Справа № 2514/5903/2012 Провадження № 22-ц/795/1391/2013 Головуючий у I інстанції -Бережняк В.Д. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія - цивільна
25 липня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів - Хромець Н.С., Горобець Т.В.,
при секретарі - Рудик І.І.,
за участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2012 року по 05 травня 2012 року в розмірі 4 586 грн. 50 коп., 7 481 грн. 55 коп. за час затримки виплати розрахунку при звільненні з 05 травня 2012 року по 01 грудня 2012 року.
Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 700 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судовий збір.
23 квітня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року і поновлення строку для подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, так як вказане рішенням є незаконним і необґрунтованим.
Апелянт зазначає, що підтвердженням того, що він не перебував у трудових відносинах з позивачем є договір оренди приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4. Апелянт вказує, що відповідь Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області та відповідь Ніжинського міжрайонного прокурора не підтверджують факту перебування відповідача в трудових відносинах з позивачем, так як під час здійснення перевірки вони не перевіряли, хто фактично реалізує товари в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведено факт перебування відповідача в трудових відносинах з позивачем, тому підлягає стягненню невиплачена сума заробітної плати та у відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, підлягає стягненню відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам та обставинам справи.
Відповідно ч.4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження про зарахування працівника на роботу не були видані, але працівника фактично допущено до роботи.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний доступ до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилася за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органа.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа підприємець ОСОБА_1 не заперечував факт перебування в трудових відносинах з позивачем і хоча трудовий договір між сторонами не укладався, але ОСОБА_2 фактично була допущена до роботи в магазин промислових товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1». Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області від 19.07.2012 року (а.с.7), повідомлення Ніжинського міжрайонного прокурора від 11.10.2012 року (а.с. 8) та постановою ніжинського міськрайонного суду від 20.08.2012 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУПАП (а.с.22).
Доводи апелянта про те, що він не перебував у трудових відносинах з позивачем у зв'язку з наявністю договору оренди приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, так як ОСОБА_2 все ж таки працювала в магазині промислових товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1», хоча і не була оформлена згідно чинного законодавства та нге спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 01 січня 2012 по 5 травня 2012 року не отримувала заробітної плати, тому враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати в розмірі 4 586 грн. 50 коп.
За статтею 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки роботодавець вчасно не провів з працівником розрахунку при звільненні, і працівнику в зазначені строки не були виплачені належні йому кошти, суд правильно прийшов до висновку про стягнення з відповідача 7 481 грн. 55 коп. за час затримки виплати розрахунку при звільненні.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13.01.2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачці, суд, виходячи з наведених вище вимог закону, прийнявши до уваги, що позивачка самостійно утримує неповнолітнього сина, обґрунтовано стягнув 700 грн. Отже, підстав для відмови в стягненні цієї шкоди або зменшенні її суми, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" - ставка при сплаті судового збору за подання позовних заяв майнового характеру складає 0,1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" - ставка при сплаті судового збору з позовних заяв немайнового характеру складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.п.8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» апелянт повинен був сплатити 114 грн. 70 коп. + 57грн. 35 коп. = 172 грн. 05 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги на розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, в ГУДКСУ у Чернігівській області, (МФО 853592), код бюджетної класифікації доходів 22030001 "Судовий збір"
Як вбачається з матеріалів справи апелянтом, за подання апеляційної скарги, було сплачено 130 грн. 00 коп.( а.с. 85).
За таких обставин, недоплачену суму судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 05 коп. необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за вказаними реквізитами.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (розрахунковий рахунок № 31210206780002, код ЄДРПОУ 38054398, в ГУДКСУ у Чернігівській області (МФО 853592), отримувач УК у м. Чернігові /м. Чернігів/) суму недоплаченого судового збору в розмірі 42 грн. 05 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: