Справа № 185/3471/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Бондаренко В.М.
Справа № 22-ц/774/6241/13 Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія -79
25 липня 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Дерев'янка О.Г., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області на оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2013 року у цивільній справі за скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, заінтересована особа: ОСОБА_1, -
27 березня 2013 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» звернулися до суду із вказаною скаргою, за якою просили суд визнати постанови державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 01.03.2013 року неправомірними та зобов'язати державного виконавця відкрити виконавчі провадження за виконавчими листами № 429/10807/2012 від 21.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн. В обґрунтування скарги скаржник посилався на те, що постановами державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 01.03.2013 року було відмовлено у відкритті виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів виданих 21 січня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн. Державним виконавцем було встановлено, що виконавчі листи не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчих листах відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника - ОСОБА_1, що є неправомірним, так як діючий ЦПК України не містить вимоги відносно обов'язкової наявності коду ІНН боржника, як передумови судового захисту порушеного права. Крім того, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2013 року скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» - задоволено; визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції стосовно відмови у відкритті виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів виданих 21 січня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн.; зобов'язано державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції відкрити виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчих листів виданих 21 січня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн.; стягнуто з ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.
В апеляційній скарзі ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановами державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 01.03.2013 року було відмовлено у відкритті виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчих листів виданих 21 січня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн., так як у виконавчих листах відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника - ОСОБА_1
Задовольняючи скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» міськрайонний суд виходив з того, що у зв'язку із встановленими вимогами до позовної заяви, передбаченими п.2ч.2 ст. 119 ЦПК України, та на підставі якої було винесено рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн., позовна заява не містила даних щодо наявного індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, та зазначені дані не були встановлені судом при розгляді справи по суті, що унеможливило внести індивідуальний ідентифікаційний номер боржника до виконавчого листа. Крім того, зазначена обставина позбавляє позивача реалізувати своє право на примусове виконання судового рішення, тоді як відповідно до п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.
Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
Стороною виконавчого провадження, а саме: стягувачем ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» оскаржуються дії державного виконавця стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчих документів, виданих 21 січня 2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збитків у розмірі 1 140,85 грн. та судового збору в розмірі 214,60 грн.
Відмова у відкритті виконавчого провадження здійснена на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з невідповідністю виконавчих листів вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», про що державний виконавець Колісник І.В. органу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 01.03.2013 року виніс постанови (а.с. 4,5), в яких зазначено, що у виконавчих документах не вказано ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.
Стаття 369 ЦПК України передбачає оформлення виконавчого листа, виправлення помилки в ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, так в ч.1 зазначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вимоги до виконавчого документа, та у ч. 1 зазначено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема п. 3: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
(пункт 3 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI).
Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави та порядок відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема: ч. 1 - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: п.6 - невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; ч.2 - про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом; ч.3 - у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що державний виконавець Колісник І.В. органу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції виніс постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.03.2013 року з порушенням ч.ч.2,3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судовий наказ про стягнення судового збору та виконавчий лист про стягнення збитків видані судом 21.01.2013 року, інших дат надходження виконавчого листа на виконання у постановах державного виконавця не зазначено, тобто порушено строк державним виконавцем для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; у вказаних постановах державного виконавця не роз'яснено заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Закону України "Про виконавче провадження".
З аналізу зазначених правових норм, судова колегія приходить до висновку, що чинним цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено повноважень суду щодо витребування у сторін або інших учасників судового процесу персональних даних особи, а саме: індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, а згідно до вимог п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема передбачено, що у виконавчому документі вказуються інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.
Після ухвалення судового рішення, яке має законну силу, закінчується провадження у справі, у зв'язку з чим суд також не має повноважень на витребування доказів наявності індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює процесуальні дії суду щодо витребування доказів у справі.
Відповідно до вимог статті 14 ЦПК України, ч.1 - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; ч.2 - невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Державний виконавець при винесені постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження вказані положення Закону не врахував, тому суд першої інстанції правильно визнав дії державного виконавця неправомірними та зобов'язав державного виконавця відкрити виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчих документів, виданих судом 21 січня 2013 року.
У відповідності з ч.2 статті 387 ЦПК України, - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував ст. 18, ст. 25 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 369 ЦПК України - судова колегія вважає неспроможними для скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що зазначена обставина не впливає на правильність судового рішення за яким предметом судового розгляду є незаконні дії державного виконавця на підставі його формального тлумачення закону всупереч засадам виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.
Відсутність за даними обставинами ІІН боржника не перешкоджало державному виконавцю виконати судове рішення, скориставшись наданими правами державному виконавцю Законом України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження, зокрема, передбаченими п.3.ч.3 статті 11 цього Закону.
Судова колегія, звертає увагу суду першої інстанції, що розгляд скарги за правилами Розділу VII Цивільно-процесуального кодексу передбачає провадження у справі за якою видано виконавчий документ стосовно якого подана скарга.
Однак ця обставина не є підставою для скасування правильного по суті ухваленого судового рішення.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304,307, п.1 ч.1 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області - відхилити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді колегії