Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2100/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н.М.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
Доповідач Черненко В. В.
Іменем України
24.07.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Черненко В.В.
суддів - Потапенка В.І., Кодрула М.А.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.04.2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором Позовні вимоги обґрунтовують тим, що з відповідачем по справі 29.03.2007 року укладено кредитний договір № KGХRRX02970005, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 9475,20 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Станом на 28.02.2013 року заборгованість відповідача перед банком складає 104201,16 грн., в тому числі: 9475,20 грн. - заборгованість по кредиту, 26707,49 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2615,10 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 59965,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4938,15 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.04.2013 позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначаються , що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив , що 29.03.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем укладено кредитний договір № KGХRRX02970005, за умовами якого позивач надав відповідачеві строковий кредит у сумі 9475,20 грн., на 24 місяці (на строк з 29.03.2007 року по 29.03.2009 року) зі сплатою відсотків в розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язався повернути кредит у відповідності до умов кредитного договору.
Встановлено, що позивач свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, виконав повністю, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач в свою чергу, передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом відповідно до графіку не виконує, внаслідок чого загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 28.02.2013 року складає 104201,16 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів, а саме не сплачував кошти в строк, передбачений Договором, як наслідок виникла заборгованість
Суд першої інстанції зазначив , що доводи відповідача щодо закінчення трирічного строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за договором кредиту суд не приймає до уваги, оскільки кредит надавався на 24 місяці, тобто з 29.03.2007 р. по 29.03.2009 р. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до умов Договору № KGХRRX02970005 від 29.03.2007 року п.5.5 терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Відповідно до ч.5 ст.263 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, початок строку позовної давності слід рахувати з моменту закінчення кредитного договору, тобто з 30.03.2009 року, закінчення строку позовної давності з урахування п.5.5 Договору датується 30.03.2014 року. Клопотання про застосування положень ст.551 ЦК України відповідачем не заявлялося.
Суд першої інстанції дійшов висновку до висновку, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому з останньої підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № KGХRRX02970005 від 29.03.2007 року загалом в сумі 104201,16 грн.
З апеляційній скарзі зазначається, що банк не вжив заходів щодо розірвання договору та не вжив заходів щодо предмету застави. Зазначається , що суд не звернув увагу, що нарахування та стягнення неустойки здійснюється протягом трьох років.
Колегія суддів перевірила доводи викладені в апеляційній скарзі і дійшла висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст..ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а також у строк, встановлений для його виконання.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по кредитному договору складає 104201,16 грн .
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, є безпідставними так як спростовуються матеріалами справи, встановленими судом обставинами, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав та інтересів судом. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом за захистом порушеного права відповідно до статті 16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 статті 20 право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тому доводи, зазначені в апеляційній скарзі , що позивач повинен був вирішити питання по заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно є необґрунтованими оскільки банк вибрав спосіб захисту свого права на власний розсуд шляхом стягнення грошової суми. Крім того , невиконання умов договору не тягне за собою обов'язкового розірвання договору, це право сторони , а не обов'язок. Кредитор в межах строку позовної давності має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права у спосіб який передбачено умовами закону чи договору.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги в частинні застосування трирічного строку для нарахування неустойки.
Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам(Розстрочка) (Стандарт) які є не від'ємною частиною договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.
Зазначені обставини свідчать проте , що сторони уклали у письмовій формі договір про збільшення позовної давності до 5 років, тому додаткової угоди відповідно до частини 1статті 259 ЦК України не було необхідності укладати.
Колегія суддів виходячи із встановлених обставин дійшла висновку , що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313-315, 319 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.04.2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 521 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги за такими реквізитами: Отримувач коштів - УК в м. Кіровогр./м. Кіровоград/22030001, Банк - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, Ідентифікаційний код - 38037409, рахунок 31214206780002. КБКД 22030001 Судовий збір, Призначення платежу: *;101; 22030001 Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), апеляційний суд Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 02894616.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: