18 березня 2009 р.
№ 15/73
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі № 15/73 Господарського суду Рівненської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", м. Рівне, про стягнення 709 005, 35 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" -Лебедюк Ю.А. (дов. № 194/10 від 26.12.2008 р.);
відповідача -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" -Янкевич Л.Д. (дов. № 10-12 від 05.01.2009 р.);
встановив:
У червні 2008 року позивач -Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", про стягнення 9 527 505,84 грн.
Вказував, що 31 січня 2006 року між ним (постачальником) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (покупцем) укладено договір на постачання природного газу № 06/06-88 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом січня-вересня 2006 року природній газ на суму 7 615 999,39 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений природній газ в порядку та строки, передбачені договором.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений природній газ, з порушенням установлених строків, позивач просив стягнути з відповідача 594 802,93 грн. інфляційних, 114 202,42 грн. 3 % річних та судові витрати.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2008 року (суддя Коломис В.В.), залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Краєвської М.В. -головуючого, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 594 802,93 грн. інфляційних, 114 202,42 грн. 3 % річних, 7 901 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 612, 625 ЦК України та виникненням у відповідача зобов'язання по сплаті інфляційних та річних внаслідок невиконання в установлений договором строк взятих на себе зобов'язань в частині оплати за отриманий природний газ.
У касаційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 625 ЦК України, роз'яснення Верховного суду України від 3 квітня 1997 року № 62-97р., - просить змінити рішення місцевого та постанову апеляційного судів в частині стягнення інфляційних нарахувань, шляхом зменшення суми інфляційних нарахувань до 538 970,97 грн.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відносини між сторонами у даній справі з постачання природного газу визначені укладеним між ними договором № 06/06-88 від 31 січня 2006 року з додатковими угодами та протоколом розбіжностей.
Відповідно до умов укладеного договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) взяв на себе зобов'язання передати ВАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (покупцю) протягом січня-вересня 2006 року природній газ на суму 7 615 999,39 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений природній газ в порядку та строки передбачені договором.
Пунктом 5.1 договору сторонами обумовлено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. При цьому остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу протягом січня-вересня 2006 року природній газ на суму 7 615 999,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Остаточний розрахунок за спожитий природній газ відповідачем здійснено 25 квітня 2007 року.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно пункту 6.1 договору, за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3 % річних суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, позивачем виконано свої зобов'язання належним чином відповідно до умов договору поставивши відповідачу в обумовлений строк природній газ на суму 7 615 999,39 грн., а відповідачем, зобов'язання передбачені п. 5.1 договору, щодо оплати газу виконано з порушенням установлених строків.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ з порушенням строків, у зв'язку з чим збитки від інфляції та 3 % річних нараховані за період з 11 лютого 2006 року по 25 квітня 2007 року.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховані роз'яснення Верховного Суду України від 3 квітня 1997 року № 62-97р., згідно яких у разі, коли сума боргу змінюється, тобто, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених у різні періоди, то кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Сума боргу після кожного внеску, тобто зміни суми боргу, підлягає індексуванню на термін до наступного внеску (зміни суми боргу). При цьому сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, тобто в місяці проведення оплати дана сума не включається при нарахуванні індексу інфляції.
За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із наявності правових підстав для стягнення 594 802,93 грн. інфляційних та 114 202,42 грн. 3 % річних за даним договором у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами роз'яснень Верховного Суду України від 3 квітня 1997 року № 62-97р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та про наявність підстав зменшити суму інфляційних нарахувань на 55 831,96 грн. не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі № 15/73 залишити без змін.
Головуючий:
Н. Дунаєвська
Судді:
І. Волік
Н. Мележик