12 березня 2009 р.
№ 52/97-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Шпіньової О.М.
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології"
на постанову
від 10.12.2008
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 52/97-08
господарського суду
Харківської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт"
про
стягнення 36889,91 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
У квітні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" про стягнення з відповідача 26026,56 грн. заборгованості по орендній платі, 5801,83 грн. інфляційних, 4125,48 грн. пені та 936,04 грн. річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2008 у справі № 52/97-08 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" на користь ВАТ "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології" 26026,56 грн. заборгованості по орендній платі, 5801,83 грн. інфляційних, 4125,48 грн. пені та 936,04 грн. річних.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Додатковою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 стягнено з ВАТ "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології" на користь ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "Амкріс-Пласт" 185,00 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.12.2008, додаткову постанову апеляційного суду від 18.12.2008, а рішення господарського суду першої інстанції від 02.10.2008 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 207, 218, 612, 613, 629, 793 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.12.2005 між відкритим акціонерним товариством "Другий Харківський авторемонтний завод", правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Амкріс-Пласт" був укладений договір найму (оренди) будівлі № 15, згідно умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в найм будівлю - складське приміщення загальною площею 129,1 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19. Згідно акту прийому-передачі будівлі до вказаного договору товариство "Другий Харківський авторемонтний завод" передало, а товариство "Амкріс-Пласт" прийняло приміщення у строкове платне користування.
Умовами вказаного договору було передбачено, що розмір орендної плати за всю площу становить 1859,04 грн. При цьому, орендна плата за договором повинна перераховуватися орендарем на рахунок орендодавця за наступний місяць до 28 числа поточного місяця.
Судом також було встановлено, що відповідач сплачував регулярно орендну плату до серпня 2006 року, однак за серпень-жовтень 2006 року товариство "Амкріс-Пласт" орендну плату на день подання позову до суду не сплатило, у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 5577,12 грн.
У зв'язку зі зміною найменування позивача, 01.11.2006 між ВАТ "Інхімфармтех" та ТзОВ "НВП "Амкріс-Пласт" був укладений договір найму (оренди) будівлі № 22, згідно умов якого відповідач зобов'язався прийняти в найм будівлю - складське приміщення загальною площею 129,1 м2, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19, на строк до 01 жовтня 2007 року. Згідно акту прийому-передачі будівлі до цього договору 01.11.2006 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення у строкове платне користування. При цьому, розмір орендної плати не змінився і склав за всю площу - 1859,04 грн. Орендна плата за цим договором також повинна перераховуватися орендарем на рахунок орендодавця за наступний місяць до 28 числа поточного місяця. Однак, за весь час дії договору № 22 орендарем жодного разу не було сплачено орендну плату, у зв'язку з чим його борг за листопад 2006 року - вересень 2007 року складає 20449,44 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що договір оренди будівлі № 22 від 01.11.2006 та акт приймання-передачі містять факсимільне відтворення підпису відповідача, тоді як позивачем не було надано письмової угоди сторін про використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підписів сторін, що свідчить про недодержання сторонами письмової форми договору оренди, обов'язковість якої встановлена ст. 793 ЦК України, у зв'язку з чим цей договір є неукладеним і не може бути підставою цивільно-правових зобов'язань.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Так, вбачаючи підстави для задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач, хоча й заперечував проти вчинення правочину від 01.11.2006, в той же час підтверджував, що в той же день, у відповідності із договором найму від 01.11.2006, уклав з позивачем акт про прийняття від нього в строкове платне користування приміщення площею 129,1 м2, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 19, в цілях виробничої діяльності, а 01.10.2007, тобто в строки передбачені вищезазначеним договором, за відповідним актом повернув, як наймач, це ж майно позивачу, як наймодавцю.
З огляду на це, а також враховуючи, що позивач, як те вбачається з фактичних обставин справи, не заперечував проти використання факсимільного відтворення підпису відповідача при укладанні договору, посилання останнього на зазначену обставину, як на підставу для відмови у позові суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.
Посиланням відповідача, згідно яких позивач не надсилав йому рахунків для внесення орендної плати та його твердженням про те, що у цьому ж зв'язку в нього не виникав обов'язок здійснити орендні платежі, суд першої інстанції, в свою чергу, також обґрунтовано не надав правового значення.
Як вбачається із змісту договору, сторони, зазначаючи про те, що надання відповідачу рахунків платежу є обов'язком позивача, в той же час не домовлялись про те, що ці рахунки позивач має відповідачу обов'язково надсилати, і не встановлювали, що такі рахунки є єдиною підставою для внесення місячних орендних платежів. Оскільки у цьому зв'язку за умовами договору позивач зобов'язувався щомісяця лише надавати відповідачу рахунки платежів, а відповідач зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати платежі за договором, отримання відповідачем рахунків для подальшого внесення орендної плати могло мати місце у будь-який спосіб, у тому числі і шляхом його особистого звернення за отриманням цих платіжних документів до позивача. Тим більше, що з умов того ж договору випливає, і ці обставини також були встановлені судом, що для перерахування орендної плати сторонами був узгоджений такий порядок, згідно якого, відповідач за кожний наступний місяць мав перераховувати орендну плату до 28 числа поточного місяця у розмірі фактично внесених платежів за попередній місяць.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 26026,56 грн. заборгованості по орендній платі, 5801,83 грн. інфляційних та 936,04 грн. річних -залишенню без змін.
Разом з тим, на думку Вищого господарського суду, не можна погодитись з правильністю цього ж рішення в частині стягнення з відповідача грошової суми пені у розмірі 4125,48 грн.
Як це вбачається із змісту судового рішення, при розрахунку суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, правильність зробленого позивачем розрахунку грошової суми не перевірив і відповідних розрахунків у своєму рішенні не навів.
Наведене дає підстави для скасування рішення господарського суду у його вищезазначеній частині.
Оскільки обставини справи, що стосуються цієї ж частини заявленого позову, не були належним чином встановлені судами, справа має бути передана на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати наведені недоліки, на підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи, що стосуються її вищенаведеної частини та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 та додаткову постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 у справі за № 52/97-08 скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2008, постановлене за цією ж справою, скасувати в частині, що стосується стягнення грошової суми пені у розмірі 4125,48 грн., а справу в цій же частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суддів.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2008 у справі № 52/97-08 залишити без змін.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.