17 березня 2009 р.
№ 52/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С. (доповідач по справі), Бернацької Ж.О.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Новойл"
на
рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.08р.
у справі
№ 52/22
за позовом
ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"
до
ТОВ "Новойл"
про
стягнення 30226,10 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача не з'явилися
В червні 2008 року ЗАТ "Укртатнафта" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до TOB "Новойл" про стягнення 30 226,10 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2008 року у справі № 52/22 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково: з ТОВ «Новойл»стягнуто на користь ЗАТ "Укртатнафта" 29 810 грн. штрафу, 298,10 грн. витрат по оплаті держмита та 116,37 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2009 року у справі № 52/22 (судді: Сотніков С.В., Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Новойл»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2009 року у справі № 52/22 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, звернувшись до місцевого господарського суду з позовними вимогами до TOB "Новойл" про стягнення 30 226,10 грн. ЗАТ "Укртатнафта" в своїй позовній заяві посилалось на те, що на підставі п. 3.9.5 Договору № 10017 від 01.01.2004 р. про надання послуг по оформленню (далі Договір), укладеного між сторонами, 18.12.2006 р. відповідачем надано заявку № 9453 на відвантаження нафтопродуктів ВЧ А-4486 в кількості 165 тонн. В заявці відповідачем зазначено найменування нафтопродукту, адресу одержувача, код станції, код одержувача. За згаданими реквізитами позивач відправив 56,300 тон палива, що відображено у залізничній накладній № 041586 від 20.12.2006 р. з зазначенням коду одержувача 3129.
На підставі Договору № ПР/4ТХ-05-109/НЮ-569 від 05.03.2005 р., укладеного між ДП "Придніпровська залізниця" та в/ч А-4486 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, у залізничній накладній здійснено заміну коду одержувача на 1034.
В подальшому ДП "Придніпровська залізниця" подано позов до господарського суду Полтавської області про стягнення з ЗАТ "Укртатнафта" суми штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118, 122 Статуту залізниць) за невірне зазначення коду одержувача.
Суди встановили, що рішенням господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 р. по справі № 8/193 позов ДП "Придніпровська залізниця" задоволено: з ЗАТ "Укртатнафта" стягнуто на користь ДП "Придніпровська залізниця" 29 810 гри. штрафних санкцій, 298,10 грн. витрат по сплаті держмита та 118, 00 грн. витрат за інформаційне - технічне забезпечення, всього -30 226, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7050 від 06.07.2007 року.
Відвантаження нафтопродуктів та укладання договору перевезення (оформлене залізничною накладною) здійснювалось за реквізитами вантажоодержувача, які було невірно зазначено в поданій TOB "Новойл" заявці № 9453 від 18.12.2006 р.
Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ "Укртатнафта" про стягнення 30 226,10 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що пунктом 5.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу та третім особам збитки, заподіяні з причин подання у заявках і рознарядках на відвантаження позивачу неповних та/або неточних відвантажувальних реквізитів вантажоодержувачів, якщо подання такої інформації заподіяло прямі збитки позивачу або третім особам.
Суди встановили, що витрати по сплаті штрафу в розмірі 30 226,10 грн. понесено позивачем з вини відповідача внаслідок подання ним неточних даних щодо коду вантажоодержувача. При цьому, здійснення таких витрат підтверджується рішенням господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 р. по справі № 8/193, яке виконано позивачем.
Суд попередньої інстанції зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності його вини у поданні недостовірних даних для оформлення перевізного документу, суперечать зібраним доказам та встановленим обставинам, оскільки заявка на відвантаження подавалася відповідачем від його імені.
За невиконання своїх зобов'язань щодо зазначення правильних реквізитів вантажовідправників сторонами було погоджено, що замовник несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків.
Щодо посилань відповідача на його правовідносини з ПП "Лукойл-Україна", то суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що вони не відносяться до даного спору та не є предметом Договору, а тому неправильне зазначення реквізитів вантажовідправника ПП "Лукойл-Україна" в заявці № 9453 від 18.12.2006 р. не звільняє відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків за неточності, які було вказано в заявці.
Крім цього суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги про стягнення збитків у розмірі 416,10грн. у вигляді сплачених по справі № 8/193 судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки понесення позивачем таких витрат не знаходиться у причинному зв'язку з діями відповідача з надання неточної інформації.
Крім того, суди встановили факт звернення ДП "Придніпровська залізниця" в суд з позовом до позивача про стягнення штрафу, що було зумовлено відмовою останнього сплатити належну суму штрафу у добровільному порядку, а не діями або бездіяльністю відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення» (із змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевірити обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ТОВ "Новойл" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.08р. по справі № 52/22 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька