В.Н. не мав необхідного обсягу правоздатності та був неуповноваженою особою на укладення угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн. в місяць.
Крім того, суд приходить до висновку, що на час укладення та виконання Договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» не затверджували ціни на продукцію власного виробництва, яка була предметом Договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м, що свідчить про грубе порушення вимог п.п. 9.2.11., 9.3.3, 9.7.5 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», внаслідок чого Договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м суперечить вимогам ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України та заподіює збитки Божнику та його кредиторам.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно із вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Як вказує Позивач за первісним позовом у позовній заяві про визнання недійсним договору та витребування майна б/№, б/дати, договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м, укладений відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» укладено від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» невідомою особою.
Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15 липня 2013 року начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною проведено почеркознавчу експертизу документів, зокрема, договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ». За результатами почеркознавчої експертизи документів, начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною складено висновок експерта від 15 липня 2013 року №479, згідно якого підпис на документі договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» на другій сторінці договору в графі «Поставщик ТОВ «Агро-Богуславщина» не відповідає зразкам підпису Луценко Віктора Миколайовича, наданим у якості порівняльного матеріалу, та розрізняється з підписом Луценко В.М. за загальним виглядом та окремими ознаками в об'ємі, достатньому для негативного висновку про тотожність даних підписів.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м, підписано невідомою особою, неуповноваженою на підписання вказаного договору, та в силу вимог ст.ст. 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, вказаний договір не засвідчує волю, зазначеного у Договорі, Постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», та Договір є таким, що суперечить вищевказаним нормам Цивільного кодексу України, інтересам Позивача за первісним позовом та порушує його права, внаслідок чого позовні вимоги Позивача за первісним позовом є обґрунтованими і доведеними, в зв'язку з чим позовні вимоги Позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м, укладеного між відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» та витребування від відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» 204,32 тонн пшениці на загальну вартість 356 944,00 грн. - підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Розглянувши зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА» про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544, судом встановлено наступне.
Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до абз. 3 п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9, у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Позивача за зустрічним позовом про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544/м є вимогою про визнання факту, що суперечить ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
За таких обставин вимоги Позивача за зустрічним позовом про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544/м є безпідставними і необґрунтованими, у зв'язку з чим, та враховуючи задоволення позовних вимог за первісним позовом, в задоволенні позовних вимог Позивача за зустрічним позовом суд відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору та обставин справи.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви про визнання недійсним правочину б/н, б/д (вх. № 2276 від 18 липня 2013 року), Позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у розмірі 5 400,00 грн.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Таким чином, позовна заява з немайновою вимогою про визнання недійсним договору поставки від 20 січня 2011 року №540/м та майновою вимогою про витребування майна на загальну суму 356 944,00 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 00 коп.) мала бути оплачена судовим збором у розмірі 8 285,88 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 88 коп.).
Абзацом 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 8 285,88 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 88 коп.) відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, у зв'язку з задоволенням у повному обсязі позовних вимог за первісним позовом, покладаються судом на Відповідача за первісним позовом.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог Позивача за зустрічним позовом в повному обсязі, судовий збір у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покладається на Позивача за зустрічним позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 98 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд, -
1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА до відкритого акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» про визнання недійсним договору та витребування майна, - задовольнити повністю.
2. Визнати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, та відкритим акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, договір поставки від 20 січня 2011 року №540/м, - недійсним з моменту укладення.
3. Витребувати від публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, 204,32 тонн пшениці на загальну вартість 356 944,00 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 00 коп.).
4. В задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА про визнання договору поставки дійсним від 19 липня 2013 року №544, - відмовити повністю.
5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-БОГУСЛАВЩИНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 5 400,00 грн. (п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.).
6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, в доход державного бюджету України, судовий збір у сумі 2 885,88 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень 88 коп.).
7. Господарські витрати за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ» у вигляді судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покласти на публічне акціонерне товариство «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ», ідентифікаційний код: 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1.
8. Видати накази.
9. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Суддя Скутельник П.Ф.