18 березня 2009 р.
№ Б15/358-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.-головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі)
Малетича М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
ліквідатора Шистопала Петра Миколайовича, м. Дніпропетровськ
на ухвалу
від 24.01.2009 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ Б15/358-08 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою боржника
товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЧІП", м. Дніпропетровськ
про
визнання банкрутом
ліквідатор
Шистопал П.М.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2008 року порушено провадження у справі № Б15/358-08 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЧІП" (далі -Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року (суддя -Петренко Н.Е.) в порядку ст. 89 ГПК України Боржнику було роз'яснено ухвалу від 26.12.2008 року з питань порядку застосування наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо задоволення вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року (суддя -Н.Е. Петренко) Боржника визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, з призначенням ліквідатором Шистопала П.М.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 30.12.2008 року, ліквідатор Шистопал П.М. звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 року шляхом доповнення четвертого абзацу її резолютивної частини наступними словами: "за виключенням виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2008 р. у справі № Б15/358-08 про забезпечення вимог кредиторів".
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2009 року (головуючий суддя -Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) ліквідатору Боржника Шистопалу П.М. відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ліквідатор Шистопал П.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2009 року та передати справу "до суду апеляційної інстанції для розгляду відповідної апеляційної скарги по суті".
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст. 19 Конституції України, а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідне положення Конституції України також відображене в нормах ст. 12 Закону України "Про судоустрій України".
Порядок здійснення судового процесу по господарських справах регламентується спеціальним нормативним актом, яким є ГПК України, що регулює процесуальний порядок здійснення провадження у господарських справах, у тому числі на стадіях апеляційного та касаційного оскарження судового рішення.
Нормами частини першої статті 106 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Оскільки положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не регулюють питання роз'яснення та виправлення описки в ухвалі, що прийнята в межах провадження у справі про банкрутство, які (питання) є суто процесуальними, при виникненні відповідних підстав слід керуватись положеннями ГПК України.
Так, прийняття ухвали, зокрема, про роз'яснення рішення, ухвали регламентується положеннями ст. 89 ГПК України, якими не передбачено право на оскарження такої ухвали.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що прийнята в порядку ст. 89 ГПК України ухвала не підлягає оскарженню.
Однак, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не були враховані обставини даної справи та не були належним чином застосовані всі положення ст. 89 ГПК України, з урахуванням повноважень, наданих суду апеляційної інстанції приписами норм ст. 101 ГПК України.
Так, частина 1 ст. 89 ГПК України передбачає, що суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Стаття 89 ГПК України та передбачені нею норми щодо роз'яснення судового рішення обмежують право господарського суду змінювати (доповнювати додатковими аргументами), зокрема, мотивувальну частину судового рішення, застосовуючи норми ГПК України щодо роз'яснення такого рішення та виправлення в ньому описок.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ліквідатором Боржника ухвала суду першої інстанції від 30.12.2008 року по суті є додатковим судовим рішенням до прийнятої у справі ухвали від 26.12.2008 року. Порядок та підстави прийняття додаткового судового рішення регулюються положеннями ст. 88 ГПК України, а не ст. 89 ГПК України, нормами якої місцевий господарський суд керувався при прийнятті оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали. Згідно ж до вимог ч. 2 ст. 88 ГПК України додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
На викладені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не дав ним належної правової оцінки.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства та винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, а справа -передачі на розгляд для здійснення апеляційного провадження.
Під час розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Поряд з цим, апеляційній інстанції слід звернути увагу та надати правову оцінку самому факту застосування судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, маючи на увазі, що провадження у даній справі порушено на підставі спеціальної норми Закону про банкрутство -статті 51.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. 126 Конституції України та ст.ст. 88, 89, 106, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу ліквідатора Шистопала Петра Миколайовича задовольнити.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.2009 р. у справі № Б15/358-08 скасувати.
3. Справу передати до розгляду Дніпропетровському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
М.М. Малетич