22 липня 2013 року справа № 823/2240/13-а
17 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
при секретарі - Педані О.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Осколкової К.В. (за довіреністю),
представника відповідача - Власенко В.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси»» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013: №0001782301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8141 грн. 00 коп.; №0001772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66105 грн. 00 коп. (44070 грн. 00 коп. - за основним платежем та 22035 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62957 грн. 00 коп. (41971 грн. 00 коп. - за основним платежем та 20986 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); судові витрати покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3 та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень та незаконного донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ.
Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів, відсутністю доказів переміщення і зберігання товару за правовідносинами позивача з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3 Крім того відповідач зазначив, що за результатами проведення перевірок контрагентів не підтверджено реальність здійснення ними господарських операцій з контрагентами, у тому числі з позивачем. Тому відповідач вважає, що господарські операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.
У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» зареєстроване як юридична особа з 12.05.2000, є платником ПДВ з 17.05.2000 відповідно до свідоцтва №32125615.
На підставі наказу ДПІ у м.Черкасах від 21.02.2013 №380 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Золотовою Л.М. проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань господарських взаєморозрахунків з ПП «Кайрос-2005» за лютий 2012 року та ФОП ОСОБА_3 за травень-червень 2012 року. Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2012 року на загальну суму 44070,00 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2012 року - 1193,00 грн.); пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41371,00 грн. (у т.ч. за лютий 2012 року - 1898,00 грн., травень 2012 року - 31932,00 грн., вересень 2012 року - 8141,00 грн.), а також завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 8141,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013 №100/22-11/30956059 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 15.03.2013: №0001782301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8141 грн. 00 коп.; №0001772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66105 грн. 00 коп. (44070 грн. 00 коп. - за основним платежем та 22035 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62957 грн. 00 коп. (41971 грн. 00 коп. - за основним платежем та 20986 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Суд звернув увагу, що вищевказані донарахування пов'язані зі встановленням податковим органом укладення правочинів позивачем з ПП «Кайрос-2005» за договором купівлі-продажу від 22.02.2012 б/н та з ФОП ОСОБА_3 за договором поставки від 07.02.2012 №0702 без їх реального виконання. До таких висновків відповідач згідно з даними акту перевірки позивача дійшов у зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на переміщення товару, що свідчить про відсутність факту переміщення товару від постачальників до покупця, відсутні доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, у видаткових накладних відсутні відомості, які надають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції. Також за результатами перевірок контрагентів-постачальників позивача встановлено неможливість виконання ними поставок товару, у зв'язку з відсутністю у них основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами в матеріалах справи.
Надаючи оцінку вищевказаним обставинам справи, суд виходив з наступного.
Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Ч.2 ст.3 Закону України № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з абз. 2 ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).
Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.
Оскаржуване ППР від 15.03.2013 №0001772301 суд вважає правомірним з огляду на наступне.
З матеріалів справи суд встановив, що згідно з договором купівлі-продажу від 22.02.2012 б/н, укладеним між ТОВ «Облагрохім-Черкаси» (покупець) та ПП «Кайрос-2005» (продавець), останній зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов, визначених у договорі. Конкретна кількість, якість, ціна згідно з пунктом 1.3 договору вказується в рахунках-фактурах.
На придбання товару за вказаним договором складено видаткову накладну (далі - ВН) від 22.02.2012 №16 на суму 11385,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1897,50 грн.), яка не містить посилання на виписування саме відповідно до договору від 22.02.2012 б/н. Суд звернув увагу, що вказана видаткова накладна не скріплена печаткою позивача, також не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка отримувала товар, а підпис візуально відрізняється від підпису керівника позивача у договорі. Отже ВН не містить ідентифікуючих ознак позивача, не доводить участь цього підприємства в прийнятті товару і не може вважатися такою, що містить повну інформацію про господарську операцію. Надана в якості доказу замовлення товару рахунок-фактура від 21.02.2012 №72 не містить посилання на виписування саме до договору від 22.02.2012 б/н, розшифрування підпису (прізвище, ініціали) особи, яка виписала вказаний документ. Крім того вказана рахунок-фактура виписана 21.02.2012, тобто раніше укладеного договору поставки між позивачем та ПП «Кайрос-2005». Враховуючи викладені порушення, ВН від 22.02.2012 №16 не надає права позивачу на формування витрат.
Згідно з договором поставки від 07.02.2012 №0702, укладеним між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник), останній зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару, його кількість, ціна, термін оплати відповідно до п.1.2 договору визначаються в рахунках-фактурах.
На придбання товарів за вказаним договором у позивача наявні видаткові накладні (далі - ВН): від 15.05.2012 №РН-000017 на суму 86313,15 грн. (у т.ч. ПДВ - 14385,52 грн.); від 24.05.2012 №РН-000037 на суму 49350,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8225,00 грн.); від 24.05.2012 №РН-000036 на суму 55930,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9321,67 грн.); від 06.06.2012 №РН-0000004 на суму 42770,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7128,33 грн.); від 26.06.2012 №РН-00050 на суму 6075,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1012,66 грн.) (а.с.113-117).
Суд звернув увагу, що у вказаних ВН не зазначені прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які отримували товар, відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювався відпуск та отримання товару, а також не містить посилання на виписування саме до договору від 07.02.2012 №0702. У ВН від 24.05.2012 №РН-000037, від 26.06.2012 №РН-00050 не зазначені прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які відпускали товар.
Отже ВН, надані позивачем на обґрунтування формування витрат не відповідають вимогам до первинного бухгалтерського документа.
Крім того, позивач не надав як доказ замовлення конкретно визначеного товару рахунки-фактури, що передбачено п.1.2. договору від 07.02.2012 №0702.
Згідно з даними, зазначеними у ВН від 15.05.2012 №РН-000017, від 24.05.2012 №РН-000037, від 24.05.2012 №РН-000036, від 06.06.2012 №РН-0000004 позивач придбавав у ФОП ОСОБА_3 КАС. Однак позивач не надав жодної інформації щодо повного найменування цього товару, не надав сертифікатів якості (відповідності) на нього.
Тому суд дійшов висновку, що сторонами не було погоджено умов щодо предмету договору. Усні пояснення представника позивача, що придбавалася карбамідно-аміачна суміш не підтверджено жодними доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).
Позивач не надав жодних доказів погодження сторін щодо термінів, умов транспортування товару, його кількості та якості. Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору. Вказане підтверджує висновки відповідача про те, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.
Первинними бухгалтерськими документами для договорів поставки є видаткові накладні, однак вони у позивача належним чином не оформлені. Крім того вони не є доказом погодженої волі сторін договору щодо всіх його істотних умов. З урахуванням грошових сум, на які придбавався товар, часу оплату товару і дати складання ВН письмова форма щодо укладеного договору є обов'язковою.
Бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом. Однак ВН від вищевказаних контрагентів складені з порушенням таких вимог, що не дає змогу встановити осіб, які брали участь у господарських операціях, та відповідно до яких договірних умов (реквізити договору) формуватимуться витрати позивача.
Суд звернув увагу, що позивач не надав до суду будь-яких доказів переміщення товару від продавців (ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3). Зважаючи на обсяги товару, вказані у ВН, суд дійшов висновку про обов'язковість таких доказів, виходячи з наступного.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363).
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).
З матеріалів справи суд встановив, що позивач придбавав у ПП «Кайрос-2005» підшипники, а у ФОП ОСОБА_3 підшипники та КАС, що відповідно до пояснень представника позивача є мінеральним добривом та має рідку форму.
Необхідність наявності доказів переміщення КАС обґрунтовується наступним.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 №86/95-ВР агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Відповідно до абз. 1 ст. 11 вказаного Закону транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.
Відповідно до п.п. 4.1.1. ДCанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 3 серпня 1998 року №1, агрохімікати входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
Порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами на всій території України, що є обов'язковими для виконання всіма українськими перевізниками, встановлені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року № 1040/9639) (далі - Правила). Оскільки карбамідно-аміачна суміш за своїми фізичко-хімічними властивостями є небезпечним товаром відповідно до п.1.5 Порядку, тому суд вважає, що докази перевезення товару є істотними для висновків про те, чи здійснювалися фактично відповідні правочини.
Згідно з п.1.3. Правил небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем. (п.11.3 Правил).
Таким чином, законодавством передбачено обов'язкову наявність документів про транспортування товару, який є небезпечним вантажем, страхування відповідальності, підтвердження сертифікатами відповідності тощо, які одночасно з іншими є доказами отримання такого товару. Суд встановив відсутність у позивача таких документів на товар, який має небезпечні властивості, що свідчить про те, що товар не перевозився, не передавався покупцю.
Як доказ зберігання товару на складі позивач надав до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 Місця зберігання ТМЦ за травень-червень 2012 року. Водночас, не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав жодних доказів прийняття товару на склад, у т.ч. перевірки його якості, кількості, переміщення товару на складі та вибуття зі складу, що є додатковим підтвердженням безтоварності операцій позивача з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3
Відповідно до п. 2, п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (далі - Інструкція №99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Суд встановив відсутність у позивача такого доказу, а надані роздруківки реєстру документів, які не прошнуровані та не скріплені підписами уповноважених осіб, суд не взяв до уваги як належний доказ.
Крім того відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами.
Водночас позивач не надав доказів допуску на право роботи із агрохімікатами своїх працівників.
Суд звернув увагу, що позивач не надав жодних доказів реалізації придбаного товару або його використання у власній господарській діяльності, а усні пояснення представника позивача, що придбані підшипники позивач використовував для ремонту техніки, яка знаходиться на балансі підприємства, не підтверджено жодним доказом. Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.
Згідно з даними акту про результати проведення перевірки ПП «Кайрос-2005» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 до 27.06.2012 щодо взаємовідносин з контрагентами вбачається, що на підприємстві відсутні власні складські та офісні приміщення, транспортні засоби за підприємством не зареєстровані, а кількість працюючих 1 особа - директор.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до договору від 07.02.2012 №0702 та від 22.02.2012 б/н за вищевказаними видатковими накладними.
Оскаржувані ППР від 15.03.2013 № 0001762301 і №0001782301 суд вважає правомірними з огляду на наступне.
Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ПП «Кайрос-2005» та ФОП ОСОБА_3 вплинуло на визначення податкового кредиту позивача та відповідно розрахунок сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.
Суд зауважує, що право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.
Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для податкових накладних визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Надані позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту податкові накладні у ФОП ОСОБА_3 від 15.05.2012 №18, від 24.05.2012 №47, від 26.06.2012 №50 виписані до іншого договору, ніж сформовані витрати. Таким чином податкові накладні, виписані на інший договір, не дають права брати податковий кредит за договором купівлі-продажу від 07.02.2012 №0702.
Суд звернув увагу, що до ВН від 15.05.2012 №РН-000017 виписано 2 податкові накладні: від 15.05.2012 №17 на суму 53413,21 грн., у т.ч. ПДВ - 8902,20 грн., та від 15.05.2012 №18 на суму 32899,94 грн., у т.ч. ПДВ - 5483,32 грн.
Враховуючи, що товар за ВН від 15.05.2012 №РН-000017 поставлявся однією партією, згідно з поясненнями позивача, на суму 86313,15 грн., у т.ч. ПДВ - 14385,52 грн., тому податкова накладна повинна бути виписана за правилом першої події (поставки товару) і відповідно до п.п.201.10 ПК України повинна бути зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних. Складення двох податкових накладних до ВН від 15.05.2012 №РН-000017 є доказом дроблення податкового кредиту для уникнення реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже позивач не мав права на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за вказаними ПН.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зменшив розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 8141,00 грн. - за червень 2012 року та донарахував основну суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 41971,00 грн.
Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Суд звернув увагу, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 №000127230 позивачу було визначене грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 95108,00 грн., що ввійшло в недоїмку і підтверджується даними зворотного боку облікової картки позивача. Тому відповідач правомірно застосував штраф у розмірі 50% при повторному визначенні протягом 1095 днів суми грошового зобов'язання за порушення податкового законодавства.
Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та взяття відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаними контрагентами у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 94, 97, 158 - 165, 254 - 256 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013: №0001782301, №0001772301, №0001762301 - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копію постанови направити сторонам у справі.
Суддя А.М. Бабич
Повний текст постанови виготовлений 26.07.2013