16 березня 2009 р.
№ 9/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
Кота О.В.
Шевчук С.Р.(доповідач), Владимиренко С.В.
розглянувши
касаційну скаргу
на ухвалу
у справі
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор"
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.01.2009 р.
№ 9/101
за позовом
до
третя особа
про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Філін"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
Головного управління юстиції у Кіровоградській області
Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ "КБ "Надра" Кіровоградське регіональне відділення
визнання права власності
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явився;
- відповідача1: не з'явився;
- відповідач2: Гречін В.О. (дов. №64-50/09 від 26.01.2009р.)
- відповідач3: не з'явився;
- третьої особи: не з'явився;
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2008 р. у справі № 9/101 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Філін", товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Головного управління юстиції у Кіровоградській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Кіровоградського регіонального відділення про визнання права власності на майно, а саме цукор-пісок загальною кількостю 1000 тон, в позові відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області по справі № 9/101 від 11.12.2008р. про відмову позивачу в позові скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити, визнати право власності на цукор-пісок загальною кількостю 1000 тон за товариством з обмеженою відповідальність "Агро-Гарант-Цукор".
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.09р. апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" повернуто заявникові без розгляду на підставі ст.86, п.3 ст. 97 ГПК України. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.09р. та направити апеляційну скаргу для розгляду у Дніпропетровський апеляційний господарський суд. Скаржник вважає, що при винесенні ухвали від 12.01.2009р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд порушив норми ГПК України.
В судове засідання представники позивача, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності зазначених представників сторін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.12 Закону України “Про судоустрій України», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор- апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначено статтею 94 ГПК України. Зокрема, ч. 3 цієї статті встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Розмір державного мита, порядок сплати державного мита встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 р.
Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року визначено, що із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Правомірним є висновок суду апеляційної інстанції зважаючи на те, що предметом даного спору є визнання права власності на майно, яке має певну вартість, тобто спір є майновим, а тому державне мито сплачується відповідно до підпунктів "а, г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року.
Пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
А оскільки до апеляційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант- Цукор" додало квитанцію № 263926 від 26.12.2008 року, яка підтверджує сплату державного мита за подачу апеляційної скарги тільки у розмірі 42,50 грн., тобто позивачем державне мито сплачено не у повному обсязі, то на підставі п.3 ст. 97 ГПК України така апеляційна скарга правомірно не прийнята до розгляду апеляційною інстанцією та повернута скаржнику.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала від 12.01.2009 р. винесена Дніпропетровським апеляційним господарським судом з правильним застосуванням норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 р. у справі № 9/101 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.