Дата документу 23.07.2013
Справа N 320/5737/13-ц
(2/320/2209/13)
"23" липня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.
при секретарі - Левандовської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості по кредиту,
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить в зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за кредитним договором № 014/17-30/1813-85 від 24.09.2007 року, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 433 463,91 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3441,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього факсимільним зв'язком надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, повністю підтримав вимоги позовної заяви.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились з невідомої суду причини, про час і дату судового засідання були повідомлені належним чином через оголошення в газеті «Запорізька правда» від 20.07.2013 року №83 (23313), заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.
24 вересня 2007 року Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на підставі п.1.3 Статуту є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-30/1813-85, згідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у розмірі 75 200,00 гривень строком на 72 місяці, а ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,50% річних та повернути банку суму отриманого кредиту, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші боргові зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору кредитор надав кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.
З вимог ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦПК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання обов'язків або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак ОСОБА_2, в порушення вказаних вимог закону, не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки не здійснював повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту та не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на « 19» квітня 2013 року склала 433 463,91 гривень, де:
- 62 788 гривень 17 копійок - заборгованість за кредитом;
- 40 235 гривень 27 копійок - відсотки за користування кредитом;
- 330 440 гривень 47 копійок - пеня.
Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором станом на 19.04.2013 р. становить 433 463 гривням 91 копійкам.
Крім того, в забезпечення повернення кредитних коштів позивачем з ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/17-30/1813-85 від 24.09.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
18.02.2009 р. за вих. № 12-21/11-256 відповідачам була надіслана вимога про повернення заборгованості за кредитом, в якій було повідомлено про суму заборгованості за кредитом та попереджено про можливість прийняття примусових заходів стягнення заборгованості, в разі несплати боргу протягом встановленого строку.
Однак до теперішнього часу суму боргу відповідачами сплачено не було.
Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, встановленої договором.
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.
Також п. 6.5 кредитного договору передбачено, що банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів, що забезпечують погашення кредиту.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 виконував свої зобов'язання неналежним чином, сплату тіла кредиту та відсотків проводив несвоєчасно, а його зобов'язання було забезпечено порукою, суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 433 463 гривень 91 копійки та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 15, 57, 59, 88, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості по кредиту - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» (р/р 2909334 в Запорізькій обласній філії «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість в сумі 433 463 (чотириста тридцять три тисячі чотириста шістдесят три) гривень 91 копійки та витрати по сплаті судового збору на р/р 37399565030021 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014 в сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок один) гривень 00 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним зі ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути зі ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» (р/р 2909334 в Запорізькій обласній філії «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) заборгованість в сумі 433 463 (чотириста тридцять три тисячі чотириста шістдесят три) гривень 91 копійки та витрати по сплаті судового збору на р/р 37399565030021 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014 в сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок один) гривень 00 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним зі ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: Н.В.Кучеренко