Справа № 553/124/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2776/2013
Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С.Д.
Доповідач Панченко О. О.
24 липня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,
При секретарі: Зеленській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року
у справі за позовом ВАТ «Тепловозоремонтний завод» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Ленінського районного сектору у м. Полтаві УДМС в Полтавській області, за участю третьої особи : Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, виселення без надання іншого жилого приміщення, -
В січні 2013 року позивач ВАТ «Тепловозоремонтний завод» звернувся до суду з вказаним позовом. Вказував, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_3 проживають у кімнаті АДРЕСА_1. Внаслідок припинення трудових відносин ОСОБА_1 з заводом, відповідачі були попередженні про необхідність виселення, однак в добровільному порядку не виселилися, тому просив суд визнати відповідачів разом із неповнолітнім сином такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстраційного обліку.
В подальшому доповнивши свої позовні вимоги, позивач просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
З даним рішенням не погодилося ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, на балансі Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» знаходиться гуртожиток «Тепловозник» за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.04.2002 року гуртожиток в АДРЕСА_1 визнано власністю ВАТ «ТРЗ».
Відповідно до наказу № 19 від 14.02.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до позивача 14.02.2011 року за безстроковим трудовим договором.
Згідно Витягу з протоколу № 92 від 17 березня 2011 року спільного засідання адміністрації і профкому ВАТ «ТРЗ», постановлено виділити кімнату АДРЕСА_1 сім'ї у складі трьох чоловік ОСОБА_1, дружина - ОСОБА_2, 1987 р. н. та син - ОСОБА_3, 2009 р. н.
Відповідно до Картки прописки (Форма «А»), 13.04.2011 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було постановлено на реєстраційний облік за адресою АДРЕСА_1
За спільним рішенням адміністрації і виборного органу первинної профспілкової організації ВАТ «ТРЗ» відповідачу - ОСОБА_1 було видано ордер № 9 від 06 квітня 2011 р. на жилу площу в гуртожитку «Тепловозник» на право зайняття сім'єю з трьох чоловік житлової площі в гуртожитку «Тепловозник» кімнати НОМЕР_1 розміром 17,3 м2.
В подальшому, а саме 08 квітня 2011 року між ВАТ «Тепловозоремонтний завод» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7 найму житла в гуртожитку, відповідно до якого наймодавець зобов'язується надати наймачу у строкове користування за плату для тимчасового проживання у ньому житло ВАТ «Тепловозоремонтний завод» у гуртожитку «Тепловозник» за адресою: АДРЕСА_1
10.01.2012 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, а 12.01.2012 року ВАТ «ТРЗ» було видано наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України.
Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 надійшла вимога ВАТ «ТРЗ» № 70-04/10-385 від 06 листопада 2012 р. з проханням добровільно у місячний строк з дати отримання повідомлення звільнити кімнату НОМЕР_1, що знаходиться в гуртожитку «Тепловозник» по АДРЕСА_1
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки право зайняття ОСОБА_1 з його сім'єю житлової площі в гуртожитку відбулося на підставі ордеру № 9, тому до даних правовідносин між сторонами слід застосовувати правила ЖК України.
Однак, місцевий суд не вірно застосувавши ч. 2 та ч. 3 ст.. 132 ЖК України, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що виселення відповідачів можливе лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 Житлового кодексу України, інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Згідно абзацу 2 пункту 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1985 року, інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону місцевий суд уваги не звернув, та не врахував, що відповідачу надавалося спірне житло у гуртожитку на час його роботи на підприємстві, та у зв'язку з його подальшим звільненням, останній втратив право на проживання у вказаному гуртожитку.
Окрім того, колегія суддів, звертає увагу, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі власного волевиявлення останнього, без поважних причин, а тому позовні вимоги ВАТ «Тепловозоремонтний завод» є такими, що підлягають до задоволення за винятком вимог щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки вони не доведені та у сукупності з вимогами щодо виселення є взаємовиключними.
Відповідно до ч. 1 с. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.
Враховуючи те, що трудові відносини між сторонами припинилися, а позивачем, в свою чергу, дотримано процедури своєчасного попередження наймача про звільнення кімнати в гуртожитку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку «Тепловозник», за адресою АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Зобов'язати Ленінський районний сектор у м. Полтаві Управління державної міграційної служби в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» судовий збір 114, 70 гривень за подачу позову до суду першої інстанції та 57,35 гривень за розгляд справи в апеляційному суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Панченко
Судді: /підпис/ С.Б. Бутенко /підпис/ О.В. Прядкіна
ВІРНО: суддя Апеляційного суду
Полтавської області _______________ О.О. Панченко