Справа № 408/6577/12 22-ц/774/1818/К/13
Справа № 408/6577/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1818/К/13 Вікторович Н.Ю.
Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
16 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Турік В.П., Барильської А.П.
при секретарі: Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Кузьменко Микола Васильович,
позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6, -
У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання, посилаючись на те, що 28 січня 2004 року між ним та Криворізькою філією ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №120/043-АВ/018 на суму 8 885,00 доларів США зі сплатою 16% річних на строк до 27 січня 2009 року для придбання автомобіля. Посилаючись на те, що вказані кошти ним не було отримано внаслідок шахрайських дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які оформили підробну довідку про його заробітну плату та вказали завищену вартість автомобіля з 39 тисяч гривень до 55 тисяч гривень, забравши різницю собі, а решту спрямувавши на придбання автомобіля.
Посилаючись на обман зі сторони працівників відповідача при укладенні кредитного договору, просив суду визнати кредитний договір №120/043-АВ/018 від 28 січня 2004 року недійсним та розірвати його.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2013 року позов задоволено.
Визнано кредитний договір №120/043-АВ/018, укладений 28 січня 2004 року між ОСОБА_4 та Криворізькою філією ПАТ «Укрсоцбанк» недійсним та розірвано його.
Стягнуто з Криворізької філієї ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір у розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Так, позивач був належним чином повідомлений про умови кредитного договору та підписав його, усвідомлюючи значення своїх дій, про що, зокрема свідчить, укладення договору застави. Факт введення його в оману саме представниками відповідача ним не доведено належними та допустимими доказами, а наявність вироку суду є підставою для звернення до винних осіб із позовом про відшкодування завданих збитків, а не для звільнення від відповідальності по погашенню заборгованості, яка випливає із договірних зобов'язань.
Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу №407414 від 26.01.2004 року автомобіль було передано ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» саме позичальнику ОСОБА_4, і саме у нього було вилучено автомобіль при проведенні виконавчих дій, що спростовує доводи позивача про те, що він не отримував ані автомобіль, ані кредитні кошти.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Украсоцбанк» - Кузьменка М.В,, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2004 року між АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4. укладено кредитний договір № 120/043-АВ/018, відповідно до якого банк надав Позичальнику - ОСОБА_4 кредит в сумі 8 885,00 доларів США зі сплатою 16,00% річних з кінцевим терміном повернення 27 січня 2009 року.
Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного легкового автомобіля марки ДЕУ Ланос, 2004 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно з договором купівлі-продажу №111007-0089 від 23 січня 2004 року, укладеним із ЗАТ з іноземними інвестиціями «ЗАЗ».
Згідно пункту 2.1. цього Договору видача кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункового документа Позичальника на цілі визначені п. 1.2. цього Договору (а.с. 6-8).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено Договір застави транспортного засобу, визначеного п. 1.2. цього Договору. При цьому сторони погодились, що заставна вартість цього автомобіля становить 36 000,00 гривень.
Платіжним дорученням №26/02 від 26 січня 2004 року ОСОБА_4 з розрахункового рахунку АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» перераховано кошти на рахунок ЗАТ з іноземними інвестиціями «ЗАЗ» на оплату вартості зазначеного автомобіля у сумі 39 804,00 грн. (а.с. 97).
Кошти ЗАТ з іноземними інвестиціями «ЗАЗ» отримано у повному обсязі (а.с. 98).
Транспортний засіб ЗАТ з іноземними інвестиціями «ЗАЗ» передано ОСОБА_4 26 січня 2004 року, про що було складено Акт приймання-передачі транспортного засобу Серії ДЮА №4074414, який підписано позивачем (а.с. 96).
Справжність підписів на кредитному договорі, платіжному дорученні про перерахування коштів та на акті приймання-передачі автомобіля позивач ОСОБА_4 не оскаржуються. В судовому засіданні апеляційного суду він пояснив, що дійсно підписував вказані документи, однак готівкою кошти за кредитним договором не отримував.
Право власності на автомобіль марки ДЕУ Ланос, 2004 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_4
Задовольняючи позов про визнання кредитного договору недійсним суд виходив з того, що кредитний договір між позивачем і банком є недійсним на підставі ч.1 ст.230 ЦК України, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обманули позивача, що підтверджується вироком суду, проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст.61 ЦПК України), однак при вирішенні спору судом зазначене не враховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.
Згідно із ч. 1 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Таким чином за змістом зазначеної норми закону обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування. Такий позов може бути задоволено, лише на вимогу сторони, яка вчинила правочин під впливом обману, вчиненого саме стороною правочину, а не будь-якою іншою особою.
З вироку Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 15 жовтня 2007 року та пояснень позивача вбачається, що він був введений в оману ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо вартості автомобіля, обов'язку по погашенню кредиту замість нього товариством ВАТ «РОСІМПЕКС» та щодо його працевлаштування.
ОСОБА_10, засуджений цим вироком, не є стороною кредитного договору.
При цьому, ані ОСОБА_8, ані ОСОБА_10 не є співробітниками ПАТ «Украсоцбанк».
Отже, наявність умислу в діях банку та сам факт обману позивача банком, як стороною кредитного договору, не доведено, а тому правові підстави визнання кредитного договору недійсним відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України відсутні.
Доводи позивача про те, що кредитний договір може бути визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 232 ЦК України (злочинна домовленість представника однієї сторони з другою стороною), оскільки нотаріальним посвідченням оспорюваного кредитного договору та інших супутніх йому документів здійснив представник банку, який був у злочинній змові із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та достеменно знав про незаконність оформлення даного кредитного договору, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Доводи позивача про те, що він не отримував ані кредитних коштів ані автомобіль спростовуються Актом опису й арешту майна від 23.12.2004 року, згідно якого автомобіль марки ДЕУ Ланос, 2004 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, вилучено саме у ОСОБА_4 (а.с. 100-101).
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: