Справа № 2-568/09
19 лютого 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого- судді Савицької Н.В.
при секретарі - Загородній О.А.
з участю: позивача - ОСОБА_1 .
представника відповідача - ОСОБА_2 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 11.01.2008 р. по 18.04.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Однак, ОСОБА_3 вчасно не провело з ним повного розрахунку при звільненні. Лише, 23.05.2008 р. відповідач частково виплатив позивачу належні кошти.
Просить суд, стягнути з відповідача в його користь суму в розмірі - 1102.47 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та 384 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 . уточнив та збільшив позовні вимоги просив суд, стягнути з ОСОБА_3 в його користь суму в розмірі 5173.75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; суму в розмірі 6.23 грн. понесених витрат пов»язаних з “пересиланням заборгованості» та суму в розмірі 150 грн. понесених витрат пов»язаних з явкою до суду. В решті позовну заяву підтримав з підстав в ній зазначених. Просив суд, позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 . в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що 23.05.2008 р. позивачу виплачена заборгованості по заробітній платі в розмірі 470,42 грн. та 16.10.2008 р. виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 164,83 грн. Просив суд, відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справ, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
При розгляді даної цивільної справи встановлено, що між сторонами існує трудовий спір.
Як вбачається з трудової книжки, наказу про припинення трудового контракту, ОСОБА_1 . перебував в трудових відносинах з ОСОБА_3 з 11.01.2008 р. по 18.04.2008 р. (а.с. )
В судовому засіданні встановлено, що трудову книжку позивач отримав в день звільнення 18.04.2008 року, що підтверджується підписом останнього в особовій карткі (а.с. )
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Однак, належні розрахункові кошти в розмірі - 470 грн. 42 коп. ОСОБА_1 . отримав лише 23.05.2008 року, що підтверджується платіжною відомістю № 57 від 18.04.2008 р. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі - 129.67 грн. ( 135.90 грн. - 129.67 грн. = 6.23 грн.( витрати пов»язанні з поштовим відправленням ), отримав 16.10.2008 р., що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.10.2008 р., поштовим повідомленням та поясненнями самого позивача. (а.с. )
Отже, ОСОБА_1 . через 120 робочих днів отримав повний розрахунок який повинен був провести з ним відповідач при звільненні.
Судом встановлено, що позивач в день звільнення та неодноразово після звільнення пред»являв вимогу ОСОБА_3 про проведення з ним повного розрахунку, що не заперечив представник відповідача ОСОБА_2 . в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В судовому засіданні встановлено, що з вини ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 116, ст.117 КЗпП України ОСОБА_1 . при звільненні вчасно не були виплачені належні суми в розмірі - 606,32 грн., а тому наявні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що не зміг спростувати представник відповідача ОСОБА_2 . в судовому засіданні.
Не приймає до уваги за безпідставністю, суд твердження представника відповідача ОСОБА_2 . про те, що у зв»язку з тим що бухгалтер ОСОБА_3 в день звільнення позивача 18.04.2008 р. була відсутня на роботі тому з поважних причин не виплатила ОСОБА_1 . відповідні кошти суд не приймає до уваги за безпідставністю. Оскільки, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не вжив жодних заходів які б свідчили про те, що він намагався своєчасно провести з позивачем повний розрахунок як в день звільнення так і на наступний день після пред»явлення вимоги про розрахунок. При цьому, суд враховую ту обставину, що відповідач при звільненні вчасно видав ОСОБА_1 . трудову книжку, а повний розрахунок не провів.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 120 дні ( 18.04.2008 р. - 16.10.2008 р.) (а.с. )
38,75 грн. - середньоденний заробіток. (а.с. )
Таким чином, заборгованість за час затримки виплати при звільненні складає - 4650 грн. ( 38,75 грн.* 120 днів ).
Ч. 3 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
Як вбачається з довідки Приватного підприємства “Міраж системи безпеки» від 13.08.2008 р., довідок про доходи від 13.02.2009 р., позивач з 21.04.2008 р. по даний час працює на посаді юрисконсульта в даному підприємстві та його заробітна плата за період з 21.04.2008 р. по 16.10.2008 р. складала 1822,5 грн. (а..с. )
Отже, 4650 грн. - 1822,5 грн. = 2,827.5 грн.
Таким чином суд, приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача суму в розмірі - 2,827.5 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскільки, з вини товариства останньому у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України не були виплачені належні суми. В решті позову в частині виплати - 2346.25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити за безпідставністю вимог.
Крім того, в порядку ст.ст. 116,117 КЗпП України слід стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в розмірі - 6,23 грн., які “Укрпошта“ стягнула 16.10.2008 р. з позивача як витрати пов»язанні з поштовим переказом відповідачем на ім»я останнього даної заборгованості (а.с.. )
Твердження позивача про те, що відповідач з дня звільнення по день розгляду справи ( 209 днів ) не сплатив йому суму в розмірі 6,23 грн. компенсацію за невикористану відпустку у зв»язку з чим середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 8098.75 грн. суд не приймає до уваги за безпідставністю. Оскільки, судом встановлено, що відповідач 16.10.2008 р проявив належну дбайливість щодо виплати ОСОБА_1 ., компенсаціі за невикористану відпустку в розмірі - 135.90, що підтверджується письмовим поштовим повідомленням. (а.с. )
Тому, виключається вина ЗАТ »Укрзахідпромбуд» щодо невиплати станом на 16.10.2008 р. належних позивачу сум.
При цьому, суд враховує ту обставину, що “Укрпошта» автоматично із належної до виплати ОСОБА_1 . коштів в розмірі 135,90 стягнула з останнього суму в розмірі 6,23 грн. за пересилання коштів. (а.с. )
Підлягає до часткового задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача в його користь суми в розмірі 30 грн. 90 коп. понесених витрат пов»язаних з явкою до суду ( чек № 545589, № 1139325 ) відповідно до с. 85 ЦПК України В решті вимоги в розмірі - 119,1 грн. слід відмовити за безпідставністю оскільки, в наданих позивачем квитках не зазначений час пов»язаний з переїздом до іншого населеного пункту та виникають сумніви щодо понесення останнім даних витрат.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку що позов слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму в розмірі -2,827 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; суму в розмірі - 6 грн. 23 коп. компенсацію за невикористану відпустку та суму в розмірі - 30 грн. 90 коп. понесених витрат пов»язаних з явкою до суду. В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Керуючись,ст.ст.10,11,57,58,59,60,88,208,209,210,212,213,214,215,ЦПКУкраїни; ст.ст.116,117, КЗпП України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму в розмірі -2,827 ( дві тисячі вісімсот двадцять сім ) грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; суму в розмірі - 6 ( шість ) грн. 23 коп. компенсацію за невикористану відпустку та суму в розмірі 30 ( тридцять ) грн. 90 коп. понесених витрат пов»язаних з явкою до суду.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави - 51 (п»ятдесят одну) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 ( тридцять ) грн. на р/р 31216259700002, отримувач міський бюджет м. Луцьк, банк отримувач ГУДК у Волинській області, МФО 803014.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Луцького міськрайонного суду Н.В. Савицька