Справа № 401/3450/12 Головуючий у 1 інстанції - Спаї В.В.
Справа № 22-ц/774/4039/13 Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія -46
25 липня 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Філіппової К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності, -
28 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який в процесі розгляду справи збільшив, та за яким просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску, колір «Синій», VIN-НОМЕР_1 та на 1\2 частину причепу мод. 8175 «Антор»; стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію в розмірі 21 400 грн., що складає вартість частки позивача у праві спільної сумісної власності на спільне майно подружжя; стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати, посилаючись на те, що з 12 липня 2007 року по 30 листопада 2010 року він перебував у шлюбі з відповідачем, і в цей період ними було придбано автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску, колір «Синій», VIN-НОМЕР_1 та причеп мод. 8175 «Антор», які зареєстровані на ім'я відповідача. Крім того, позивачем в інтересах сім'ї були придбані за час шлюбу меблі: гостинна вартістю 18000 грн.; матраци вартістю 3900 грн. та 5600 грн.; дитяча вартістю 15300 грн., загальною вартістю 42800 грн. Враховуючи неподільність майна (меблів), використання його виключно відповідачем, недосягнення згоди щодо його поділу, позивач згоден на грошову компенсацію його частки у спільній сумісній власності подружжя, що складає 21400 грн.
Справа з ухваленням заочного рішення суду розглядалась судом першої інстанції неодноразово.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року ухвалено: позов ОСОБА_2 задовольнити частково; визнати за ОСОБА_2 ідеальну частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1\2 частини автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску, синього кольору, VIN-НОМЕР_1, тип легковий седан (свідоцтво про право власності видане 12.02.2009 року ВРЕП-2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_3 ідеальну частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1\2 частини автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2008 року випуску, синього кольору, VIN-НОМЕР_1, тип легковий седан (свідоцтво про право власності видане 12.02.2009 року ВРЕП-2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору та ІТЗ розгляду справи у розмірі 732,15 грн. та 120 грн.; в задоволенні решти вимог позову відмовити.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року виправлено допущені описки в рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як особа, яка не приймала участі у справі, а вказане рішення впливає і порушує права та інтереси апелянта, просить рішення суду скасувати, та винести нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Будь-яких домовленостей між сторонами щодо цього майна судом встановлено не було, отже їх частки в нерухомому майні складають по 1\2 ідеальних часток. Позовні вимоги стосовно іншого заявленого майна не доведені позивачем, отже підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Судова колегія погоджується з висновком суду.
Відповідно до вимог п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч.2 ст. 372 ЦК України, - у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За встановленими обставинами у справі між сторонами відсутня домовленість або шлюбний договір про те, що спірне нерухоме майно придбане в особисту власність відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям, зокрема, за гроші отримані за договором позики, є спільною власністю чоловіка та дружини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення з боку дружини або чоловіка, які претендують на особисту приватну власність майна, набутого за час шлюбу.
Закон не передбачає доведення вказаних обставин третіми особами.
Крім того, згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судова колегія дійшла висновку і це підтверджується матеріалами справи, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - сторін у справі у зв'язку з набуттям цього майна за час зареєстрованого шлюбу. Ці обставини визнавались сторонами у справі.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апелянта про те, що спірний автомобіль вона придбала у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2011 року, а тому є власником цього автомобіля, а судом було поділено майно між сторонами у справі, яке належить їй, судова колегія вважає неспроможними, оскільки рішенням суду визначена ідеальна частка подружжя у спільному сумісному спірному майні подружжя, яке придбане ними за час зареєстрованого шлюбу, що є законним та відповідає матеріалам справи, тому підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення судова колегія не вбачає. Крім того, апелянтом не надано доказів обставин, на які вона посилається в апеляційній скарзі.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії