18 березня 2009 р.
№ 2/225
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Київського державного виробничого монтажно-пусконалагоджувального підприємства
на постанову
від 04.11.08 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№2/225
господарського суду
м. Києва
за позовом
Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"
до
Київського державного виробничого монтажно-пусконалагоджувального підприємства
про
виселення
за зустрічним позовом
Київського державного виробничого монтажно-пусконалагоджувального підприємства
до
Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"
про
зміну договору оренди
за участю представників сторін
від позивача:
Єщенко І.О., дов.
від відповідача:
Бормотов В.І. -директор, Самойленко О.П., дов.
Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про виселення Київського державного виробничого монтажно-пусконалагоджувального підприємства з нежитлового приміщення площею 167 м2 у м. Києві по вул. Січневого повстання, 3 у зв'язку з закінченням строку дії укладеного між сторонами договору оренди цього приміщення.
Відповідач проти позову заперечив, звернувшись з зустрічною позовною заявою до позивача про зміну договору оренди спірного приміщення та визнання його укладеним в запропонованій відповідачем редакції, а також зобов'язання позивача прийняти і зарахувати на свій рахунок від відповідача кошти в сумі 913,54 грн. за квітень 2008 року. Зустрічний позов мотивовано посиланням на обставини пролонгації спірного договору у зв'язку з неотриманням ним жодних повідомлень щодо його припинення, виставленням позивачем рахунків на сплату орендної плати за цим договором, а також вирішення 20.09.07 господарським судом м. Києва справи №16/248 щодо збільшення орендної плати.
Рішенням від 02.09.08 господарський суд м. Києва (суддя Домнічева І.О.) у задоволенні зустрічного позову відмовив, а зустрічний позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення мотивовано недоведенням позивачем обставин надіслання відповідачеві повідомлення про припинення договору оренди та наявність обставин нарахування ним орендної плати за цим договором. Щодо зустрічного позову суд зазначив, що спірний договір вважається повторно пролонгованим на тих самих умовах до 03.07.10, а також послався на обставини направлення відповідачем проекту договору оренди на адресу позивача та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" у відповідь на лист останнього №243 від 15.02.08.
Постановою від 04.11.08 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Моторного О.А. -головуючого, Кошіля В.В., Шапрана В.В.) рішення суду першої інстанції скасував, первісний позов задовольнив, а в задоволенні зустрічного позову відмовив.
Постанова мотивована встановленням обставин направлення позивачем відповідачеві попередження про закінчення дії договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення.
Ухвалою від 04.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована ненаданням судом апеляційної інстанції правової оцінки доводам відповідача та наданим ним доказів щодо ненадіслання позивачем відповідного повідомлення у поштових відправленнях від 14.06.07 та 27.06.07.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.07.01 між Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району міста Києва та відповідачем укладеного договір оренди нежитлового приміщення площею 167 м2 для розміщення контори та торгівельного залу по вул. Січневого Повстання, 3-а у м. Києві.
Відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 20.12.05 №45 з 01.01.06 вирішено вилучити зі структури вказаного комунального підприємства його структурний підрозділ ЖРЕО-603 та здійснити розподіл майна ЖРЕО-603 між КП УЖГ "Печерськжитло" та Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс". Згідно з додатком 1 до цього рішення на баланс позивача передано вищевказане нежитлове приміщення та функції орендодавця.
У відповідності з п. 6.1 договору оренди строк його дії визначений з 03.07.01 до 03.07.04. На підставі рішення господарського суду м. Києва від 30.11.04 договір пролонговано до 03.07.07.
Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено. Аналогічне положення закріплено в ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 167 м2 у м. Києві по вул. Січневого повстання, 3 у зв'язку з припиненням договору оренди через закінчення строку його дії.
Суд апеляційної інстанції задовольнив такі вимоги, не врахувавши, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Серед таких способів вказаною нормою передбачено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. Стаття 785 ЦК України встановлює обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Разом з тим, термін "виселення" у Цивільному кодексі України (ст.ст. 311, 826) вживається як примусове позбавлення фізичних осіб житла, зокрема, як наслідок розірвання договору найму саме житла, що має окреме правове регулювання. Тобто суд апеляційної інстанції, визначивши в своїй постанові виселити позивача зі спірного приміщення, не з'ясував відповідність такого способу захисту прав позивача тим правовідносинам, що склалися між сторонами, та їх правовому регулюванню.
По суті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно обставин припинення договору оренди спірного приміщення та його подальшого поновлення після 03.07.07.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач на підтвердження відсутності передбачених вказаними нормами обставин поновлення договору оренди спірного приміщення послався на обставини направлення ним на адресу відповідача рекомендованими листами від 14.06.07 та 26.06.07 попередження №141 від 14.06.07.
Суд першої інстанції з цього приводу зазначив про недоведеність обставин попередження відповідача належним чином про припинення договору оренди через відсутність доказів направлення позивачем вищевказаного попередження №141 цінним листом з описом вкладення. При цьому суд послався на положення п. 38 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №1155 від 17.08.02, щодо визначення документів, які пересилаються у листах з оголошеною цінністю.
Проте суд не врахував, що згідно з п. 78 Правил листи з оголошеною цінністю можуть прийматися з описом вкладення саме за бажанням відправника. Надані ж позивачем при зверненні з позовною заявою докази відправлення попередження №141 всупереч вимогам ст. 84 ГПК України судом першої інстанції належним чином оцінені не були.
Суд апеляційної інстанції, навпаки, в своїй постанові зазначив, що 14.06.07 позивачем на адресу відповідача направлено відповідне попередження. Обставини відповідного надіслання підтверджуються квитанцією про направлення цінного листа від 27.06.07 та копією списку відправлених листів з оголошеною цінністю, а доказів неотримання даного листа відповідачем не надано. Більш того, суд дійшов висновку, що отримання вищевказаного попередження відповідачем не заперечується.
Але як вбачається з приєднаного до матеріалів справи доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 118-120), відповідач заперечував проти доводів щодо надіслання попередження №141 у листах від 14.06.07 та від 27.06.07. За доводами відповідача, у вказаних поштових відправленнях йому надіслано, відповідно, позовну заяву з додатками та рахунок на оплату орендних платежів по спірному договору оренди. Також відповідач зазначив про надання позивачем до матеріалів справи двох різних за змістом повідомлень №141 від 14.06.07. Проте вказані доводи позивача та додані на їх підтвердження докази всупереч вимогам ст. 105 ГПК України не отримали жодної правової оцінки суду апеляційної інстанції.
Отже, наявність або відсутність обставин поновлення в передбаченому законом порядку договору оренди спірного приміщення судами першої та апеляційної інстанції належним чином не встановлено із наданням відповідно до вимог ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України правової оцінки усім доводам та доказам сторін. Зважаючи на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції судова колегія не має права досліджувати ці обставини та надавати правову оцінку доказам.
Також слід зауважити, що з огляду на наявність спору стосовно направлення позивачем відповідних заперечень щодо поновлення договору оренди з метою правильного вирішення спору на підставі всебічного і повного розгляду всіх обставин справи судам слід було з'ясувати обставини, які стосуються дій сторін після закінчення передбаченого договором строку його дії, зокрема, щодо його звільнення або ж продовження орендних правовідносин. Відповідач з цього приводу доводив обставини надіслання йому позивачем рахунків на сплату орендної плати за спірним договором, а також вирішення 20.09.07 господарським судом м. Києва справи №16/248 щодо збільшення орендної плати. Але наявність або відсутність таких обставин судами при розгляді справи не з'ясовано.
Крім того, відповідачем у даній справі заявлено зустрічний позов про зміну договору оренди спірного приміщення та визнання його укладеним в запропонованій відповідачем редакції, а також зобов'язання позивача прийняти і зарахувати на свій рахунок від відповідача кошти в сумі 913,54 грн. за квітень 2008 року.
Суд апеляційної інстанції у задоволенні зустрічного позову відмовив, але в мотивувальній частині постанови відсутні жодні висновки суду щодо розгляду заявлених відповідачем вимог.
Суд першої інстанції, навпаки, вимоги зустрічного позову задовольнив, зазначивши про обставини поновлення договору оренди спірного приміщення до 03.07.10, а також направлення відповідачем 19.02.08 на адресу позивача листа з проектом договору оренди цього приміщення.
Направлення цього проекту зумовлено надходженням відповідачеві листа №243 від 15.02.08 від Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради", яким повідомлено про створення вказаного підприємства рішенням Печерської районної у м. Києві ради №9 від 18.10.07, нові реквізити для проведення з 01.03.08 подальших розрахунків по орендній платі та запропоновано оформити додаткову угоду до 29.02.08.
Доводи відповідача про відмову від укладення запропонованого позивачем договору шляхом направлення листа №115/6 від 27.02.08 суд першої інстанції відхилив, оскільки в зазначеному листі (копію якого до матеріалів справи не приєднано) позивач лише повідомляє про недійсність вищевказаного листа №243 від 15.02.08, а зазначення щодо прийнятого за результатами розгляду пропозиції відповідача рішення відсутні.
Встановивши вищевказані обставини, суд першої інстанції не надав правової оцінки вищевказаним листам та викладеним у них відомостям, нез'ясувавши на підставі належних доказів фактичні обставини щодо наявності або відсутності прав і обов'язків Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" на спірне в справі приміщення. Але вказані обставини мають суттєве значення при вирішенні даного спору, оскільки прийняття рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є безумовною підставою для скасування таких судових рішень.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, та правильного застосування законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.08 та рішення господарського суду м. Києва від 02.09.08 у справі №2/225 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький