м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
16.03.2009 року Справа № 6/253
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Іноземцевої Л.В.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 17.02.2009.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від позивача Константинова І.В., дов. №3 від 05.01.2009
від відповідача Дудник М.О., дов. №27/1д від 25.07.2008
Розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
«Первомайський електромеханічний завод
імені К.Маркса», м. Первомайськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.01.2009
у справі №6/253 (суддя -Василенко Т.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Техпровід», м. Запоріжжя
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
«Первомайський електромеханічний завод
імені К.Маркса», м. Первомайськ
про стягнення 782108 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.09 у справі №6/253 (суддя Василенко Т.А.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпровід», м. Запоріжжя, до Відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса», м. Первомайськ Луганської області, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 578622 грн. 19 коп., пеню в сумі 48588 грн. 73 коп., інфляційні нарахування в сумі 28823 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 6073 грн. 58 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7821 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.. В частині стягнення боргу в сумі 120000 грн. провадження у справі припинено.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 526, 629 Цивільного кодексу України та умови договору №34-34/08 від 25.01.08 мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.
В частині стягнення боргу в сумі 120000 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом перерахував позивачеві зазначену суму боргу.
Відповідач у справі не погодився з прийнятим місцевим господарським судом вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення пені в сумі 48558 грн. 73 коп., інфляційних нарахувань в сумі 28823 грн. 70 коп. та 3% річних в сумі 6073 грн. 58 коп. як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що при постановленні рішення від 29.01.09 місцевим господарським судом не враховано зміст п. 8.1 договору № 34-34/08 від 25.01.08 укладеного між сторонами у справі про звільнення від виконання зобов»язання по договору при виникненні обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) є свідоцтво від 26.01.2009 №92 видане Луганською регіональною торгово-промисловою палатою.
Відповідач подав клопотання про виклик у судове засідання для дачі пояснень з питань виникнення форс-мажорних обставин спеціаліста Луганської регіональної торгово-промислової палати, яке відхиляється судовою колегією за відсутністю обґрунтувань необхідності надання таких пояснень.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами скарги не погодився та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія
Між сторонами за позовом 25.01.08 укладено договір №34-34/08 (а.с. 26), за умовами якого постачальник, позивач у справі, зобов'язався поставити, а покупець, відповідач у справі, прийняти та оплатити продукцію, що зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 29-30).
На виконання зобов»язань за договором постачальник, позивач у справі, у період серпень-вересень 2008 року поставив наступний товар:
- провід обмотувальний у кількості 8,4 тон на суму 486 233 грн. 76 коп. (видаткова накладна №0935 від 12.08.2008, довіреність на отримання ЯПЖ №042317 від 11.08.2008 на ім»я Балакірєва О.В. (а.с. 31-33);
- провід обмотувальний у кількості 5,23 тон на суму 302 388 грн. 43 коп. (видаткова накладна №1105 від 22.09.2008, довіреність на отримання ЯПЖ №042762 від 19.09.2008 на ім»я Липчанського С.І. (а.с. 34-36).
Всього відповідачу було поставлено товару на суму 788 622 грн. 19 коп.
Відповідач частково розрахувався за отриману продукцію в сумі 90000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 419 від 21.11.08 на суму 40000 грн. та № 565 від 05.12.08 на суму 50000 грн. (а.с. 38, 39). Після чого заборгованість склала 698622 грн. 19 коп., яку відповідач не перерахував позивачу.
Відповідно до пункту 4.5 договору поставки розрахунки за отриманий товар здійснюються наступним чином: 50% попередньої оплати, інші 50% - протягом 15 календарних днів з моменту отримання продукції. Таким чином, грошові кошти в сумі 486233 грн. 76 коп. повинні були бути зараховані на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 27.08.2008, а в сумі 302388 грн. 43 коп. -не пізніше 07.10.2008.
19.12.08 (дата поштового штемпелю на конверті (а.с. 41) позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за продукцію в сумі 698622 грн. 19 коп., пені за прострочку розрахунків відповідно до п. 7.1 договору в сумі 48588 грн. 73 коп. за період прострочення з 27.08.08 по 17.12.08, 3% річних в сумі 6073 грн. 58 коп. та витрати від інфляції в сумі 28823 грн. 50 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за той же період прострочення.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 120000 грн. в рахунок боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №761 від 19.12.08 на суму 50000 грн., №921 від 30.12.08 на суму 20000 грн. та №740 від 18.12.08 на суму 50000 грн. (а.с. 60-61). Після чого заборгованість складає 578622 грн. 19 коп.
Відповідач відзивом на позов заперечує проти вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляції, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджають своєчасно виконати грошове зобов'язання, які підтверджуються висновками Луганської регіональної торгово-промислової палати (а.с. 55-58) та просить суд відстрочити виплату боргу в сумі 578622 грн. 19 коп. строком на 6 місяців.
Рішенням господарського суду від 29.01.09 позов задоволено частково з підстав зазначених вище, клопотання про відстрочку виплати боргу відхилено.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору №34-34/08 від 25.01.08, який за своєю правовою природою є договором поставки, різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Як свідчать фактичні обставини справи, позивач на виконання умов договору відвантажив відповідачу провід обмотувальний на загальну суму 788622 грн. 19 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 31-36).
Претензій щодо відвантаженого проводу обмотувального у відповідача немає.
Втім, отриману продукцію відповідач оплатив частково в сумі 90000 грн., що підтверджується банківськими документами (а.с. 38-39).
Предметом позову є вимога про стягнення залишку вартості проводу обмотувального в сумі 698622 грн. 19 коп., пені за прострочку розрахунків в сумі 48588 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 6073 грн. 58 коп. та витрат від інфляції в сумі 28823 грн. 50 коп. за період прострочення з 27.08.08 по 17.12.08.
Наявність боргу в сумі 698622 грн. 19 коп. на дату звернення з позовом до суду підтверджена матеріалами справи та відповідачем.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач перерахував позивачу в рахунок оплати отриманого проводу за вказаним договором 120000 грн., що підтверджується банківськими документами (а.с. 60-61).
Таким чином, в частині стягнення 120000 грн. спір врегульовано самими сторонами, а тому місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в цій частині позову відповідно до п. 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення решти боргу в сумі 578622 грн. 19 коп.
Матеріалами справи доведено прострочення відповідачем оплати отриманої продукції.
Так, отриманий провід за видатковою накладною №0935 від 12.08.08 на суму 486233 грн. 76 коп. відповідач відповідно до пункту 4.5 договору повинен був оплатити не пізніше 27.08.08, а за накладною №1105 від 22.09.08 в сумі 302388 грн. 43 коп. -не пізніше 07.10.08, отже, період прострочення оплати починається з 27.08.08.
Пунктом 7.1 договору сторони встановили сплату пені в розмірі 0,1% від вартості партії продукції, що підлягає поставці, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України в період прострочення.
Перевіряючи правильність розрахунку пені, судовою колегією встановлено, що позивачем вірно нарахована пеня за період прострочення з 27.08.08 по 17.12.08 в сумі 48588 грн. 73 коп.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначені норми статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 6073 грн. 58 коп. та втрати від інфляції в сумі 28823 грн. 50 коп. за той же період прострочення.
Судовою колегією також перевірено розрахунок вказаних сум, порушень законодавства та помилок не встановлено.
Відповідач щодо розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції не заперечує.
Проте, посилаючись на норми статті 218 Господарського кодексу України, умови п. 8.1 договору та неможливість виконання своїх зобов'язань щодо розрахунків за отриману продукцію з причин виникнення форс-мажорних обставин, відповідач вважає вимоги щодо стягнення пені, річних та втрат від інфляції такими, що не підлягають задоволенню, а погашення заборгованості і сумі 598622 грн. 19 коп. можливим відстрочити строком на 6 місяців.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, яким відхилено зазначені доводи відповідача та задоволено позов у повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Позивач вважає обставинами непереборної сили (форс-мажору) -наявність кризової ситуації у фінансово-економічній сфері України в цілому, електротехнічної промисловості регіону, що підтверджується висновком (свідоцтвом) Луганської регіональної торгово-промислової палати № 25.15-92 від 26.01.08.
Проте, встановлені фактичні обставини та те, що термін розрахунків за продукцію сплинув ще 27.08.2008 та 07.10.2008 відповідно спростовують доводи відповідача, що порушення ним зобов'язання щодо розрахунків за отриману продукцію сталося внаслідок непереборної сили як обставини, яка є підставою для звільнення його від відповідальності.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Положення цієї статті застосовуються до боржника, у разі порушення ним грошового зобов'язання, в незалежності від наявності вини у його діях.
Крім того, відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність у відповідача необхідних коштів в силу ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважається обставиною, що звільняє правопорушника від відповідальності.
Не містить таких умов і пункт 8.1 договору №34-34/08 від 25.01.08, на підставі якого виникли правовідносини у сторін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на тих же обставинах, що викладені у відзиві на позов.
З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд дав належну оцінку обставинам справи, прийняв рішення, яке ґрунтується на матеріалах справи та відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 417 грн. 43 коп. покладаються на відповідача, заявника апеляційної скарги.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем, ВАТ «Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса», за платіжним дорученням №99 від 09.02.2009 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 2 грн. 57 коп. підлягає поверненню відповідачу.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса» на рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2009 у справі №6/253 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2009 у справі №6/253 залишити без змін.
3. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса», м. Первомайськ Луганської області, вул. Заводський провулок, буд. 1, ідентифікаційний код 05758925 з Державного бюджету України державне мито в сумі 2 грн. 57 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №99 від 09.02.2009.
Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.В. Іноземцева