Справа № 178/79/13- ц
09 липня 2013 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого Цаберябого Б.М.,
при секретарі Янченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Українська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,-
23 квітня 1999 року на Українській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна-домоволодіння по АДРЕСА_1 яке було придбане за 35341 гривень, що складається з: літ А1-жилий дім з шлакоблоку, обкладений цеглою, загальною площею 227,5 кв.м., житловою площею 95,3 кв.м., № 1 - огорожа, № 2 - ворота, № 3 - фіртка. Даний договір зареєстрований на Українській товарній біржі 23 квітня 1999 року за № 31225, але не був сторонами по договору нотаріально посвідчений. При складанні договору товарною біржею помилково не було вказано № будинку, що набувається. В технічній документації на будинок також не вказано № будинку. 27 листопада 2012 року виконком Адамівської сільської ради рішенням № 58 вказана адреса: АДРЕСА_1 Згідно довідки КП БТІ зазначене домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_1 Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу», договори, укладені на біржі, прирівнюються до нотаріально посвідчених. Згідно листа Міністра юстиції України № 19-32/64 від 16.01.2004 року договори, зареєстровані на біржі, прирівнюються до нотаріально посвідчених. Тому представник позивача просить визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за позивачем право власності на вказане домоволодіння.
Відповідач позовні вимоги визнав і проти задоволення позову не заперечує.
Представник заінтересованої особи про день слухання справи сповіщений, в судове засідання не з'явився.
Оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги задоволені бути не можуть виходячи з наступного - згідно із ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у квітні 1999 року, мають бути застосовані положення Цивільного Кодексу України 1963 року. Згідно ст.227 ЦК України 1963 року договори купівлі-продажу житлового будинку мають бути нотаріально посвідчені, якщо хоча б однією із сторін договору є громадянин і недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору. При укладенні 23 квітня 1999 року в умовах Української товарної біржі договору купівлі-продажу домоволодіння, включаючого житловий будинок, сторони, які є громадянами, нотаріально цей договір не посвідчили. Посилання відповідача на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та лист Міністра юстиції № 19-32/64 від 16.01.2004 року, не можуть бути підставами для задоволення позову, оскільки ст.1, 2 ЦК України 1963 року встановлюють. Що майнові відносини між громадянами регулюються Цивільним Кодексом України, тобто ЦК України є основним актом цивільного законодавства, а Закон України «Про товарну біржу» має відповідати йому, але змін до ст. 227 ЦК України 1963 року щодо можливості укладення в умовах товарної біржі угод купівлі-продажу житлових будинків без нотаріального посвідчення цих угод, як те передбачає ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», не внесено. А в листі Міністра юстиції України № 19-32/64 від 16.01.2004 року вказано, що договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуждження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, договори щодо придбання на біржевих торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Сторонами при укладенні в умовах Української товарної біржі 23 квітня 1999 року договору за № 31225 купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 не були дотримані вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору, що за правилами ст. 227 ЦК України 1999 року тягне за собою недійсність договору, що і спричиняє відмову в задоволені позову та покладення на позивача обов'язку по сплаті удових витрат, як те передбачено ст. 88 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа Українська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з літ. А1 житлового будинку, загальною площею 227,5 кв. м, житловою площею 95,3 кв. м, № 1 - огорожі, № 2 - воріт, № 3 - фіртки, укладеного в умовах Української товарної біржі 23 квітня 1999 року за № 31225, та визнання права власності на вищевказане домоволодіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: Б. М. Цаберябий